Методичні рекомендації. Античні автори змальовують сумну картину становища італійського селянства у другій

Античні автори змальовують сумну картину становища італійського селянства у другій половині III - II ст. до н.е. Сьогодні ряд дослідників ставить під сумнів факт масового розорення селянства у II ст. до н.е. Можливо, ми справді зустрічаємось тут п певним перебільшенням. Однак погіршення становища італійського селянства, безумовно, мало місце. Війни, що велись у той час, зокрема, у центральних та західних районах Іспанії. були важкими і майже не давали ніякого прибудку здобичі. З цієї причини солдати не мали бажання йти воювати в Іспанію. Таким чином, селянські господарства втратили одне з джерел надходження коштів.

У той час практично припиняється виведення колоній. Суспільні землі (аger publicus) здаються в оренду, що веде до зменшення їх площі. Розвиток скотарства, що вимагало значних площ під літні та зимові пасовища, вів до захоплення аger publicus, незважаючи на штрафи, що накладались на винних. Усе цe всю ло зменшення чисельності дрібних земельних.власників. Наскільки ситуація була несприятливою для римського суспільства, свідчить такий факт: якщо, у 159 р. до н.е. чисельність повноправних римських громадян складала 328 000, то через 28 років, у 121 р. до н.е.-лише 319 тис. Така ж тенденція,
мабуть, існувала і щодо римських союзників в Італії. Аппіан говорить про зменшення числа італіків, помітного зменшення серед них числа осіб чоловічої статі, пригнічення їх бідністю, податками та військовою службою.

Чому, на вашу думку, розорення значного числа дрібних земельних власників було тривожним фактом для розвитку римської держави? Чому це змушувало найбільш далекоглядних людей, що турбувались про майбутнє Вітчизни, розмірковувати щодо необхідності реформ?

У 133 р. до н.е. народним трибуном було обрано представника плебейського роду Семпроніїв Тіберія Ссмпронія Гракха (162-133 рр. до н.е.). Зверніть увагу, на те, що оцінка його діяльності в історіографії неоднозначна. Можна сказати, що як і у ряді інших випадків щодо оцінки тих інших подій і осіб, тут виявилась різниця між історіографією римською та грецькою. Так, Аппіан, Плутарх та Діодор Сіцилійський позитивно розглядають його діяльність. Натомість Цицерон, Валерій Максім, Флор. Квінтіліан, Пліній Старший та Саллюстій засуджували цілі чи засоби досягнення мети Гракхів. У сучасній історіографії переважає точка зору на Тіберія Гракха як. На “консервативного
реформатора”, що бажав відродити потрібне для комплектування війська селянство. .

Охарактеризуйте діяльність Тіберія Гракха на посаді народного трибуна. Чиї інтереси відстоював, на вашу думку; Гібсрій Гракх? На чию підтримку він опирався? Хто чинив опір його політиці?. Чи досягла діяльність Тіберія Гракха мети? У чому причина його загибелі? Чи привела смерть Тіберія Гракха до відміни аграрної реформи, що була ним ініційована?

У 123 р, до н.е. народним трибуном став Гай Гракх, що запропонував серію законів для продовження реалізації програми свого брага. У діяльності Гая Гракха тісно переплелися державні інтереси та особисті мотиви. Перші два законопроекти Гая можна розглядати як помсту противникам Тіберія. Зокрема, один із них був спрямований проти Попілія Лепата, що як консул вигнав свого часу прихильників Тіберія з Риму. Попілій, не дочекавшись суду, втік з Італії.

Охарактеризуйте діяльність Гая Гракха. Якою була соціальна база його політики? Чи вдалось йому заручитись підтримкою вершників? Яке значення мала політика Гая Гракха для економічного розвитку Італії? Що підштовхнуло його до ідеї про заморську колонізацію? Яким чином оптимати боролись із посиленням впливу Гая Гракха на політику держави? Які ініціативи Гая Гракха, на вашу думку, сприяли зменшенню його популярності серед римських громадян?

Вище зазначалось, що в історіографії немас однозначної оцінки діяльності братів Гракхів. У сенатській традиції Гракхи вважалися “заколотними трибунами” (seditiosi tribuni). Теодор Моммзен вважав, що Гай Гракх відверто прагнув захоплення монархічної влади. Однак при усіх застереженнях, діяльність Гракхів не була випадковою. Можна критикувати той або інший закон Гракхів. Справді, судовий закон робив безкарними зловживання відкупників у провінціях, хлібний закон сприяв зростанню соціального паразитизму плебса та падінню його політичного значення, одночасно посилюючи тиск на провінції. Однак різко критиковане виведення Юнонії (Веллей Патеркул серед законів Гракха найбільш згубним вважав виведення колонії за межі Італії) було першим кроком на шляху романізації провінцій, упереджуючи тим самим політику Цезаря та Імперії. Закони Гракхів були спрямовані не на відновлення традиційного римського класичного селянства з наділами близько 5 югерів, що доповнювались аger publicus, а на створення міцних селянських господарств із ділянками розміром 30 югерів, що дозволяло виробляти продукцію на ринок. Надання прав громадянства союзникам через короткий термін стане реальністю, але буде проведене після важкої війни, якої б можна було уникнути. Таким чином, діяльність Гракхів слід розглядати не стільки як спробу реставрації давньої республіки, скільки як спробу реформ, ню в кінцевому результаті привели до встановлення системи принципату. Гай Гракх. за яким визнають більш широкий розум та більш рішучі плани загальних реформ, ставив за мету пристосувати існуючу систему до нової ситуації, зумовленої завоюваннями та припливом величезних багатств.

Підсумовуючи, зробіть висновок: який вплив па подальший розвиток Риму мала боротьба оп гиматів та полулярів, що знайшла свое відображення в реформах Гракхів?

Поиск по сайту: