Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Перша допомога при переломі хребців



АЛГОРИТМ ДІЇ

Обладнання: ноші зі щитом, драбинчаста шина або фанера, стерильні одноразові шприци з голками, стерильні марлеві куль­ки, бинти, ватно-марлевий комір Шанца, медикаментозні пре­парати: 96° етиловий спирт, розчин анальгіну 50 % , розчин ди­медролу 1 %.

Послідовність виконання

1.Знеболити: ввести 50 % розчину анальгіну — 2 мл + 1 %розчину димедролу.

2.Забезпечити пацієнтові фізичний та психічний спокій.

3.Покласти пацієнта на спину на ноші зі щитом (пацієнта перекладають за допомогою 3-х помічників обережно, щоб не змістити відламки і не викликати здавлення або ушкодження спинного мозку).

4.При ушкодженні хребта у шийному відділі слід пам'ята­ти про термінальний стан і звернути особливу увагу на фікса­цію шийного відділу хребта (комір Шанца, фанера чи драбин­часта шина), щоб запобігти подальшому ушкодженню спинно­го мозку.

5.При відкритому переломі зупинити кровотечу, накласти
асептичну пов'язку.

6.При необхідності застосувати реанімаційні заходи: базова серцево-легенева реанімація (штучне дихання, зовнішній масаж серця).

7.Терміново госпіталізувати до травматологічного відділен­ня або до відділення нейрохірургії.

Синдром тривалого стискання

Поняття про синдром тривалого стискання

Це своєрідний патологічний стан, зумовлений довготривалим (4-8 год) стисканням м'яких тканин кінцівок, в основі якого лежить ішемічний некроз м'язів, інтоксикація продуктами некрозу з розвитком печінково-ниркової недостатності. Він виникає після вивільнення кінцівки від стискання, вивіль­нення потерпілого з-під уламків зруйнованих будівель, споруд, грунту.

В розвитку синдрому відіграють роль такі патогенетичні фактори:

1) бо­льове подразнення,

2) травматична токсемія внаслідок всмоктування продуктів розпаду тканин, перш за все міоглобіну, який на фоні вираженого ацидозу утворює кислий гематин, що блокує канальцевий апарат нирок і призводять до гострої ниркової недостатності (ГНН);

3) плазмо- та крововтрата, котрі вини­кають внаслідок набряку притиснутої ділянки тіла або кінцівки на фоні пору­шення цілості капілярів та дрібних судин.

Клінічні ознаки.

В клінічному перебізі розрізняють три періоди:

1) пері­од наростання набряку і судинної недостатності, який триває 1-3 дні;

2) пе­ріод гострої ниркової недостатності, який виникає з 3-го дня і триває до 9-12 доби;

3) період одужання.

У першому періоді відразу після вивільнення кінцівки від стискання хворі відмічають біль у нозі і неможливість рухів, слабість, нудоту. Загаль­ний стан їх може бути задовільним, шкірні покриви бліді, невелика тахікардія, артеріальний тиск у межах норми. Однак швидко, протягом декількох годин, наростає набряк розчавленої кінцівки, одночасно наростає тахікардія, зни­жується артеріальний тиск, підвищується температура тіла, шкірні покриви стають блідими, хворий відчуває слабість, тобто розвивається клінічна карти­на шоку. При огляді кінцівки відразу після вивільнення потерпілого з-під уламків спостерігають блідість, багато саден, крововиливів. Набряк кінцівки швидко наростає, значно збільшується її об'єм, шкіра набуває нерівномірно­го багрово-синюшного забарвлення, на ній з'являються крововиливи, пухирі з серозним або серозно-геморагічним вмістом. При пальпації визначають тканини дерев'янистої щільності, при натискуванні пальцем на шкірі не зали­шається вдавлювань. Рухи в суглобах неможливі, спроби зробити їх викли­кають різкий біль. Пульсація периферійних артерій (в дистальних відділах кінцівки) не визначається, зникають всі види чутливості. Дуже швидко, інко­ли відразу ж, зменшується кількість сечі - до 50-70 мл за добу. Сеча набу­ває лаково-червоного, а потім темно-бурого забарвлення, вміст білка високий (600-1200 мг/л). При мікроскопії осаду сечі знаходять багато еритроцитів, а також зліпки канальців, які складаються з міоглобіну. В загальному аналізі крові спостерігають ознаки згущення крові: збільшення вмісту гемоглобіну, еритроцитів і підвищення гематокриту. Прогресує ГНН: виникає азотемія, гіперкреатинінемія.

Перехід хвороби в період гострої ниркової недостатності характери­зується деяким покращенням загального стану потерпілого, відновленням кровобігу. В цей період біль зменшується, артеріальний тиск стає нормаль­ним, залишається помірна тахікардія - пульс відповідає температурі. Однак, незважаючи на таке позірне покращення стану хворого, розвивається нир­кова недостатність, наростає олігурія, яка переходить в анурію. При значно­му ураженні тканин лікування може бути неефективним, у таких випадках на 5-7-й день розвивається уремія, яка може призвести до смерті хворого.

При своєчасно розпочатому і цілеспрямованому лікуванні може насту­пати одужання. Загальний стан хворих покращується, зменшується азоте­мія, збільшується кількість сечі, в ній зникають циліндри та еритроцити. На фоні покращення загального стану виникає біль у кінцівці, який може мати виражений пекучий характер, зменшується її набряк, відновлюється чутливість. При огляді ураженої кінцівки визначають великі ділянки некрозу шкіри, в рану випирають некротизовані м'язи, які мають тьмяний сірий вигляд, нарос­тає атрофія м'язів, погана рухливість у суглобах.

Лікування.

На місці пригоди при термінах стискання більше 3-х год. відразу після вивільнення кінцівки хворому вводять знеболювальні (проме­дол, морфін і ін.), пошкоджену кінцівку туго забинтовують еластичним або звичайним бинтом. При відсутності бинтів накладають джгут. Після цього проводять транспортну іммобілізацію. Перед транспортуванням при початкових ознаках серцево-судинної недостатності хворому вводять ефедрин, норадреналін, протишокові кровозамінні рідини (поліглюкін, реополіглюкін).Після госпіталізації лікування проводять з урахуванням періоду розвитку хвороби.

Відразу починають протишокову і дезінтоксикаційну терапію:

1)при госпіталізації хворого проводять циркулярну новокаїнову блокаду кінцівки і обкладають її міхурами з льодом. Обкладання кінцівки міхурами з льодом продовжують протягом 2-3 днів, через кожні 3-5 год їх знімають на 1,5-2 год.;

2) внутрішньовенно вводять протишокові кровозамінні розчини:
рефортан, реоглюман, реополіглюкін, 5% розчин гідрокарбонату натрію і ін.Загальна кількість рідини, яку вводять за добу, повинна становити 3000-4000 мл;

3) призначають антибіотики широкого спектра дії;

4) за хворим ведуть постійний нагляд (вимірюють артеріальний тиск, визначають часто­ту пульсу, почасовий діурез).

Протишокову і дезінтоксикаційну терапію здійснюють в першому пері­
оді. При наростанні ниркової недостатності і зниженні діурезу проводять широке розсікання та висікання пошкоджених тканин

У другому періоді хворо­би, при виході хворого із ста­ну шоку, для боротьби з нир­ковою недостатністю викори­стовують гемодіаліз (штучну нирку).

У третьому періоді про­водять лікування гнійних ран, некрозів, гангрени за загаль­ними правилами.

У тяжких випадках синдрому тривалого стискання при стані, який заг­рожує життю хворого, проводять ампутацію кінцівки.

 

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.