АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення

Постановою інспектора ДПС_ міста_ прапорщика _ від «_» _ 2009 ро­ку на мене накладено адміністративне стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень. Відповідно до вищезазначеної постанови, я, начебто, «_»_2009 ро­ку, керуючи автомобілем_(номер авто) , на ділянці дороги вул._в м._, де обмежена макси­мальна швидкість руху до 40 кілометрів на годину, рухався із швидкістю 71 км/ч, чим перевищив дозволену швидкість руху на 31 кілометр на годину.

Зазначена постанова винесена, як вказано у постанові, за результатами застосування фіксації порушень ПДР перед­баченого ч. 1 ст. 122 КУпАП засобом фото- та відеофіксації, «Визир» № _, як того вимагає ст. 14-1 КУпАП, та отри­мана направленням мені поштою лише «_»_2009 року.

Проте така постанова не відповідає вимогам закону з на­ступних підстав:

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна вина (умисна або не­обережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встанов­лений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУ­пАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопо­рушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України.

При накладанні стягнення враховуються характер вчи­неного правопорушення, особа порушника, ступінь його ви­ни, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При винесенні оскаржуваної постанови цього зроблено не було, та посадовою особою, яка винесла цю постанову, вимоги закону не враховані.

При винесенні постанови було грубо порушено мої права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема:

• знайомитися з матеріалами справи;

• давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;

• при розгляді справи користуватися юридичною допомо­гою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.

Всіх наданих мені цим законом прав я був позбавле­ний, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, ко­ли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час роз­гляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В якості місця розгляду справи, в оскаржуваній постанові вказано «місто_, ВДАІ».

Однак про час і місце розгляду справи мене не сповістили, крім цього, незважаючи на те, що положеннями КУпАП пе­редбачений 15-денний строк для розгляду справи про адміністративне правопорушення, справа була розглянута з винесенням постанови «_»_2009 року - в день фіксації правопорушення.

У постанові по справі про адміністративне правопо­рушення вказано, що посадова особа, прапорщик міліції _, «розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення скоєне, гр. (фамілія), у результаті переви­щення швидкості на 31 км/год, що є порушенням п. 12.9 б ПДР, встановив, що їм було скоєно адміністративне правопо­рушення передбачене ч.І ст. 122 КУпАП».

У вказаний в протоколі час, я дійсно знаходився у цьому автомобілі, але фактично їм не керував, тому що _. Тому, я не скоював дане адміністративне пра­вопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, Закону України «Про дорожній рух», у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складе­но на місці, у випадку незгоди с порушенням - повинен бу­ти складеним протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУ­пАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла право­порушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови.

У дійсності ж ніякого протоколу складено не було чим грубо порушено ч. 2 ст. 254, ст. 256 КУпАП, відповідно до яких протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, але у цьому разі у постанові не повинно бути вказівок про те, що саме мною, власником транспортного засобу, було скоєно адміністративне право­порушення.

Частиною 6 ст. 258 передбачений випадок, коли прото­кол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопо­рушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фо­то- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, ст. 14-1 КУпАП однозначно говорить про те що, така фіксація та «заочне» винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушен­ня зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі.

Оскільки адміністративно-процесуальне законодав­ство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально логічного тлу­мачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним вважається такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини.

Прилад «Візир», яким проводився нагляд за дорожнім ру­хом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматич­ним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються прила­дом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо).

Між тим ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосуван­ня необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно-або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов така фіксація не відповідає вимогам закону.

У підтвердження того факту, що вказаний прилад «Візир» не є засобом автоматичної фіксації, є інструкція до цього при­ладу, копія якої додається. Вказана інструкція може бути нада­на судові представником відповідача.

В розділі 2 вищевказаної інструкції «Основні технічні ха­рактеристики» чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як Стаціонарний або Па­трульний, але ніяк не автоматичний.

Крім того, вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобілю, який рухається поруч, а не того, який зазначе­но на фото (мого автомобіля). Прилад має регулювання поля зору і воно може бути спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана на зображенні, доданого до постанови, на­лежить саме до мого автомобіля.

Крім того, із доданого зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення, а саме: наявність на ділянці доро­ги, яка зафіксована на фотографії, дорожнього знаку 3.29 «Обме­ження максимальної швидкості 40км/год.».

На фотознімку дійсно зображено належний мені автомобіль_. Також на знимку знаходиться напис російською мовою «Скорость 071 км/ч.».

Жодні об'єктивні дані, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобілю, - відсутні. Крім того, навіть якщо враховувати знаходження автомобілю в населено­му пункті, де режим швидкості руху автомобілів обмежений швидкістю 60 км/год., зафіксована швидкість складає 71 км/ год., що відповідно до диспозиції ч.І ст. 122 КУпАП не являє собою складу адміністративного правопорушення.

У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фотофіксацію, ким вона проводилася, тощо. Між тим це по­винно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено на­казом МВС 27.03.2009 № 111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з ви­користання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропу­ску зазначеного строку з поважних причин цей строк за за­явою особи, щодо якої винесено постанову, може бути по­новлено органом (посадовою особою), правомочним роз­глядати скаргу.

Як вбачається з поштового конверту, де міститься печатка пошти про відправку поштової кореспонденції, постанова по справі про адміністративне правопорушення була направле­на мені тільки 07.02.2009 року, а отримано мною 12.02.2009 ро­ку, тому вважаю є достатні підстави для поновлення строку на оскарження вказаної постанови.

Виходячи з вищевикладеного, вважаю постанову неза­конною та винесеною з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржи­ла постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 287, 288, 289, 247 п. 1, КУпАП,

ПРОШУ:

1. Поновити мені строк оскарження постанови серії_№

_від «_»_2009 року про накладення на мене - (фамілія)

адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень.

2. Постанову серії_№_від 04 січня 2009 року про

накладення на мене - (фамилия) адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень визнати незаконною та скасувати.

3. Провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.

Додаток:

• копія постанови;

• ксерокопія фотознімку, доданого до постанови;

• копія поштового конверту;

• копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

• копія інструкції до приладу «Візир».

«_»_2009 року (Підпис)

*

БЕЗПІДСТАВНА ЗУПИНКА ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

Начальнику_

(Підставити посаду начальника та адресу

органу ДАІ або ГУМВС України у регіоні) Від:__

(Підставити свої ШБ та адресу)

СКАРГА

«_»____________200_р.,.__________________________________

(підставити дату та місце подій)

під час керування транспортним засобом______________________

(Підставити марку, модель, державний номерний знак) мене було зупинено співробітником ДАІ_________________

(Підставити відомі дані співробітника ДАІ, - ШБ, звання та посаду, або номер нагрудного знаку, або номерний знак па­трульного транспортного засобу, тощо).

Зазначений співробітник ДАІ не представився (предста­вився нерозбірливо), на протиріччя вимогам ч.2 ст.5 Закону України «Про міліцію», і усі вказані відомості про нього стали відомі вже у процесі подальшого спілкування.

Коли я, забажавши реалізувати своє право, передбачене ч.І ст.16 Закону України «Про дорожній рух», п.2.14 «в» ПДР, зна­ти причину зупинки транспортного засобу, задав це питання працівнику ДАІ, то отримав відповідь: «Перевірка документів».

Зазначені дії співробітника міліції я вважаю незаконними з таких підстав.

У відповідності до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (затверджено Поста­новою KM України від 14 квітня 1997 р. № 341), а саме пп..5 п.5 зазначеного Положення, Державтоінспекція має право: зупи­няти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднен­ня довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони ви­користовуються з протиправною метою.

Як видно з наведеного, цей перелік є вичерпним. Ніяких інших підстав для зупинки транспортного засобу зазначене Положення не знає і це недаремно.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про міліцію», міліція має право: перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання що­до додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію.

Тобто єдиною підставою для перевірки документів особи може бути підозра щодо громадянина у вчиненні ним право­порушення. Мені про будь-які підозри про вчинені мною пра­вопорушення співробітником міліції повідомлено не було.

У відповідності до ст.19 Конституції України, посадові (службові) особи органів державної влади можуть діяти ви­ключно у межах, способом та у порядку, що прямо передбачені законом.

Своїми діями співробітник міліції порушив вимоги п.3.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служ­би Державтоінспекції МВС України (затвердженої Наказом МВС від 27.03.2009 № 111) щодо забезпечення безперебійного руху транспортних засобів.

Вочевидь, що безпричинні або з тих причин, що не передбачені законодавством, зупинки транспортного засобу, порушують законодавство, нормативні документи, які регулю­ють діяльність підрозділів ДПС та МВС взагалі, а також пору­шують мої права, як учасника руху.

На підставі викладеного, керуючись стст. 5-7 Закону України «Про звернення громадян»,

ПРОШУ:

1). Вжити заходів дисциплінарного характеру до службової (посадової) особи ДАІ, яка вчинила дії, що порушують законодавство, та керівників підрозділу ДАІ, які допускають такі порушення працівниками при організації несення ними служби;

2). Дати відповідь у порядку та у терміни, передбачені ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

«_»_20_р. (Підпис)

*

Прокурору_

(Підставити назву та адресу прокуратури/посади про­курора )

Від:_

(Підставити своїШБ та адресу)

заява

«_»__________________200_p.,___________________________

(підставити дату та місце подій) під час керування транспортним засобом__________________

(Підставити марку, модель, державний номерний знак) мене було зупинено співробітником ДАІ____________

(Підставити відомі дані співробітника ДАІ, - ШБ, звання та посаду, або номер нагрудного знаку, або номерний знак па­трульного транспортного засобу, тощо).

Зазначений співробітник ДАІ не представився (предста­вився нерозбірливо), на протиріччя вимогам ч.2 ст.5 Закону України «Про міліцію», і усі вказані відомості про нього стали відомі вже у процесі подальшого спілкування.

Коли я, забажавши реалізувати своє право, передбаче­не ч.І ст.16 Закону України «Про дорожній рух», п.2.14 «в» ПДР, знати причину зупинки транспортного засобу, поставив це питання працівнику ДАІ, то отримав відповідь: «Перевірка документів».

Зазначені дії співробітника міліції я вважаю незаконними з таких підстав.

У відповідності до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (затверджено Постановою КМ України від 14 квітня 1997 р. № 341), а саме: пп..5 п.5 зазначеного Положення, Державтоінспекція має право: зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечен­ня безпеки дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з про­типравною метою.

Як видно з наведеного, цей перелік є вичерпним. Ніяких інших підстав для зупинки транспортного засобу зазначене Положення не знає і це недаремно.

У відповідності до ст.. 11 Закону України «Про міліцію», міліція має право: перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання що­до додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію.

Тобто єдиною підставою для перевірки документів осо­би може бути підозра громадянина у вчиненні правопору­шення. Мені про будь-які підозри у вчинені правопорушення співробітником міліції повідомлено не було.

У відповідності до ст.19 Конституції України, посадові (службові) особи органів державної влади можуть діяти ви­ключно у межах, способом та у порядку, що прямо передбачені законом.

Своїми діями співробітник міліції порушив й вимоги п.3.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служ­би Державтоінспекції МВС України (затвердженої Наказом МВС від 27.03.2009 № 111) щодо забезпечення безперебійного руху транспортних засобів.

Вочевидь, що безпричинні або з тих причин, що не передбачені законодавством, зупинки транспортного засобу, порушують законодавство, нормативні документи, які регулю­ють діяльність підрозділів ДПС та МВС взагалі, а також пору­шують мої права, як учасника руху.

На підставі викладеного, керуючись стст. 5-7 Закону України «Про звернення громадян»,

Вважаю, що таке істотне порушення вимог законодав­ства щодо громадянина з боку співробітника міліції є переви­щенням з його боку службових повноважень, а отже, утворює склад злочину, передбаченого ч.І ст.365 КК України. З іншого боку, допущення керівництвом відповідного підрозділу ДАІ таких порушень з боку працівників останнього, є службо­вою недбалістю, що утворює склад злочину, передбаченого ч.І ст.367 КК України.

На підставі викладеного, керуючись стст.94,95,97 КПК України,

ПРОШУ:

Вжити заходів прокурорського реагування відносно працівника міліції.

«_»_________20_р. (Підпис)

*

ПРОЇЗД ПІШОХОДНОГО ПЕРЕХОДУ

Начальнику_________________

(Вказати реквізити УДАІрегіону)

Від__________________________

(Вказати свої прізвище, ім'я, по батьові, адресу)

На постанову____________________________

(Вказати дані співробітника ДАІ, який виніс постанову, - прізвище, ініціали, посаду, дату винесення постанови)

У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ч.І ст.122 КпАП України,

СКАРГА

Зазначену постанову винесено щодо мене за ніби-то не-надання переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішоходному переході, порушення правил проїзду зазначено­го переходу.

Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та об­ставинам справи з таких підстав.

У момент мого наближення до пішоходного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуа­ру (узбіччя) пізніше, коли автомобіль вже перетинав перехід. Між тим, п.18.1 ПДР зобов'язує водія зменшувати швидкість, а при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, які вже знаходяться на переході, коли він наближається до за­значеного переходу.

П.18.1 ПДР зобов'язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, як­що на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішоходного пе­реходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі ру­ху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. Враховую­чи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п. 1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Бо­ковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов'язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних озна­кам, переліченим у п.18.1 ПДР, а отже, не було умов для за­стосування даного пункту.

Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушен­ня та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потрепілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов'язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам ха­рактер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потрепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказа-. ми по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопору­шення не можна.

Співробітником ДАІ на протиріччя вимогам стст.256, 272 КпАП не зазначено у протоколі свідків, вказаних мною, а саме: _________________________________________________________________

(вказати прізвища, імена, по батькові, адреси, при можливості телефони свідків),

посилаючись на те, що вони ніби-то є зацікавленими осо­бами, хоча КпАП України не знає таких обмежень і прямо вимагає фіксації даних та пояснень свідків, як будь-яких осіб, про яких є дані, що їм відомі обставини, які підлягають вста­новленню по даній справі. Вочевидь, що безпосередній оче­видець події у будь-якому разі є такою особою. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до мене співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризу­ють особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні дміністративного стягнення відповідно до ст.З КпАП. За та­ких умов мої права при такому розгляді справи грубо поруше-о. Про що я зазначав у протоколі.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,

ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за в ідсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

«_»______________20_р. (Підпис)

*

ПЕРЕВИЩЕННЯ ШВИДКОСТІ

Начальнику__________________________

(Вказати реквізити УДАІрегіону)

Від__________________________________

(Вказати свої прізвище, ім'я, по батьові, адресу)

На постанову______________________________

(Вказати дані співробітника ДАІ, який виніс постанову, - прізвище, ініціали, посаду, дату винесення постанови)

У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ч.З ст.122 КпАП України,

СКАРГА

Зазначену постанову винесено щодо мене співробітником ДАІ ніби-то за перевищення швидкості руху.

Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам за­кону та підлягає скасуванню з таких підстав.

У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості са­ме моєму автомобілю. Фактично мені співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки час, який ніби­то пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме мо­го автомобіля, неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від мого автомобіля.

При цьому у момент, близкий до вимірювання швидкості та зупинки, поряд із більшою швидкістю рухався автомобіль (вказати марку та/або номерний знак).

У відповідності до стст.10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, де його результат може бути використаний у якості до­казу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів мені співробітником ДАІ надано не було.

Номер засобу вимірювальної техніки у протоколі та постанові відсутній, внаслідок чого перевірити наявність цих документів неможливо.

Розміри похибок вимірювань співробітник ДАІ мені не повідомив, що у відповідності до вимог зазначеного закону, перешкоджає використанню результатів вимірювань.

Результат вимірювання знаходиться у межах похибок вимірювань відносно величини, що перевищує дозволену швидкість на 20 км/год, а за таких умов наявність більшого пе­ревищення (що необхідно для наявності складу зазначеного правопорушення) не може визнаватися доведеним.

Співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.

Співробітник ДАІ знаходився та проводив вимірювання, а також зупинив транспортний засіб, у межах дії відповідного обмеження швидкості (вказати населений пункт або дію знаку обмеження швидкості), але у момент вимірювання транспор­тний засіб знаходився до зазначеного знаку. Тобто дія зазначе­ного обмеженя на нього не розповсюджувалася.

Співробітник ДАІ зупинив транспортний засіб після перехрестя, яким закінчується зона дії знаку обмежен­ня швидкості (відповідно до опису знаку 3.29 у додатку 1 «Дорожні знаки» до ПДР).

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до опису та­блички 7.2.1 вона може тільки зменшувати, а не збільшувати зону дії заборонного знаку, а отже, немає підстав для збільшення зони дії вказаного знаку поза перехрестя.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризу­ють особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.З КпАП. За та­ких умов мої права при такому розгляді справи грубо поруше­но. Про що я зазначав у протоколі.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,

ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

«_»____________ _20_р. (Підпис)

* * * * * * *

Поиск по сайту: