Коли починати годування?

Термін першого годування недоношеної дитини визначається його станом після народження. Відстрочене перше годування сприяє збільшенню втрати маси тіла, а також може призвести до порушень водно-електролітного балансу, ацидозу та розвитку інших патологічних станів.

Недоношена дитина, яка народилась у відносно задовільному стані, може отримати перше годування вже через декілька хвилин або через 4-6 годин.

Якщо дитина внаслідок важкого стану (асфіксія, пологова травма та ін.) не отримує харчування більше 12 годин, повинно бути призначене парентеральне харчування у вигляді в/в введення 10% розчину глюкози.

Основними принципами вигодовування недоношених новонароджених є обережність і поступовість. Таких принципів необхідно дотримуватися перш за все при ентеральному вигодовуванні дітей з гестаційним віком до 34 тижнів. Загальна схема початку ентерального годування така: проба з дистильованою водою (аспірація молока або розчину глюкози викликає пневмонію), а потім – грудне молоко.

В якому об’ємі годувати?

Стартовий об’єм годування недоношеної дитини в залежності від маси тіла складає:

• при масі тіла більше ніж 1500 г – 5 мл,
• при масі тіла менше ніж 1500 г – 1-3 мл.

Збільшення об’єму годування:

• за залишковим об’ємом в шлунку (не можна збільшувати, якщо їжа залишається неперетравленою в шлунку два рази підряд),
• у відповідності зі станом кишечника, частотою та характером випорожнень.

Розмір шлунку новонародженої дитини становить приблизно 20 мл/кг, тому кількість молока, яку може утримати недоношена дитина, значно менша в порівнянні з доношеною (табл.7).

Таблиця 7

Приблизний об’єм шлунку в залежності від маси тіла дитини.

Для розрахунку харчування недоношеної дитини повинен використовуватись «калорійний» метод, який базується на енерговитратах дитини на різних етапах її розвитку.

Умовні періоди розвитку недоношеного новонародженого

1 період – перехідний (триває 7 діб).

У цей період дитина втрачає від 10% до 15% маси тіла, тому завданням цього періоду є забезпечення харчовими речовинами в тому об’ємі, який запобігає катаболізму.

Шляхи втрат калорій:

v 50 ккал/кг/добу – забезпечення обміну речовин та забезпечення роботи серця, мозку, печінки,

v 5-10 ккал/кг/добу – забезпечення рухової активності,

v 15-20 ккал/кг/добу – забезпечення екскреторної діяльності та стабілізації маси тіла.

Загальні втрати калорій на добу для забезпечення життєдіяльності – 75 ккал/кг/ добу

2 період – стабілізації(з 7-ї добі до виписки з стаціонару).

Внутрішньоутробно плід з терміном гестації 24-36 тижнів в середньому щодобово набирає 15 г/кг/добу, тому завданням цього періоду є забезпечення такої ж прибавки маси тіла.

Прибавка маси тіла в залежності від гестаційного віку:

v ГВ менше ніж 32 тижні – 15-20 г/добу,

v ГВ 33-36 тижнів – 25 г/добу,

v ГВ 37-40 тижнів – 30 г/добу.

Така динаміка маси тіла забезпечується при вживанні дитиною не менше ніж 100-120 ккал/кг до 10-14 дня життя , 130 ккал/кг – на третьому тижні з підвищенням до140 ккал/кг/добу в місячному віці за рахунок грудного молока.

3 період – нормалізації ( з моменту виписки до 1 року життя або більше).

Завдання цього періоду є досягнення показників росту та розвитку доношеної дитини.

Розрахунок потрібної для недоношеної дитини кількості грудного молока

V (мл/добу) = (кількість ккал/кг/добу х маса тіла(кг) х 100): калорійність молока.

Калорійність раціону у передчасно народжених дітей повинна збільшуватись поступово і щоденно (табл.3).

Таблиця 8

Рекомендовані об’єми ентерального і парентерального харчування в залежності від маси дитини при народженні і доби життя

Добова загальна кількість молока (або рідини) в залежності від доби життя дитини

Таблиця 9

Приблизна кількість молока для одного годування в залежності від маси тіла і доби життя дитини

Як часто годувати?

Кількість годувань визначається масою тіла дитини, його загальним станом та ступенем морфо-функціональної зрілості. Найбільш часто використовують 7-8 годувань (кожні 3 години). Для дітей з масою менше 1000 г та дітей, які мають стаз або зригування, чисельність годувань може бути збільшена до 10-12 разів, водночас зі зменшенням об’єму.

Час годувань – фіксований, що забезпечує ефективне засвоєння їжі. Для недоношених дітей не використовують вільний режим годувань (за вимогою), оскільки вони не здатні регулювати об’єм їжі, яка поступає.

Після стабілізації стану дитини з метою стимуляції рефлексу смоктання та збереження лактації у матері. Слід використовувати метод «кенгуру» - покладання дитини на груди матері, розміщуючи його вертикально в жолобинці між молочними залозами.

Поиск по сайту: