На сьогоднішній день систему основних регулятивних інститутів, що керують глобалізацією й глобальною економікою, можна представити у такому вигляді:
- Світова організація торгівлі (СОТ) (World Trade Organization) - головний міжнародний регулятор світової торгівлі;
- Міжнародні кредитно - фінансові інститути (передусім група СБ);
- Міжнародні валютно - фінансові організації (передусім МВФ);
- Міжнародні організації регулювання світового ринку праці та інші.
При цьому з - поміж них провідну роль у сучасному світі відіграють три інституції: Міжнародний валютний фонд, Світовий банк (його квінтесенція - Міжнародний банк рекострукції і розвитку), Світова організація торгівлі.
Розглянемо деякі регулятивні інституції глобальної економіки більш детально.
Світова організація торгівлі. Основними напрямами глобального регулювання міжнародної (світової) торгівлі на сучасному етапі є:
- створення договірної правової основи торгово-економічних відносин;
- вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торговельно-політичних засобів впливу на міждержавні зв’язки;
- формування та розвиток міжнародних інститутів, що сприяють досягненню домовленостей і вирішенню спірних проблем;
- обмін інформацією і досвідом організації торговельно - економічних зв’язків.
Завдання СОТ полягають у: наданні допомоги в упорядкуванні процесу торгівлі в межах системи, заснованої на певних правилах; об’єктивному врегулюванні торговельних суперечок між урядами; організації торговельних переговорів.
З часу свого створення (01.01.1995 р.) СОТ виступала форумом для успішних переговорів про відкриття ринків у галузі телекомунікацій, інформаційно - технологічного обладнання та фінансових послуг.
Керівний орган СОТ - Конференція міністрів - скликається раз на два роки; повсякденною роботою займається Г енеральна рада.
Головні цілі СОТ: лібералізація міжнародної торгівлі, усунення
дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини.
Функціями СОТ є: нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з питань її регулювання; забезпечення механізмів врегулювання міжнародних торговельних спорів; розробка й прийняття світових стандартів торгівлі; нагляд за торговою політикою країн; обговорення загальних проблем міжнародної торгівлі.
Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне регулювання,
антидемпінгове регулювання, використання субсидій і компенсацій, нетарифні обмеження, діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі, торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності та інвестиційних заходів тощо.
Регулювання міжнародної торгівлі в межах СОТ здійснюється на базі основних певних принципів, а саме:
- принцип недискримінації, який означає, що всі контрактні сторони - члени СОТ зобов’язані надавати одна одній однакові сприятливі умови;
- принцип взаємності, який одначає, що жодна країна «де - факто» не може відступити від попередньо взятих на себе зобов’язань у зв’язку з економічними наслідками для неї;
- принцип зобов ’язання - тарифні зобов’язання, створені членами СОТ, пронумеровані у спеціальному списку, що ставновить межу зобов’язань;
- принцип запобіжних заходів - у певних випадках уряд має право ввести обмежувальні заходи щодо торгівлі.
Окрім суто економічних переваг, які досягаються шляхом зниження бар’єрів у торгівлі, система СОТ позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах, а також на індивідуальний добробут громадян.
Поряд із визнанням беззаперечних вигод від СОТ вона має й певні недоліки, що обумовлює об’єктивність її критики:
- критики аргументують думку про те, що вільна торгівля не допомагає зробити життя звичайних людей процвітаючим, а лише робить багатих (країн та людей) багатшими;
- критики доводять, що малі країни у СОТ користуються незначним впливом, і всупереч цілі СОТ, замість допомоги країнам, що розвиваються, впливові нації у СОТ фокусуються на власних комерційних інтересах;
- критики стверджують, що принципи здоров’я, безпеки та охорони довкілля стабільно ігноруються.
Міжнародні кредитно - фінансові інститути (МФІ) - це всесвітні та регіональні інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних валютно - кредитних і фінансових відносин. Вони є розгалуженою системою (мережею) міжнародних валютно-фінансових організацій, створених країнами - членами для узгодження економічного розвитку та функціонування світової валютної системи. До складу розгалуженої інституційної структури входять як глобальні, так і регіональні кредитно-фінансові установи.
Метою створення, загальними цілями та завданнями діяльності МФІ є:
- стабілізація світового господарства та міжнародних фінансів на основі об’єднання зусиль світового співтовариства;
- вивчення і розв’язання найбільш важливих глобальних проблем міжнародних фінансів й міжнародної економіки;
- спільна розробка стратегії світової валютно-кредитної і фінансової політики, координація її проведення;
- забезпечення стабілізації національних і колективних валют;
- усунення троговельних бар’єрів і сприяння активній економічній співпраці між державами;
- фінансова підтримка міжнародних, регіональних та національних програм технолоогічного і соціально-економічного розвитку;
- лібералізація всіх форм міжнародних економічних відносин.
Міжнародні валютно - фінансові організації (передусім МВФ) - спеціальне
агенство ООН, засноване з метою регулювання валютно - кредитних відносин країн - членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом забезпечення коротко - й середньостроковими кредитами в іноземній валюті.
Основними функціями МВФ як регулятивного інституту глобальної економіки є: сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці; розширення світової торгівлі; стабілізація грошових обмінних курсів; кредитування країн.
МВФ у своїй діяльності поєднує функції регулювання, функціонування, нагляду та консультування країн - учасниць у сфері валютно-фінансових відносин, які передбачають окремі напрями діяльності.
Світовий банк. Діяльність Світового банку (СБ) спрямована не на максимізацію прибутку, а на координацію політики економічної допомоги промислово - розвинених країн тим своїм членам, які тільки розвиваються. СБ нікому не нав’язує своїх кредитів, а навпаки - висуває низку вимог для їх одержання. Світовий банк був заснований у 1944 р.
Організаційно СБ є багатосторонньою кредитною установою, що об’єднує п’ять інституцій:
- Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР);
- Міжнародна фінансова корпорація (МФК);
- Міжнародна асоціація розвитку (МАР);
- Багатостороннє агенство з гарантій інвестицій (БАГІ);
- Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних суперечок (МЦУІС),
діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що
розвиваються, шляхом надання кредитів, гарантій та аналітичних і консультативних послуг.
Офіційною метою діяльності МБРР є сприяння країнам - членам у розвитку їхньої економіки за допомогою надання довгострокових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій.
Основними завдання МБРР є:
- сприяння країнам - членам у розвитку економіки шляхом надання їм довгострокових позик і кредитів;
- заохочення іноземного інвестування через надання гарантій або участь у позиках та інших інвестиціях приватних кредиторів;
- стимулювання тривалого збалансованого зростання міжнародної торгівлі, підтримка збалансованості платіжних балансів країн - членів.
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була заснована у 1956 р. для заохочення інвестицій приватного капіталу у промисловість країн, що розвиваються. МФК має у своєму розпорядженні більшу сукупність інструментів, ніж МБРР.
Цілями МФК є:
- надання підтримки у фінансуванні приватного підприємництва;
- надання допомоги в керівництві підприємствами, створеними за участю як іноземного капіталу, так і місцевих інвестицій;
- стимулювання надходження приватного капіталу у виробничу сферу;
- реалізація принципу рентабельності у співпраці з приватним сектором.
Тобто, дільність МФК полягає у фінансуванні приватних підприємств у менш
розвинених країнах світу. Вона не тільки надає кредити, а й купує акції компаній, але при цьому не має наміру закріплюватися як один із власників компаній. Її завдання полягає у залученні своїми діями приватних інвесторів, особливо неризедентів, тому МФК регулярно поновлює структуру портфеля акцій. На відміну від МБРР, МФК не вимагає урядових гарантій і не бере на себе ризики, тому проекти вибираються з особою прискіпливістю. Кредити від МФК зазвичай не перевищують 25 % вартості проекту.
МФК сприяє додатковому фінансуванню проектів, що створюються приватним сектором.
В останні роки МФК активізувала діяльність у сфері технічної допомоги у реалізації проектів корпоративного розвитку, проекту розвитку агробізнесу, проекту забезпечення електронними засобами малих і середніх підприємств.
МФК не надає фінансування урядам та не може отримувати від них платіжних гарантій.
Міжнародна асоціація розвитку (МАР) заснована у 1964 р. як дочірня організація МБРР з метою надання фінансової допомоги на пільгових умовах урядам найбідніших країн і країн, що розвиваються, тобто тим, що не здатні вчасно і в повному обсязі розраховуватися за кредитами МБРР. З 1961 р. МАР - спеціалізована установа ООН.
Мета МАР полягає у:
- наданні довгострокових кредитів найбіднішим країнам, що розвиваються;
- підтримці в економічному розвитку, підвищенні рівня життя в найменш розвинених країнах - членах МАР, у тому числі шляхом надання їм необхідних коштів на фінансування конкретних проектів, потребу в яких підтверджують експерти МБРР;
- наданні підтримки в підвищенні ефективності праці у країнах із найнижчим доходом на одну особу.
Основним напрямами діяльності МАР є такі:
- кредитування проектів у найбідніших кредитоспроможних країнах з метою їхнього економічного розвитку;
- проведення експертизи проектів, що фінансуються, для визначення ефективності використання фінансової допомоги;
- надання підтримки країнам - членам у проведенні економічних реформ, забезпеченні розвитку у сфері екології, у боротьбі з бідністю.
Структура кредитів МАР має чітко виражену соціальну спрямованість: більша частина кредитів припадає на охорону здоров’я, освіту, сільське господарство, розвиток сільських регіонів.
На МАР прападає чверть усіх кредитних операцій, що здійснюються групою Світового банку.
Багатостороннє агенство з гарантій інвестицій (БАГІ) було засноване у 1988 р. членами МБРР, з метою надання допомоги країнам, що розвиваються, у залученні іноземних інвестицій.
Метою діяльності є заохочення прямих іноземних інвестицій у менш розвинених країнах світу шляхом надання гарантій від некомерційних ризиків, надання технічної допомоги, консультацій урядам щодо поліпшення інвестиційного клімату, необіхідного для залучення іноземних капіталів.
До основних напрямів діяльності БАГІ належать:
- надання гарантій, що мають на меті захист від втрат, зумовлених такими обставинами, як неконвертованість місцевої валюти, експропріація власності у країнін перебування, війна, порушення контракту з боку контрагента країни перебування тощо;
- здійснення операцій зі спільного страхування та перестрахування;
- надання гарантій міжнародним консорціумам;
- сприяння країнам, що розвиваються, у залученні прямих іноземних капіталовкладень; поширення інформації про нові інвестиційні проекти; надання технічної допомоги у розробці маркетингових програм.
БАГІ також надає технічну допомогу і консультаційні послуги країнам із перехідною економікою та країнам, що розвиваються, відносно залучення іноземних інвестицій, покращення інвестиційного клімату.
Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних суперечок (МЦУІС) заснований у 1966 р. з метою сприяння збільшенню міжнародних інвестицій шляхом створення умов для забезпечення примирення і врегулювання суперечливих питань між урядами та іноземними інвесторами.
Діяльність МЦУІС полягає у наданні послуг з арбітражного розгляду та врегулювання суперечок між урядами та іноземними інвесторами, наданні консультацій, збиранні інформації щодо інвестиційних законодавств у різних країнах з метою сприяння зростанню приватних іноземних інвестицій.
МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова. Через це його не завжди включають до Групи Світового банку, хоча за цілями й організаційно він із нею пов'язаний.
Центр виступає у ролі арбітра між інвестором й урядом країни в разі виникнення конфлікту.
Установи групи СБ юридично й фізично незалежні, мають власні статути, капітал, окреме членство й окремі штати працівників. Однак вони мають спільне керівництво. Президент МБРР одночасно є президентом МАР, МФК та БАГІ, останні мають також один і той самий склад виконавчих директорів. Членство МАР, МФК, БАГІ та МЦУІС набуває тільки країна - член МБРР.