Конфліктологія як окрема наукова галузь

Затверджую

Завідувач кафедри педагогіки та соціального управління

Доцент Козловський Ю.М.

«_____»__________________2015 р.

ПЛАН

Проведення лекційного заняття з навчальної

дисципліни «Конфліктологія»

Лекція- №1

Тема 1. Розвиток конфліктології як наукової дисципліни та її значення.

Питання:

1. Конфліктологія як окрема наукова галузь

2. Джерела, причини, типи і функції конфлікту.

3. Методи конфліктології.

Час – 2 год.

Виховна мета

§ сформувати інтерес до вивчення основних понять з даної дисципліни

§ виявити ставлення студентів до проблем психології конфліктів

Місце проведення:

навчальна аудиторія за розкладом

Інформаційно-технічне забезпечення:

§ дошка, крейда

§ роздатковий матеріал

ПЛАН

Проведення заняття

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Вступ

Там, де є людина, завжди є конфлікти. Конфлікт — постійний супутник людського буття і суспільного розвитку. Поширеність конфліктів, їх роль в суспільному житті, привер­тали до них увагу ще з часів глибокої старовини.

Історія розвитку людства з найдавніших часів до наших днів засвідчує, що конфлікти завжди були і будуть.

В Україні, як і в інших країнах посттоталітарного простору, суспільство виявилося непідготовленим до такої важливої проблематики, як “конфлікт — феномен суспільного розвитку”. Орієнтація на “безконфліктний” розвиток суспільства робила проблематику конфліктів неперспективною. Це призвело не тільки до її фактичного вилучення зі сфери наукового дослідження, а й до того, що в суспільстві не сформувалися механізми розв’язання конфліктів, особливо в системі управлінської діяльності.

У повсякденному спілкуванні слово “конфлікт” застосовується щодо широкого кола явищ — від збройних сутичок і протистояння різних соціальних груп до службових чи сімейних суперечок, до проблем кожної особистості, які супроводжують її протягом усього життя.

Проблеми конфліктології, конфліктних ситуацій завжди цікавили науковців, політиків, практиків, народ.

Відомі дослідники конфлікту О.Я. Анцупов і О.І. Шипілов вирізняють 11 галузей науки, що займаються конфліктами: психологія, соціологія, політологія, історія, філософія, мис­тецтвознавство, педагогіка, правознавство, соціобіологія, математика, військові науки. Послідовність переліку відповідає внеску кожної дисципліни у розробку конфліктології.

Слово «конфлікт» уживають з такими прикметниками: побутовий, сімейний, міжособистісний, внутрішньоособистісний, військовий, міжнародний, регіональний, етнічний, міжнаціональний, соціальний, релігійний, трудовий, кримінальний, моральний, внутрішній, відкритий, міжгруповий та з багатьма іншими, що відображає як широту феноменології конфліктів, так і складність ознак кожного окремого випадку зіткнення.

Конфліктологія як окрема наукова галузь

Слово «конфлікт» багатозначне, походить від лат. конфліктус — зіткнення. Має наступні основні значення (за Н.В. Грішиною, 2000):

• стан відкритої боротьби, війна, битва;

• дисгармонія у відносинах людей, зіткнення протилеж­ностей;

• психічна боротьба між взаємовиключними можли­востями;

• протиборство героїв у творах художньої літератури, кіно;

• емоційне напруження внаслідок непримиренності внут­рішніх установок з вимогами ситуації.

На базі надзвичайно складного сучасного масиву знань про конфлікт досі не вдалось побудувати повне та загальноприйнятне визначення конфлікту, тому розглянемо різні визначення, подані у навчальних посібниках.

У посібнику «Психологія педагогічного менеджменту» (М.Л. Коломінський, 1996) визначення конфлікту подається за словником іншомовних слів, а тому носить найбільш узагальнений характер: «Конфлікт — зіткнення сторін, думок, інтересів; серйозна розбіжність, гостра су­перечка».

О.А. Урбанович використовує наступне визначення: «Конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів (цілей, позицій, думок, поглядів тощо) на ґрунті суперництва; це відсутність взаєморозуміння з різних питань, пов’язане з гострими емоційними переживаннями».

У «Короткому словнику системи психологічних понять» (1981 р.) конфлікт розглядається «як вид спілкування, в основі якого лежать різ­ного роду реальні або ілюзорні, об’єктивні або суб’єктивні та різною мі­рою усвідомлені суперечності в цілях осіб, що спілкуються, при спробах їх вирішення на фоні емоційних станів»¹. Далі тут визначається «внутрішній конфлікт» — це психічний стан, що «важко переживається, який виклика­ний амбивалентністю відчуттів або тривалою боротьбою мотивів».

«Психологічний словник» (1983 р.) розглядає конфлікт як «важ­ку вирішувану суперечність, пов’язану з гострими емоційними пере­живаннями»².

«Короткий психологічний словник» (1985 р.) визначає конфлікт як зіткнення протилежно спрямованих, несумісних один з одним тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних відносинах індивідів або груп людей, пов’язане з гострими негативними емоційними переживаннями».

У «Словнику соціально-психологічних понять» (1987 р.) окрім визначення приводиться і класифікація. «Конфлікт соціально-психо­логічний — усвідомлене зіткнення, протиборство мінімум двох лю­дей, груп, взаємно протилежних, несумісних, що виключають одна одну потреб, інтересів, цілей, типів поведінки, відносин, установок істотно значущих для осіб і груп».

У словнику «Психологія» (1990 р.) конфлікт розглядається як «зіткнення протилежно спрямованих інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів або суб’єктів взаємодії».

Отже, в різних джерелах конфлікт тлумачиться по-різному. Однак, синтезувавши вище подані думки, можна дати синтезоване ви­значення конфлікту.

Конфлікт — це суперечність, яка вирішується через протидії, протистояння чи протиборство осіб і груп з метою досягнення значущих для кожної сторони цілей, а також внутрішньособистісна суперечність, котра порушує психічну рівновагу особистості.

Такими цілями можуть бути:

-забезпечення своїх потреб;

- відстоювання своїх інтересів, цінностей, ідей, поглядів тощо;

- досягнення внутрішньої гармонії.

Більшість дослідників погоджується, що основою кон­флікту є суперечність,але вона призводить до конфлікту лише за певних психологічних умов, а саме: суперечність повинна усвідомлюватись і сприйматися людиною як значуща. В такій ситуації людина переживає неприємні емоції (напруження, тривоги, невпевненості, роздратування), які мотивують її до пошуку виходу з цього стану.

Наприклад: підлеглий вважає, що керівник до нього несправедливий і переживає цю ситуацію. Конфлікт станеться у тому разі, якщо підлеглий спробує змінити обставини, висловить своє незадоволення низькими оцінками його роботи.

Разом з поняттям конфлікту використовуються близькі за значенням, але не тотожні за змістом терміни «ворожість», «суперництво», «конкуренція», «криза».

Об’єктомкомплексного аналізу науки постають конфлікти в цілому з усіма їх базовими ознаками, елементами та принципами розвитку; специфічною стороною об’єкта конфліктології є та сфера суспільного життя (буття, особи), в якій виникає конфлікт.

Адже це первинно визначає його характер (економічний, соціальний, етнічний, культурний, юридичний тощо).

Предметом конфліктології є загальні зако­номірності виникнення, динаміки і завершення конфліктів.

Проблемна структура предмета конфліктології досить чітко сформульована О. Анцуповим та О. Шипіловим, які виокремили коло проблем і питань у так званих парадигмах сучасної конфліктології:

· сутність соціального конфлікту;

· типології та класифікації конфліктів;

· ево­люція конфліктів;

· генеза конфлікту;

· структура (анатомія) конфлікту;

· функції конфліктів;

· інформація у конфлікті;

· динаміка конфлікту;

· діаг­ностика конфлікту;

· управління конфліктом, механізми та засоби його врегулювання (розв’язання, попереджен­ня конфліктів).

Конфліктологія – це комплекс­на за своїм характером теоретико-прикладна дисципліна. Це озна­чає, що її істотний зміст містить такі рівні наукового знання:

а) загально-теоретичний і методологічний, що висвітлює пи­тання діалектичних законів розвитку природи і суспільства, супе­речливого функціонування останнього, пояснення природи конфлікту як соціального феномена, аналіз його структури, елементів, ознак і місця в системі суспільної взаємодії тощо;

б) теоретико-праксеологічний, на якому розробляються теорії, що з’ясовують особливості та виокремлюють типи конфліктів у різних галузях, формах та інститутах соціального життя (економіка, політи­ка, соціум, культура, духовність, етнічна сфера, право, релігія, мораль, родина, колектив, група, держава, установа, фірма тощо);

в) емпірико-прикладний, який є підґрунтям конфліктології та складається із емпіричних досліджень, що містять фіксацію фактів, експерименти, тестування, моделювання, тренінги, розробку понять, моделей поведінки та дій, методик діагностики напруги, методики ве­дення переговорів, конкретно-соціологічні дослідження, технології конфліктного медіаторінгу та інші соціальні технологи, призначені для розв’язання чи попередження конфліктів.

Висновки до 1 питання:

1. Конфлікт — це суперечність, яка вирішується через протидії, протистояння чи протиборство осіб і груп з метою досягнення значущих для кожної сторони цілей, а також внутрішньособистісна суперечність, котра порушує психічну рівновагу особистості.

2. Об’єктом конфліктології є конфлікти в цілому з усіма їх базовими ознаками, елементами та принципами розвитку, а також специфічною стороною суспільного життя (буття, особи), в якій виникає конфлікт.

3. Предметом конфліктології є загальні зако­номірності виникнення, динаміки і завершення конфліктів.

Поиск по сайту: