Закріплення навичок психологічної саморегуляції, поведінки в екстремальних ситуаціях

Методика навчання: 1. Розповідь, показ і ознайомлення учнів із завданнями. Наголо­сити, що розв'язання завдань уроку сприятиме їх психологічній підготовці, а отже, дозво­лить значно краще виконувати дії в умовах ведення наступального бою, протистояти неспри­ятливим факторам, поводитись у нестандартних ситуаціях. Доцільно повторити дії, вивчені на попередньому занятті. Наголосити на необхідності використовувати засоби саморегуляції, вивчені на попередніх уроках.

2. Практичне виконання учнями завдань із пересування полем бою у складі взводу з розгортанням у цеп, уведення несподіваних команд (для пересування прискореним кроком, перебіжками, переповзанням); дії із подолання мінно-вибухових та інших інженерних спо­руд (можна використати елементи смуги перешкод); виконання дій у наступі із ведення вог­ню по противникові з автомата і метання гранат з різних вихідних положень. Після коротко­го відпочинку (запропонувати учням виконати вправи з аутотренінгу) поставити нове завдання, наприклад: подолання ділянки із радіоактивним забрудненням. Під час виконан­ня завдання увести нові, заздалегідь непередбачені ситуації (наприклад: подолання інже­нерних споруд, елементів єдиної смуги перешкод). Після її подолання учні виконують зав­дання, пов'язані із зніманням засобів захисту і підготовкою зброї до наступної атаки (нормативи №2-4 із підготовки автомата до ведення вогню).

ДЕНЬ

Тактична підготовка

Тема 3. Заняття З (2 години). Порядок руху за азимутом, обхід перешкод. Пошук і захоплення об'єкта

Методика навчання: 1. Розповідь і показ (із використанням наочних посібників) дій під час руху за азимутом і обходу перешкод. Опираючись на матеріал попередніх занять (див. 2 рік навчання, розділ 4.3), учитель удосконалює техніку виконання цих дій, ставить завдання знайти і захопити об'єкт противника.

2. Практичне виконання учнями завдання. Доцільно розподілити учнів на декілька груп. Кожній з них учитель пропонує предмет, на який потрібно визначити азимуті здійснює контроль за правильністю виконаних дій. Після виконання цього завдання учням пропо­нується нове: за азимутом визначити напрям руху. У складі тих самих груп учні виконують завдання.

Розв'язання останнього завдання доцільно організувати у вигляді навчальної гри. Для цього учитель проводить вступну бесіду про захоплення об'єкта противника: дає вихідні орієнтири розташування об'єкта, наголошує на дотриманні заходів безпеки; учні розрахову­ють маршрут і починають виконувати завдання. Під час руху учитель можне давати несподі­вані завдання для удосконалення дій учнів, засвоєних раніше (наприклад: застосування про­тивником зброї масового ураження, після якої учні виконують необхідні дії; пересування маршрутом різними способами: перебіганням, переповзанням).

3. Підведення підсумків заняття.

Тема 4. Заняття 3 (1 година). Поняття про дії розвідувального дозору. Дії дозорних під час огляду місце­вості та місцевих предметів, загороджень, мостів, різних перешкод. Дії в засаді

Методика навчання: 1. Розповідь і показ дій розвідувального дозору. Під час показу доцільно використовувати заздалегідь підготовлену схему місцевості та розташування на ній противника. Зазначається, що розвідувальний дозор повинен виявити місцезнаход­ження противника і спостерігати за ним. Це здійснюється під час руху та нетривалих зупи­нок. Отримана інформація фіксується на схемі місцевості. Під час вивчення місцевості дозорці спочатку неозброєним оком оглядають місцевість, потім необхідні об'єкти (пред­мети) вивчаються детально з використанням біноклів або інших засобів (прицільний пристрій). Під час огляду місцевості необхідно перш за все звертати увагу на її особливості та відмінності, взаємне розташування предметів, їх характерні ознаки (особливості). Зго­дом такі предмети можуть бути використані як орієнтири. Місцевість оглядають у певній послідовності: спочатку у ближній зоні справа наліво, потім у середній зліва направо, після цього у дальній справа наліво. Продовжується огляд від віддаленої зони до ближньої у зворотному порядку. Взимку слід звертати увагу на всі порушення цілісності снігу: поява слідів, стежок, штучних снігових підвищень тощо. Після нанесення таких предметів на схему, у завдання розвідувального дозору входить визначення азимута на предмет місце­вості і напрямку на магнітний азимут. Надалі така інформація дозволяє безпомилково рухатися у потрібному напрямку і виконувати різні бойові завдання. Після отримання інформації дозорні повинні доповісти про неї командиру. Для того, щоб противник не виявив розвідувального дозору, його дії повинні бути дуже добре замаскованими. Під час нетривалих зупинок солдати дозору створюють засади, з яких продовжують вести спосте­реження (див. 2 рік навчання, розділ 4.2.).

2. Практичне виконання учнями завдань уроку. Учитель пропонує кожному учневі визначити азимут і визначає для цього предмет, спостерігає за діями кожного учня і заслухо­вує отримані результати, кожному індивідуально пропонує на карті місцевості позначити предмети, шо будуть орієнтирами під час руху, визначити азимут і напрямок на магнітний азимут.

3. Практичне виконання учнями завдань, пов'язаних з діями у засаді. Кожен з учнів за командою учителя обирає місце для облаштування засади, проводить її маскування, допові­дає про виконане завдання. Учитель здійснює контроль та оцінює дії учнів.

4. Підведення підсумків уроку: аналіз дій учнів, пояснення на прикладах вдало та невдало обраних місць для спостереження.

Тема 5. Заняття З (1 година). Створення екстремальних та стресових ситуацій під час дій розвідувального дозору

Методика навчання: 1. Доцільно організувати заняття у вигляді навчальної гри. Для цього можна розподілити учнів на дві групи (перша група у два рази чисельніша за другу). Завдання першої групи полягає у проведенні розвідки за маршрутом, вказаним учителем, відшукові і захопленні об'єкта (перша група отримує завдання таємно для другої, ніяким чином себе не виявляє). Завданням другої групи є непомітний вихід до вказаного об'єкта та організація засідки. Учитель заздалегідь готує два різних маршрути руху за азимутом. Марш­рут першої групи повинен бути дещо довшим, щоб друга група дісталася кінцевого пункту раніше, встигла замаскуватися та підготувати засідку (середня довжина маршрутів — у межах 2-2,5 км, азимутів - 4-5, кожна точка повороту маршруту повинна бути добре помітною або позначеною на місцевості (прапорець, покажчик)). Кінцевий пункт обох груп — однаковий, але його розташування повинно дати змогу першій групі наблизитися до нього непоміче­ною, а другій — замаскуватися для засідки (для руху з другою групою доцільно завчасно підго­тувати помічника). На кожен маршрут складається схема чи таблиця.

2. Практичне виконання учнями завдань заняття. Перед початком дій необхідно наго­лосити про заходи безпеки. Друга група починає діяти раніше. Під час руху учні складають найпростішу схему маршруту (на кожну іншу ділянку старший групи призначає нового стар­шого азимутника). Діставшись кінцевого пункту, друга група займає позиції, маскується і очікує прибуття першої групи, яка під керівництвом учителя рухається за своїм маршрутом. Під час руху здійснюється розвідка, висилаються у різні напрями парні дозорці. Вони огля­дають місцевість і доповідають результати. За цими результатами декілька учнів складають схему місцевості (рух можна ускладнити несподіваними завданнями: наліт авіації, застосу­вання противником зброї масового ураження, подолання і обхід перешкод).

3. Підведення підсумків заняття.

Поиск по сайту: