Типові бухгалтерські проводки з обліку довгострокових векселів виданих

Облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операці­ями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов'язанням, ведеться на рахунку 51 «Довгострокові векселі видані». Це рахунок пасивний, балансовий, основний, розрахунковий.

Бухгалтерські проводки з обліку довгострокових векселів виданих

наведено в таблиці 1.

Таблиця 1.

Висновок

Основним фактором, що буде характеризувати розвиток ринку боргів промислових підприємств України в першу чергу щодо векселів, у найближчі роки буде платоспроможність емітентів боргових зобов'язань. Через неплатежі, для України характерним є застосування векселя як кошти платежу, а не як інструмента кредитування.

Що перебувають сьогодні в обороті векселя реально не забезпечені грошовою масою й у більшості випадків (крім банківських), не можуть бути надані до грошової оплати векселедавцеві. Відсутність реальної грошової маси під уже емітованими векселями і їхнього погашення, у цьому зв'язку, регулюється проспектами емісії векселів (векселя Національного диспетчерського центра, далі - НДЦ) або нормативними документами регламентуючий їхній випуск (векселя Державного казначейства). У зв'язку із цим, у найближчі роки розвиток вексельного ринку буде визначатися наявністю або штучним створенням товарних потоків, по яких можливе проведення вексельних схем розрахунків .

Паралельно будуть далі розвиватися грошові відносини на основі векселів, у першу чергу в банківській сфері.

У найближчі роки варто очікувати переваги «спеціальних» векселів, випущених для зменшення взаємозаліку заборгованості підприємств, задіяних в одному виробничому ланцюжку або здатних замкнути вексель на векселедавці за допомогою третіх осіб.

Низька платіжна дисципліна підприємств, високі макроекономічні й мікроекономічні ризики ведення бізнесу в Україні, а також обмеженість доступу до об'єктивної інформації щодо кредитоспроможності потенційних емітентів векселів не сприяє формуванню системи обороту перекладних векселів системи, що дозволяє здійснювати платежі за треті особи.

Система ціноутворення на векселі, що зложився в останні роки, базувалася на методиках оцінки інших фондових інструментів, зокрема акцій, і на нормативних вимогах, пропонованих до ведення обліку (дисконтирования) векселів, прийнятих банками. Сьогодні на банківському ринку векселів використаються як дисконтні векселі, так і процентні. За основу прибутковості в більшості випадків використається рівень доходу по ОВГЗ корректируемый через коливання курсу ОВГЗ. Такий підхід повинен гарантувати рівень прибутковості, порівнянний з альтернативними джерелами доходу в однаковий період. У теж час Національний банк України нормативно закріпив методику обліку (дисконту) векселів, що здобувають банками по іменному індосаменті. За основу розрахунку бралася дисконтна ставка Національного банку України. Метою дисконтирования вважається переклад комерційного кредиту в банківський. При такій системі розрахунків банки гарантували собі максимальну безпеку від фінансових втрат, однак при погашенні векселя вони можуть зштовхнутися із проблемами прийняття векселів до оплати. Основою оцінки ринкової вартості боргів, оформлених через векселі, буде залишатися метод дисконтирования, заснований на оцінці альтернативних витрат. Увага буде приділятися аналізу фінансового стану векселедавця, його здатності оплачувати векселя на основі оцінки фінансового стану векселедавця будуть формуватися коефіцієнти ризику, виражені через норму прибутковості по таких векселях.

Фактором, що робить вплив на розвиток ринку боргових зобов'язань України, буде відсутність урегульованого законодавства в області вексельного обігу. У законодавчому полі на сьогодні відсутні механізми регуляції ряду ключових моментів функціонування ринку боргових зобов'язань підприємств оформлених векселями. Повільність українських парламентаріїв у плані законотворчості й тимчасова «законодавча неосвіченість» парламентаріїв нового скликання, не дає можливості говорити про створення достатньої законодавчої бази для ефективного функціонування ринку векселів.

Список літератури

1. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник. Житомир. П.П. «Рута» 2000. - 633 с.

2. Ткаченко Н.Н. - Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. Київ А.С.К. 2000. - 770 с.

3. Закон України про бухгалтерський облік і фінансову звітність на Україні. Київ. 16.07.99 р. № 996 - ХІІ.

4. Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу. Підручник. Київ. Київський національний економічний університет. 2000 - 260 с.

5. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами. -Київ: Екаунтшт, 2000 - 366 с.

6. Бардаш С.В. Інвентаризація: теорія, практика, комп`ютеризація. - Житомир ЖІТІ. 1999. - 372. с.

7. Білуха М.Т. Курс аудиту. Підручник К. Вища школа. Знання

1999. - 574.

8. Аудит адміністративної діяльності. Теорія і практика (переклад з англійської В.Шульга) - К. Основи. 2000. - 190 с.

9. Павлюк І.М. Бухгалтерський облік основних господарських операцій на підприємствах і в організаціях України з 2000 р. - Київ: Знання,

2000-300 с.

10. Мамога Н.М., Я.В. Леберзевич, Л.Л. Горецька, Т.В. Давидюк. Облік в галузях економічної діяльності: Автотранспорт: будівництво. Житомир ПП «Рута» 2000. - 479 с.

11. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку - нормативна база. - Х: курсор 2000 - 102 с.

Поиск по сайту: