Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та пошкодженнями хребта і таза



Міністерство охорони здоров’я України

Свердловське обласне медичне училище

 

Методична розробка лекції

Тема:

Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та пошкодженнями хребта і таза

Тип лекції: Тематична

Спеціальність: «Сестринська справа»

Курс: ІV

Назва предмета: Медсестринство в хірургії

Кількість годин: 2

 

 

Виконавець:

Викладач медсестринства

в хірургії –

Письменна В.О.

 

М.Свердловськ

Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та пошкодженнями хребта і таза

Ушкодження хребта виникають при надмірному згинанні або розгинанні, падінні з висоти, пірнанні в неглибокому місці, під час автокатастроф і обвалів.

Найнебезпечними і найтяжчими є переломи хребта. Розрізняють переломи дужок остистих і поперечних відростків, переломи тіл хребців. Переломи можуть бути відкритими і закритими, з ушкодженням і без ушкодження спинного мозку. Ушкодження спинного мозку звичайно виникають при тяжких І травмах дужок і тіл хребців зі зміщенням уламків і при вогне­пальних переломах.

Перелом хребта — надзвичайно тяжка травма. При переломі | остистих і поперечних відростків у ділянці ушкодження спостерігається набряк, локальна болісність, іноді утворюється гематома. При переломі тіл хребців найчастіше спостерігаються компресійні переломи, при яких настає клиноподібне здавлен­ня тіл одного або декількох хребців.

Переломи хребта небезпечні перш за все можливими пошко­дженнями спинного мозку і його кінців. Ушкодження спинно­го мозку виникає і внаслідок забиття та здавлення гематомою, кістковими відламками та зміщеними хребцями. У тяжких ви­падках настає частковий або повний розрив спинного мозку та його оболонок з розходженням його кінців.

При ушкодженнях спинного мозку стан потерпілих тяжкий, настає спинальний шок. Унаслідок порушення провідності спин­ного мозку втрачається чутливість нижче місця ушкодження, розвиваються парези і паралічі, розлади функції тазових органів.

Перша допомога та транспортна іммобілізація при пошко­дженнях хребта. Подразнення нервових закінчень викликає сильний біль, який є безпосередньою причиною травматичного шоку — одного з найзагрозливіших ускладнень даного пошко­дження. Тому дуже важливо провести заходи для зменшення або зняття болю, а також для попередження послаблення того болю, який може виникнути безпосередньо при перевезенні потерпі­лого з місця пригоди до лікувального закладу.

Необхідно нагадати, що прийом будь-яких видів алкоголю з метою знеболювання шкідливий. Вино або горілка посилюють пошкодження нервових стовбурів, негативно позначаються на роботі життєво важливих центрів головного мозку, сплутують клінічну картину травми. Якщо пошкодження спинного мозку значне і розміщується близько до головного мозку, після прийо­му навіть невеликих доз алкоголю потерпілий загине, напри­клад, від дихальної недостатності.

Якщо потерпілий при свідомості, його необхідно заспокої­ти, запропонувавши випити 20 крапель настоянки валеріани, дати таблетку анальгіна та димедроле. Необхідно, по можли­вості, попередити розвиток серцево-судинної недостатності. Для цього рекомендується дати потерпілому серцеві препарати (кор­діамін, валокордин, корвалдин та ін.).

Мета іммобілізації при підозрі на пошкодження хребта по­лягає перш за все в усуненні можливості зміщення хребців, роз­вантаженні хребта. Потерпілих обережно перекладають на ноші зі щитом на спину. Перекладання і транспортування повинні виконувати одночасно 3—4 особи, утримуючи весь час на одно­му рівні тулуб потерпілого, не припускаючи найменшого зги­нання хребта; перекладати потерпілого краще разом з дошкою або щитом, на якому він лежить. При переломах шийного відділу хребта на шию накладають комір з вати і фанеру або дра­бинчасту шину; потерпілих транспортують у положенні на спині з іммобілізацією голови, як і при пошкодженнях хребта. Під шию та поперекову ділянку підкладають м'який валик з підруч­них матеріалів. На відкриті переломи накладають асептичну

За відсутності твердого щита, дошок і потерпілих у непри­томному стані транспортують на ношах у положенні на животі з підкладеними під плечі і голову подушками.

Для профілактики розвитку шоку потерпілого необхідно Вкрити, щоб запобігти переохолодженню підчас транспортуван­ня. Потрібно зігріти йому ноги (якщо вони не пошкоджені), об­клавши їх теплими грілками або пляшками з гарячою водою, надійно закритими і обгорнутими рушниками. Гарячий чай або каву дають лише тим потерпілим, які у змозі їх випити і не ма­ють ознак пошкодження внутрішніх органів живота.

Перелом кісток таза — одна з найтяжчих травм, часто су­проводжується пошкодженням внутрішніх органів і глибоким шоком. Переломи кісток таза виникають в результаті тяжких травм, які супроводжуються здавленням таза, здебільшого при падінні з великої висоти, обвалах, транспортних аварі­ях. Розрізняють неускладнені переломи (без ушкодження внутрішніх органів) і ускладнені (з ушкодженням тазових органів).

Ознакою травми є дуже різкий біль в області таза при най­менших рухах кінцівками і зміні положення потерпілого.

При огляді потерпілий майже завжди лежить, найчастіше на спині у положенні, що вперше описав професор М. М. Волкович, яке так і називається "положення Волковича": на спині, стегна розведені, ноги зігнуті в колінних та кульшових сугло­бах, стопи ротовані (повернуті) назовні. Таке положення часто називають положенням жаби. На прохання підняти та утрима­ти випрямлену ногу потерпілий лише тягне її по площині, на якій лежить, але відірвати п'яту не може. Якщо йому цю ногу підняти, він утримує її в такому положенні. Цей симптом ("при­липлої п'яти") є дуже важливим в діагностиці переломів кісток таза.

Переломи таза завжди супроводжуються значною крововтра­тою. У зв'язку з цим професор А. П. Надеїн навіть дав таке ви­значення — "кровоточива кісткова рана таза".

Значна крововтрата при травмах таза пояснюється ще й де­якими особливостями його кровоносних судин. Ці судини не мо­жуть під час травми значно скоротити свій просвіт, і їхня внут­рішня оболонка погано загортається всередину, що ніяк не сприяє швидкій зупинці кровотечі. Крім того, жирова клітко­вина таза має присмоктувальну дію, внаслідок чого відбуваєть­ся відрив тромбів, що утворилися в пошкоджених судинах. Так, перелом тільки однієї з кісток переднього відділу таза може за­кінчитись крововтратою 700—800 мл. Тяжкий перелом пере­днього і заднього відділів таза з розривом зчленувань закінчуєть­ся крововтратою 2,5—3 і більше літрів. При таких переломах можлива "фібринолізна" кровотеча — тривале витікання крові внаслідок порушення фізіологічного згортання крові.

Основним завданням першої допомоги при переломі кісток таза є перш за все боротьба з травматичним шоком. Основна роль в цьому відводиться знеболювальним заходам.

Якщо потерпілий знаходиться при свідомості і у нього немає ознак пошкодження органів живота, необхідно дати йому 2 таб­летки анальгіну, 1 таблетку димедролу та склянку гарячої со­лодкої міцної кави.

Протишоковий ефект створює вживання потерпілим вели­кої кількості (до 3—4 л) теплої води, в якій розчинені 1 столова ложка кухонної солі і 1 чайна ложка питної соди на 1 л. Насто­янка валеріани (20 крапель) створить помітну заспокійливу дію; кордіамін, валокордин або корвалдин (20 крапель) матимуть по­зитивну роль у попередженні серцевої недостатності. Ці меди­каментозні препарати показані і для профілактики ускладнень під час транспортування.

Найприйнятніше транспортування потерпілого на щиті у по­ложенні жаби: на спині із зігнутими в колінних та кульшових суглобах та розведеними ногами, підклавши під коліна тугий валик з підручних засобів висотою 25—ЗО см. Це дозволяє роз­слабити м'язи та зменшити біль. Для попередження зісковзу­вання стегон з валика їх фіксують чим-небудь м'яким.

Потерпілого необхідно вкрити теплою ковдрою, пальтом або пледом навіть у теплу погоду. Якщо кінцівки не пошкоджені, їх можна обкласти гарячими грілками або пляшками з гарячою водою, загорнутими в рушники.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.