Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Різноманітність водоростей.



Систематика рослин

Тема: Систематика рослин.

План:

1. Загальна характеристика царства Рослини.

2. Нижчі рослини. Водорості.

3. Вищі рослини, загальна характеристика. Вищі спорові рослини. Відділ Мохоподібні.

4. Вищі спорові судинні рослини. Відділ Плауноподібні.

5. Відділ Хвощеподібні.

6. Відділ Папоротеподібні.

7. Насінні рослини. Відділ Голонасінні.

 

1. Царство рослини налічує понад 500 тис. видів. Усі рослини ділять на 2 групи:

1)нижчі рослини, чи сланеві (таломні);

2)вищі рослини, чи листостеблові.

До нижчих рослин належать водорості, до вищих — мохи, плауни, хвощі, папоротеподібні, голонасінні і покритонасінні.

Характерні ознаки нижчих рослин:

—тіло у вигляді багатоклітинної слані, чи талома;

—тіло розгалужене дихотомічно чи не розгалужене на вегетативні органи;

—відсутня типова провідна тканина;

—розмноження переважно вегетативне і безстатеве.

Характерні ознаки вищих рослин:

—наявність більш чи менш розвинених вегетативних органів;

—наявна провідна система і механічні елементи;

—виражене чергування поколінь;

—наявні удосконалені форми статевого розмноження (архегонії, насінина).

Основною відмінною рисою рослинної клітини від інших є наявність міцної целюлозної оболонки над клітинною мембраною, великі вакуолі з клітинним соком і розчиненими в ньому біологічно активними речовинами, пластиди, запасний вуглевод — крохмаль.

Нижчі рослини – водорості. Загальна характеристика.

Водорості — найпримітивніші серед рослин. Водорості — це одноклітинні, колоніальні або багатоклітинні рослини, більшість яких живе у воді. Деякі водорості живуть на суходолі, але тільки за наявності вологи. Крім хлорофілу, що надає водоростям зеленого кольору, їхні клітини містять пігменти червоного, жовтого та бурого кольорів. Суміш різних пігментів може надавати цим рослинам різних відтінків. Закономірною є поступова зміна кольору водорості від зеленого до червоного в міру збільшення глибини, на якій вона живе.

Тіло багатоклітинних водоростей (талом) може мати складні зовнішню і внутрішню будови. Проте всі частини талому виконують однакові функції.

Розмножуються водорості трьома способами. Спосіб вегетативного розмноження залежить від складності будови рослинного організму. Якщо водорость одноклітинна, це відбувається поділом клітини, якщо багатоклітинна — розривом талому на окремі частки, кожна з яких дає початок новому організмові. Нестатевий спосіб розмноження передбачає утворення спор. В разі статевого розмноження новий організм виникає із зиготи, яка формується в результаті злиття статевих клітин. Особливе місце займає кон’югація, притаманна деяким одноклітинним і нитчастим водоростям. Під час цього процесу дві зовні схожі клітини, позбавлені джгутиків, обмінюються спадковою інформацією.

Різноманітність водоростей.

Загалом на Землі існує близько 40 000 видів водоростей, які об’єднуються в 12 відділів. Найбільше значення мають такі відділи: Зелені, Діатомові, Бурі та Червоні водорості.

Зелені водорості надзвичайно різноманітні. Серед них трапляються види усіх типів будови. Серед одноклітинних зелених водоростей найпоширенішими є хламідомонада і хлорела.

Клітини хламідомонади мають овальну форму. На передньому, вужчому кінці тіла (клітини) з невеликого горбка виходять два джгутики, за допомогою яких хламідомонада може рухатися. Приблизно 2/3 об’єму клітини займає хлоропласт, у якому міститься хлорофіл. Тому клітина має зелене забарвлення. Хлоропласт має форму чаші з товстими стінками. В його товщі міститься ще одна спеціальна органела — піреноїд. У ньому накопичуються поживні речовини, утворені в процесі фотосинтезу.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.