Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Воробкевич Ісидор Іванович (1836-1903)



Український композитор, диригент, письменник, музично-громадський діяч, священик, педагог, редактор часописів Буковини, художник. Мав псевдоніми: Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Семен Хрін, Ісидор Воробкевич, С. Волох та інші.

Народився в Чернівцях в сім'ї священика. Музичну освіту здобув у духовній семінарії у Чернівцях (1861) та у Віденській консерваторії у Ф. Кренна (1868). Добре володіючи іноземними мовами, Сидір вивчав гармонію, контрапункт, інструментовку за підручниками З.Дена, А.Рейха, самостійно займається та аналізує твори композиторів-класиків Й.С.Баха, Г.Генделя, Й.Гайдна та ін.. З 1861 р. був священиком у буковинських селах. З 1867 р. — на викладацькій роботі у духовній семінарії, а з 1875 р. — в Чернівецькому університеті.

З 1884 р. — голова першого Руського літературно-драматичного товариства, яке з його ініціативи перетворено на буковинський «Боян». До 1901 р. працював професором музики в Чернівецькому університеті.

Вагоме місце у спадщині Воробкевича займає вокально-хорова творчість. Понад 30 років композитор працював як диригент з різними хоровими колективами Буковини, які під його керуванням піднялись до рівня професійних. Праця з хорами сприяла творчості митця: часто на репетиції він приносив свій щойно написаний твір, аби перевірити його «живе» звучання.

Композитор писав пісні і хори на слова Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, М. Шашкевича, на власні тексти. Як композитор відомий музикою до власних оперет і поезій («Над Прутом у лузі», «Заграй ми, цигане старий», «Як би була я зозулею» та ін., а також хорами на слова Т. Шевченка («Минають дні», «Огні горять» та ін.).

Серед музичних творів композитора також: оперета «Козак і Бандурист» (1864), мелодрама «Гнат Приблуда» (1875), опера «Убога Марта» (1878), музична історична драма «Петро Конашевич Сагайдачний» (1882) та «Кочубей і Мазепа» (1891), симфонія, понад 400 хорів («Збудилась Русь», 1898; «На красній Україні», 1875; «Мово рідна», 1890 та ін.), 26 музичних драм, солоспіви, ансамблі, обробки народних пісень.

Багато його пісень стали народними.

Характерною рисою музичної творчості І. Воробкевича є близькість його художніх виражальних засобів до українського мелосу, фольклору, лірики.

Як письменник створив низку творів про історичне минуле (оповідання «Турецькі бранці», 1865, поема «Нечай», 1868), життя і побут українського народу (вірш «Рекрути», 1865, оповідання «Циганка», 1866). Гаряче відгукнувся на боротьбу слов'янських народів проти турецьких поневолювачів (цикл поезій «З нещасної Болгарії», 1876).

 

Йосиф Кишакевич (1871 –1953)

Свою педагогічну діяльність розпочав керівником учнівських хорових колективів та вчителем музики і співів в Українській гімназії та інституті для дівчат (Перемишль, 1896-1905). Одночасно керував хорами цих закладів.

Навчаючись з 1891 року у Львівської духовної семінарії, керував семінарським хором. Для семінарського хору композитор написав „Службу Божу” на чотири чоловічі голоси, яка поповнила репертуар багатьох хорових колективів, що сприяло активізації релігійно-морального виховання. Праця в навчальних закладах поєднувалася з роботою у товаристві „Перемиський Боян”.

Для перемишльського "Бояна" Й. Кишакевич написав 14 оригінальних композицій для мішаного і чоловічого хору, а також сольні пісні. Багато хорових творів присвятив він учням української гімназії. Особливо тепло ставився Й. Кишакевич до учениць Дівочого інституту, яким присвятив багато музичних творів (3 хори на три жіночі голоси в супроводі фортепіано, 2 кантати, літургічні пісні, композицію-картину в 4 актах "Сон Галі" та ін.).

У цей час він написав більші хорові твори на слова Т. Шевченка: "Калина", "Катерина", "Тарасова ніч", "На вічну пам'ять Котляревському", "Заповіт", "Наша дума", "Ой нема ні вітру, ні хвилі" та інші.

Йосиф Кишакевич - автор хорових творів на слова О. Олеся, X. Алчевської, Бальмонт-Лівицької. Багато пісень написав він на вірші Л. Українки ("Місяць яснесенький"), Я. Щоголіва ("До моря"), В. Щурата ("Вечірній час"), С. Руданського ("Гей, браття козаки"), Ю. Федьковича ("Молодість минула"), Б. Лисянського ("До світла, до сонця"), В. Масляка ("Рута") та ін. В його творчому доробку романси, сольні пісні, музична декламація ("Сонні мари") та інше.

У своїй педагогічній діяльності Й.Кишакевич надавав великого значення концертним виступам, що були дієвою формою у розвитку музично-естетичного виховання.

З педагогічного огляду велику виховну вартість має збірка релігійних пісень „Пісни під час Служби Божої на триголосий хор жіночий або мужеский” на молитвенні тексти збірника „Да святиться ім’я Твоє”. Написані в кінці ХІХ сторіччя, вони були перевидані в 20-х роках у випусках „Духовно-музичні твори Й.Кишакевича”. Ці пісні написані дуже майстерно і користувалися великою популярністю. До збірника ввійшли 9 номерів різних за характером і жанрами. Цінність композицій митця в тому, що вони виховують молодь на християнських традиціях добра, поваги до старших, до ближнього, а також формують почуття любові до національних традицій та обрядів, поглиблюють знання з історії нашого народу, його ідеалів.

 

МИКОЛА ФІЛАРЕТОВИЧ КОЛЕССА (1903-2006) — диригент, композитор, педагог, діяльність якого у сфері музичної культури тривала понад 80 років.

Працював диригентом симфонічних оркестрів Львівського театру опери та балету ім. І. Франка, Львівської філармонії, художнім керівником і головним диригентом Державної хорової капели «Трембіта».

Як диригент гастролював у багатьох зарубіжних країнах, виступав з уславленими виконавцями Д. Ойстрахом, С. Ріхтером, Л. Шафраном та ін. Відбулися авторські концерти М. Колесси у США та Канаді. У Вашингтоні і Нью-Йорку виконувалась його Перша симфонія на тему 10-річчя трагедії Чорнобиля.

Львівська диригентська школа — це поняття нині невіддільне від імені М. Колесси: більшість випускників диригентського факультету консерваторії успішно працювали і працюють у різних містах України та за її межами, очолюючи провідні мистецькі колективи. Серед учнів М. Колесси: — С. Турчак, І. Гамкало, Ю. Луців, С. Вахняк, В. ІІащенко, М.Сильвестров, Р. Филипчук, Я. Колесса та ін.

Свій багатий педагогічний досвід митець узагальнив у підручнику «Основи техніки диригування».

Яскравою і багатогранною є композиторська діяльність М. Колесси. Починаючи з 30-х років, він створив оригінальні музичні композиції симфонічного і камерного жанрів («Українська сюїта», «Варіації», Перша і Друга симфонії, сюїта «В горах» та ін.); прекрасні зразки фортепіанної музики («Картинки Гуцульщини», «Три коломийки», «Гуцульський прелюд», «Про Довбуша»), що виникли на основі інтерпретації народно-пісенних джерел карпатського краю. Митець постійно звертався до жанру хорової і вокальної музики, використовував ладові, ритмічні, темброві і виконавські особливості українського фольклору. Серед останніх робіт композитора — хори на слова Т.Г. Шевченка «Думи мої», на поезії Л. Костенко «Кам'яний сон», обробки лемківських народних пісень.

 

1903 — народився 6 грудня (1 січня 1904 р.) у м. Самборі Львівської обл.

1928 — закінчив університет і консерваторію у Празі. 1931 — закінчив Школу вищої майстерності у Празі (клас В. Новака).

1931—1939 викладач Вищого музичного інституту ім. М.В. Лисенка у Львові.

1953—1965 ректор Львівської консерваторії ім. М.В. Лисенка (потім — професор Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка).

2006 — помер 8 червня.

Член Національної спілки композиторів України. Нагороджений: орденами — Держави (2002), «За заслуги» ІІІ ступеня, Леніна (1961), Дружби народів (1981), «Знак Пошани» (1948); Почесними Грамотами Президії Верховної Ради України (1956, 1973, 1983); Золотою медаллю АМУ (2001) та іншими медалями; професор (1957), народний артист України (1972), лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1983) та Державної премії СРСР, народний артист СРСР (1991), Герой України (2002).

 

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.