У котрих реченнях є порівняльний зворот?

1. Зорі мигтіли, тріпотіли по обрію, мов живі (О. Гончар).

2. Птице щастя, дай мені здоров’я, принеси мені надію на крилі (П. Перебийніс).

3. Сива, летюча мла снувалася на поверхні срібної води, звивалася вгору, падала вниз, ніби танцювала на миготливій хвилі (В. Василевська).

4. Вічно в роботі, в горінні, в нових і нових творчих шу-каннях – такою ми знали її (Галину Кальченко), натхненну трудівницю (О. Гончар).

5. В щасливі і в тяжкі години – куди б нам не стелився шлях – не гасне вогнище родинне, в людських запалене серцях (Д. Білоус).

602. Які компоненти називаються вставними?

1. Члени речення, що поєднані сурядним зв’язком, відно-сяться до одного слова й відповідають на те саме питання. 2. Слова або сполучення слів, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до того, що він повідомляє. 3. Слова або спо-лучення слів, що називають особу або предмет, до яких звер-тається мовець. 4. Другорядні члени речення, які для підсилення їх змістової ролі виділяються в усному мовленні інтонаційно й паузами, а на письмі – відповідними розділовими знаками. 5. Члени речення, які додатково характеризують інші члени ре-чення, звужують, обмежують, уточнюють їх значення.

У котрому реченні є вставні слова?

1. Звісно, то скрипіли охоплені полум’ям осені дерева (М. Стельмах).

2. Він все може зробити, сучасний шахтар (В. Собко).

3. Було це, здається, учора (В. Сосюра).

4. Дуби ростуть поволі, неквапливо; Хто садить дуба, той його, можливо, і не побачить вищим, аніж сам (М. Рильський).

5. Іванов прощається з дружиною звичайно, як і більшість простих людей, що йдуть на війну (О. Довженко).

У котрому реченні правильно відокремлені вставні слова?

1. – Здається ти позаторік тут був та капості мені робив (Л. Глібов).

2. В серцях уже росло передчуття, що може, завтра, може ще й раніш, настане мирне на землі життя (О. Підсуха).

3. І справді, оптимізм – невід’ємна сила трудового народу (М. Рильський).

4. Життя, кажуть, прожити – не поле перейти (Панас Мир-ний).

605. Скільки вставних слів (словосполучень, речень)?

1. Видко, серце розлуки не знає, коли вміє співати пісні (Г. Чубач).

2. Причепився, диви, як смола, ще з тих пір, як потрапила в сіті (В. Лазарук).

3. Ще й, звісна річ, розказую не все я (Л. Костенко).

4. По-моєму, жінка – це ніжність, яку ти назавжди зберіг (В. Густі).

5. Любов відкрити важче, ніж Америку, по-перше, чи до неї допливеш (Л. Костенко).

У скількох реченнях є вставні речення?

1. Мої сестри (їх у мене три) покажуть Вам всю околицю, побачите вже таку Україну, що “українішої” й нема (Леся Ук-раїнка).

2. У нас писатель, коли хоче, аби про нього більше гово-рили, то мусить вмерти, тоді його з великим гуком поховають і почнуть писати по всіх усюдах, що “вся Україна плаче” за своєю славною дитиною і т. і. (Леся Українка).

3. Погрівши над багаттям руки, що затерпли од лантуха, та коліна (вони в нього завжди мерзнуть), Данило виймає сітку і йде на рів ставити (Гр. Тютюнник).

4. Назавтра (це була, пам’ятаю, неділя) мати підвелася раніше за мене (хоч і я на війні прокидався о п’ятій) і заходилася коло пічки готувати сніданок (І. Муратов).

5. За Прагою дуже не жалуйте – хто може не їхати на чужину, хоч би й прекрасну, той щасливий, хоч не завжди тямить своє щастя (Леся Українка).

607. Які компоненти називаються уточнювальними?

1. Члени речення, що поєднані сурядним зв’язком, відно-сяться до одного слова й відповідають на те саме питання. 2. Сло-ва або сполучення слів, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до того, що він повідомляє. 3. Слова або сполучення слів, що називають особу або предмет, до яких звертається мовець. 4. Другорядні члени речення, які для підсилення їх зміс-тової ролі виділяються в усному мовленні інтонаційно й паузами, а на письмі – відповідними розділовими знаками. 5. Члени ре-чення, які додатково характери­зують інші члени речення, зву-жують, обмежують, уточнюють їх значення.

Скільки є уточнювальних членів речення?

1. Низько, над самою землею, висить велика голуба враніш-ня зоря (В. Скляренко).

2. І мулярі, зап’яті фартухами, веселі цеглинки перекидають вірними руками (М. Рильський).

3. Вночі скрипів і обсипався клен (Л. Костенко).

4. З давен-давен чуємо, що хлібороб думу думає про поле (М. Подолян).

Поиск по сайту: