Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Трансатлантичні відносини



В основу Альянсу покладено відносини між країнами Європи та Північної Америки. Протягом багатьох років ці відносини, як і будь-які інші конструктивні відносини, переживали як підйоми, так і спади і змінювалися відповідно до поточних зовнішніх обставин. Після Другої світової війни європейська економіка перебувала в руїнах, роблячи європейські країни сильно залежними від США. За часів, коли формувалося НАТО, Президент Трумен та інші американські політики намагалися не лише забезпечити собі процвітаючого демократичного партнера в Європі, але й заснувати таку структуру, яка відповідала б законним інтересам країн Північної Америки у галузі безпеки. Провідна роль США за тих часів стала своєрідним каталізатором економічної та військової відбудови країн Європи, спрямувавши творчу енергію населення континенту на його відновлення та досягнення примирення, створивши у такий спосіб умови, які врешті-решт привели до формування Європейського союзу.

А протягом років, що передували цій події, водночас із тим, як Європа ставала дедалі міцнішою та згуртованішою, відповідно до нової ситуації змінилися і трансатлантичні відносини. Внаслідок того, що зникло розмежування в Європі, а Європейський союз почав виробляти єдину зовнішню політику та політику у галузі безпеки, Європа поступово перетворювалася на більш вагомого гравця у галузі міжнародних відносин. Так, наприклад, наприкінці березня 2003 року Європейський союз перебрав від НАТО командування операцією на території колишньої Югославської Республіки Македонія(1).

Зобов’язання, яке беруть на себе усі країни, що вступають до Альянсу, стосовно інших членів, що його закріплено у статті 5 Вашингтонського договору, а саме: вставати на захист одна одної у разі збройної агресії проти будь-якої з них, спочатку вважалося таким, що змусить країни Північної Америки виступити на захист країн Західної Європи. На практиці ж, однак, статтю 5 було вперше в історії введено в дію після терористичних нападів 11 вересня 2001 року проти Сполучених Штатів Америки. Відтоді, відповідно до своїх можливостей, європейські країни – члени НАТО і Канада намагалися допомогти США та зробити свій внесок у боротьбу з тероризмом.

Сьогодні європейські країни – члени НАТО та країни Північної Америки становлять велику трансатлантичну співдружність, яка охоплює політичні, економічні та безпекові питання. Ця співдружність тримається на взаємній підтримці, спільноті цінностей та інтересів. І хоча відмінності у позиціях окремих країн інколи означають те, що країни – члени НАТО не можуть дійти згоди щодо заходів, які мають бути вжиті у спільних інтересах, втім основною метою Альянсу є сприяння проведенню консультацій та обговорень між державами-членами, щоб, коли це можливо, забезпечити досягнення консенсусу. Отже, країни – члени НАТО співпрацюють з широкого кола питань на порядку денному трансатлантичних справ, що стають дедалі різноманітнішими, починаючи від встановлення миру в країнах Південно-Східної Європи та сприяння стабілізації ситуації в державах, де демократія тільки-но розвивається, до боротьби з міжнародним тероризмом та запобігання поширенню зброї масового знищення.

(1)Туреччина визнає конституційну назву – Республіка Македонія.

Трансформація Альянсу

На тлі змін, які продовжують відбуватися у середовищі безпеки, Альянс теж має змінитися, щоб зберегти свою ефективність. НАТО прагне по-новому урівноважити свої традиційні завдання, які зосереджені на території Європи з необхідністю реагування на нові глобальні загрози безпеці. Для виконання цих нових місій Альянс також потребує вдосконаленого військового потенціалу, зокрема, стосовно забезпечення здатності швидкого реагування та необхідної гнучкості, зважаючи на характер нових викликів. Празький саміт НАТО дав старт широкомасштабному процесу трансформацій в усіх цих галузях задля того, щоб забезпечити здатність Альянсу так само ефективно протистояти викликам у галузі безпеки у ХХІ столітті, як це було стосовно загроз у минулому.

Роль НАТО у галузі боротьби з тероризмом вималювалася у Празі внаслідок ухвалення військової концепції захисту від тероризму, визначення конкретного військового потенціалу, необхідного для втілення цієї нової місії, досягнення домовленості щодо Плану дій “Партнерство проти тероризму”, а також у контексті висловленої країнами -- членами НАТО готовності підтримувати зусилля світової спільноти. Саме ці кроки створили основу для подальших дій, зокрема, переходу Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) на території Афганістану під командування НАТО та надання допомоги Польщі щодо управління нею сектором стабілізаційних сил в Іраку.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.