Церемонія інаугурації Об’єднаного командування НАТО з питань трансформацій

Під час Празького саміту лідери країн НАТО взяли на себе конкретні політичні зобов’язання – вдосконалити потенціал у ключових галузях ведення сучасних військових операцій. Коли ця ініціатива, так зване “Празьке зобов’язання у галузі вдосконалення потенціалу” буде цілком виконане, у Європі кількість великих літаків, здатних перевозити війська на далекі відстані, збільшиться у чотири рази, буде створений резерв літаків-заправників, більшість сил НАТО оперативного розгортання буде забезпечено обладнанням для захисту від хімічної, радіологічної, біологічної та ядерної зброї, а також буде на 40 відсотків збільшено запаси неамериканської зброї точного наведення, що доставляється повітрям. Водночас країни – члени НАТО погодилися створити передові за технологічним оснащенням Сили швидкого реагування, які будуть здатні швидко переміщуватися, де б вони не були потрібні, і які стануть центром зосередження зусиль стосовно загального поліпшення військового потенціалу Альянсу та сприяння його подальшій трансформації. Лідери країн НАТО також ухвалили план створення нової, менш чисельної та більш ефективної військової командної структури. Надалі НАТО матиме два стратегічних командування – Командування з питань операцій, розташоване 21у Європі, в Бельгії, та Командування з питань трансформацій, постійно розташоване у США, але з представництвом у Європі. Останнє відповідатиме за поточну трансформацію військового потенціалу Альянсу.

У березні 2004 року кількість країн -- членів НАТО збільшилася до 26. Втім, до останнього часу робочі процедури, розроблені ще у 50-ті рр. для організації у складі 12 країн, переважно не змінювалися. Щоб ефективно працювати за умов нового стратегічного середовища, країни -- члени НАТО визнали потребу забезпечити більшу гнучкість, а для цього – скоротити кількість бюрократичних структур. І знову-таки Празький саміт став відправною точкою у цьому плані. Кількість комітетів, яких раніше налічувалося 467, було скорочено на 30 відсотків. Віднині більше рішень ухвалюватиметься підкомітетами, що дасть змогу Північноатлантичній раді приділити більше часу стратегічним питанням, хоча й за нею залишатиметься функція найвищого органу, що ухвалює рішення в НАТО. Були також вдосконалені процедури проведення засідань на рівні міністрів, щоб їхні учасники могли зосередитися на сутності питань. Очікується, що з часом ці зміни мають допомогти створити більш сучасну та ефективну модель роботи у рамках Альянсу.

Усі ці численні реформи, ініціативи та програми, що їх було ухвалено в Празі, становитимуть основу діяльності Альянсу на прийдешні роки, але увагу буде насамперед зосереджено на реалістичних та досяжних цілях, які належним чином співвідносилися б із завданням щодо гарантування безпеки територій, населення та збройних сил держав – членів НАТО перед обличчям сучасних загроз та викликів.

Погляд в майбутнє

У ХХІ столітті НАТО значною мірою змінилося порівняно з організацією, створеною у 1949 році. Протягом більш ніж півсторіччя свого існування як власне Альянс, так і світ загалом змінилися так разюче, що засновники НАТО не могли б навіть собі уявити. Нинішнє НАТО -- це вже не та організація, яка протягом чотирьох десятиліть за часів холодної війни обороняла країни Західної Європи або пильнувала перехідний період у Європі після завершення холодної війни у 90-ті роки. Враховуючи вступ нових країн, процес постійної адаптації є неминучим, адже тепер організація має захищати інтереси більшої кількості держав, водночас зберігши здатність вчасно ухвалювати рішення. Насправді, поряд зі змінами у стратегічному середовищі, темпи розвитку самого НАТО мають прискоритися, щоб Альянс міг протистояти новим загрозам.

Хоча характер загроз, з якими стикаються держави - члени НАТО та спосіб, у який НАТО намагається їх розв’язати, змінюються, постулати взаємодії усередині Альянсу залишаються вірними принципам Вашингтонського договору. НАТО забезпечує рамки для військово-політичної співпраці між країнами по обидва боки Атлантики щодо протистояння викликам у галузі безпеки і поєднує європейські та північноамериканські країни, водночас прагнучи задовольнити інтереси окремих країн -- членів.

Поточна трансформація НАТО є частиною загального процесу, спрямованого на підвищення рівня безпеки країн -- членів Альянсу та гарантування майбутньої стабільності та процвітання на євроатлантичному просторі загалом. Після Празького саміту країни -- члени НАТО активізували свої зусилля, прагнучи адаптувати НАТО до нинішніх викликів, зокрема, щодо захисту спільних цінностей, таких як повага до демократії та прав людини, у галузі боротьби з міжнародним тероризмом та загрозою, що походить від поширення зброї масового знищення, розвитку міцних контактів у галузі безпеки з Росією та Україною, подальшого розвитку основи для поглиблення співпраці з іншими країнами-партнерами, а також у разі, коли інші засоби будуть вичерпані, забезпечення готовності діяти як ефективний інструмент врегулювання криз та недопущення поширення наслідків конфліктів за межі кордонів та запобігання загрозі порушення загальної стабільності. Це широкомасштабне завдання, яке потребує розуміння та підтримки з боку громадськості, як в країнах-членах, так і в країнах-партнерах, які повинні відкидати політику конфліктів та бути готовими зміцнювати безпеку, ґрунтуючись на розумінні та співпраці в інтересах прийдешніх поколінь.

Поиск по сайту: