Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Економічні регіональні повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування



Державне регулювання управління господарством області має дворівневу систему: 1) державне регіональне управління, що охоплює області та регіони; 2) місцеве самоврядування, що діє в селах, селищах та місцях. Значення державного регіонального управління полягає у тому, що: тільки на рівні держави визначаються цілі соціально-економічного відтворення та головні напрями регіональної політики з цієї проблеми; лише держава може в повному обсязі верховенства національних інтересів, прав і законів визначити основні засади економічного регіонального відтворення; держава виступає ініціатором інституційних змін еволюційним шляхом: до її повноважень відносяться питання зміни форм власності і націоналізації підприємств, визначення обсягів цих процесів, що безпосередньо впливає як на профіль окремих виробництв, так і на галузеву спеціалізацію регіонів; лише держава, а не ринковий механізм спроможна гарантувати наявність в загальній структурі економічних інститутів, що надають послуги соціального спрямування: освіта, медичне обслуговування тощо.

Місцеві державні адміністрації – це ланка виконавчої влади в областях, районах, містах Києві та Севастополі. У межах своїх повноважень вони здійснюють виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізують повноваження, делеговані їм відповідними радами. Місцеві державні адміністрації перебувають у системі подвійного підпорядкування. Вони в цілому підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня та відповідним радам (обласним та районним) щодо повноважень, делегованих їм цими радами. Місцеві державні адміністрації є єдиноначальними органами загальної компетенції, що уособлюються головами місцевих державних адміністрацій.Голів адміністрацій призначає на посаду Президент України за поданням Кабінету Міністрів на строк повноважень Президента. Голови місцевих державних адміністрацій під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Вони одноособово приймають рішення шляхом розпорядження і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Для обговорення найважливіших питань діяльності місцевих державних адміністрацій з метою прийняття відповідних рішень головами адміністрацій та для координації діяльності всіх місцевих органів виконавчої влади створюються комісії державних місцевих адміністрацій. Структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій є насамперед галузеві й функціональні управління (наприклад, управління економіки, управління охорони здоров’я тощо). Повноваження місцевих державних адміністраційвизначені статтею 119 Конституції України та Законом України «Про місцеві державні адміністрації» і поділяються на власні і делеговані (рис. 2.1).

Власні повноваження місцевих державних адміністрацій за змістом і ступенем охоплення об’єктів управління у свою чергу класифікуються на загальні (як органу загальної компетенції) і спеціальні (галузеві), які стосуються певної сфери суспільного життя. До компетенції місцевих державних адміністрацій входить забезпечення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законності, правопорядку, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони довкілля, програм національно-культурного розвитку меншин; підготовка і виконання відповідних бюджетів; управління, переданими в законному порядку об’єктами державної власності; здійснення державного контролю в межах, визначених законодавством; взаємодії з органами місцевого самоврядування та реалізації інших наданих державою повноважень.

 

Рисунок 2.1 – Система повноважень місцевих державних адміністрацій

 

Законодавством визначено такі основні галузеві повноваження місцевих державних адміністрацій, а саме в галузях: економічного і соціального розвитку – розробка програм соціально-економічного розвитку і забезпечення їх виконання, забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів, складання необхідних для управління соціально-економічним розвитком відповідних територій балансів трудових, матеріально-фінансових та інших ресурсів; бюджету і фінансів – складання проекту відповідного бюджету і забезпечення його виконання, здійснення фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевої державної адміністрації, здійснення в установленому порядку регулювання інвестиційної діяльності, регулювання ціни та тарифів за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствам; управління майном, приватизації та підприємництва – здійснення на відповідній території управління об’єктами, що перебувають у переданій до сфери управління державної адміністрації власності, забезпечення реалізації державної політики сприяння розвитку малого бізнесу, надання допомоги підприємцям, що займаються розробкою та впровадженням інноваційних проектів; містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку – організація експертизи містобудівної документації, забезпечення обслуговування населення підприємствами вказаних галузей незалежно від форм власності, організація роботи з атестації об’єктів та сертифікації продукції, робіт і послуг підприємств і організацій житлово-комунального обслуговування населення; використання та охорони земель, природних ресурсів і довкілля – розробка і забезпечення виконання програм у сфері екології, здійснення пропозицій та заходів щодо приватизації земель та їх вилучення для державних потреб, інформація населення та організація робіт по ліквідації наслідків екологічних аварій; науки, освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім’ї та молоді, соціального забезпечення та соціального захисту – реалізація державної політики в цих сферах, сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, фондів, асоціацій, жіночих, молодіжних, дитячих та інших громадських організацій; зайнятості населення, праці та заробітної плати – реалізація державних гарантій у сфері праці, розробка і реалізація перспективних та поточних територіальних зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття, прийняття участі у веденні колективних переговорів та укладенні територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів); соціального забезпечення та соціального захисту населення – реалізація державної політики в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян – пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних, дітей сиріт, одиноких матерів, багатодітних сімей, інших громадян, які внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави, сприяння громадським, релігійним організаціям, благодійним фондам у наданні допомоги соціально незахищеним громадянам; забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян – забезпечення виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, забезпечення здійснення заходів щодо громадської безпеки, громадського порядку, боротьби зі злочинністю, участь у вирішенні питань проведення виборів і референдумів та адміністративно-територіального устрою в межах, визначених законодавством; міжнародних та зовнішньо-економічних відносин – забезпечення сприяння розвитку міжнародного співробітництва, забезпечення виконання зобов’язань із міжнародними договорами України на відповідній території, організація прикордонної і прибережної торгівлі; оборонної роботи – забезпечення законодавства про військовий обов’язок, здійснення заходів, пов’язаних з мобілізаційною підготовкою, цивільною обороною на відповідній території.

Делеговані повноваження місцевих державних адміністрацій – це повноваження, що їх набувають адміністрації шляхом передачі їм для виконання від інших суб’єктів власним рішенням останніх або на підставі закону. Так, районні, обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям такі екологічні повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, цільових програм з інших питань; підготовка пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно областей та загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України; забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; підготовка і подання до відповідних органів виконавчої влади фінансових показників і пропозицій проекту Державного бюджету України; сприяння інвестиційній діяльності на території району, області; об’єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, і населення, а також бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Місцеве самоврядування є основою демократичного устрою країни. Його сутність визначена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»( 1996р.). Місцеве самоврядування це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Воно здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової в межах повноважень, визначеними законами України; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантій місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування. Систему місцевого самоврядування в Україні утворюють: територіальна громада; сільська, селищна, міська ради; сільський, селищний, міський голови; виконавчі органи сільської, селищної, міської рад; районні та обласні ради; органи самоорганізації населення. До основних економічних повноважень районних і обласних рад, вирішальним на їх пленарних засіданнях належать такі питання: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання; затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно міст районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сел, селищ, міст районного значення; вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду або під заставу об’єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об’єктів в установленому законом порядку; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин тощо.

Ринкові відносини – це засіб стимулювання суспільного виробництва шляхом створення власників, переорієнтації товаровиробників на створення платоспроможного попиту; засіб забезпечення прогресу на основі конкуренції, вільного обміну різними цінностями, результатами праці по цінам ринкової рівноваги. В цих умовах управління економічними відносинами зводиться до цілеспрямованого їх регулювання в інтересах вітчизняних товаровиробників і держави в цілому, підвищення рентабельності виробництва і життєвого рівня населення. В перехідний період до ринку дуже важливо застосувати об’єктивні критерії оцінки і порівнянності результатів діяльності підприємств, регіонів, муніципальних утворень. Ці критерії повинні дійсно сприяти зростанню ефективності виробництва, використовуючи досягнення науки і передового досвіду. Управління економічними відносинами повинно включати наступні функції: вивчення ринкових механізмів зв’язків і умов, в яких вони ефективно діють; використання прогресивних форм власності; оподаткування, ціноутворення, кредитування, організація ринкової інфраструктури; здійснення економічної стратегії, узгодження інтересів учасників програм створення органів програмного і оперативного управління, врахування ефективності дії економічних механізмів.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.