Підстави припинення прав на землю та вилучення земельних ділянок. Розгляд спорів з цих питань та правова допомога адвоката.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) Звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

є) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без грома­дянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗК України. Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ЗК України;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним
вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови

власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого само­врядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку, яка підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування зе­мельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель
радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруд­
нення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організма­
ми, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення
родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних
систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо
охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здо­
ров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених
органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

15. Законодавство про довкілля (земельне, водне, про надра тощо)

в) конфіскації земельної ділянки;

г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та
для суспільних потреб;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без гро­
мадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом.

У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспек­тор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-ден-ний строк. Якщо особа не виконала протягом зазначеного строку вказівки дер­жавного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у вказаний строк дер­жавний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідно­го органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене зем­лекористувачем у судовому порядку.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за З К України не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли зе­мельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої пере­ходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ЗК України, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для таких суспільних потреб:

а) під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самовря­
дування;

б) під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної
власності;

в) під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призна­
чення;

г) оборони та національної безпеки;

ґ) під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспорт­ної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній елек­тропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);

д) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іно­
земних держав та міжнародних організацій;

є) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального корис­тування, необхідні для обслуговування населення.

Власник земельної ділянки не пізніше, ніж за один рік до майбутнього викупу має бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про її викуп.

Поиск по сайту: