Структура інформаційної моделі предметної області.

Інформаційні моделі (ІМ) - це засіб формування уявлення про дані, їх склад і використання в конкретних умовах.

Взаємозв”язок між об”єктами виражає відображення або зв”язок між двома множинами даних. Розрізняють три типи взаємозв”язків:

- “один-до-одного” допускає в даний момент часу зв”язок лише між двома об”єктами, наприклад, масив пацієнтів і масив, де зберігається інформація про стан організму, коли кожному пацієнту відповідає інформація про стан його ж організму.

- “один-до-багатьох” допускає зв”язок з одним об”єктом кількох інших об”єктів, наприклад, масив лікарів і масив пацієнтів, коли до певного лікаря “прикріплені” кілька пацієнтів.

- “багато-до-багатьох” допускає зв”язок кількох об”єктів з необмеженою кількістю інших об”єктів. Навприклад, масив пацієнтів і клінік, коли пацієнти можуть обслуговуватися у різних клініках.

Для його організації комбінують два зв”язки “один-до-багатьох” через проміжкову таблицю. У проміжковій таблиці будуть зберігатися відомості про лікування конкретного пацієнта у конкретній клініці.

Типи моделей даних

Відмінності в способі представлення взаємозв”язків між об”єктами визначають тип моделі даних. Для опису інформаційних процесів використовують:

- ієрархічна модель організовує дані у вигляді деревовидної структури і є реалізацією логічних зв”язків за типом “ціле-частина”. Прикладом ієрархічної моделі є довільна адміністративна структура

- мережева модель дозволяє довільному об”єкту бути пов”язаним з довільним іншим об”єктом. Мережеві моделі утворюють складні структури, що створює певні труднощі при потребі модернізації або розвитку ІМ.

- реляційна модель представляє об”єкти і взаємозв”язки між ними у вигляді таблиць. Вперше вона була запропонована в 1970 році доктором Е.Ф.Коддом (E.F.Codd). На цій моделі даних будуються практично всі сучасні СУБД для комп”ютерів. В Visual FoxPro реляційна модель отримала подальший розвиток в плані наближення до класичних канонів побудови реляційної моделі.

Тема 8 Створення таблиці БД і введення даних у таблицю

Структура БД.

1.База даних (БД) — це значна кількість однорідних даних з конкретної предметної галузі, які зберігаються на комп’ютерних носіях. В реальному розумінні база даних – це набір записів і файлів, які організовані спеціальним чином.

БД створюють, якщо є потреба регулярно опрацьовувати великі обсяги однорідної інформації: списки абітурієнтів, студентів з їхніми оцінками, співробітників підприємства чи фірми з анкетними даними, розклади руху різних видів транспорту, пропозиції товарів на ринку, облік матеріалів на складах тощо.

Розглянемо структуру таблиці. Більшість баз даних мають табличну структуру. Як ми знаємо, в табличній структурі адрес даних визначається перетином стрічок і стовпців. В базах даних стовпці називаються полями, а стрічки – записами. Поля формують структуру бази даних, а записи складають інформацію, яка в ній міститься. Кожна таблиця ідентифікується унікальним ім’ям, довжина якого може досягати 64 символи, крім того, всередині імені забороняється використовувати символи “!”, “.”, “[”, “]” чи “’”. Таке саме обмеження накладається на довжину полів. Обсяг бази даних в Access обмежений одним гігабайтом, тобто сумарний обсяг усіх таблиць та інструментальних засобів для роботи з ними не повинен перевищувати цього значення.

Запис містить інформацію про один елемент бази даних: одну людину, книжку, продукцію, рейс тощо. Він складається з полів, які формують структуру запису. Структура запису фактично визначає структуру таблиці i вciєї БД, якщо в ній є лише одна таблиця.

Поле — це мінімальна (але найважливіша) порція інформації в записі, над якою визначені операції введення, виведення, перетворення тощо. Воно має ім’я, значення, характеризується типом i низкою додаткових властивостей.

Назви полям дає користувач, назви типів є стандартні, а значення полів випливають зі змісту конкретної задачі.

Для зміни властивостей полів треба перейти в режим Конструктора клацнувши на кнопці Вид. Щоб вставити нове поле, треба встановити показник миші на маркер поля і натиснути клавішу INSERT. Щоб видалити поле, його треба виділити і натиснути клавішу DELETE. Закінчивши створення структури, можна клацнути на кнопці Вид і перейти в Режим таблиці для заповнення її даними.

Очевидною унікальною властивістю кожного поля є його Ім’я. Крім імені в полі є ще властивість Підпис. Підпис – це та інформація, що відображається в заголовку стовпця. Її не треба плутати з іменем поля, хоча якщо підпис не заданий, то в заголовку відображається ім’я поля. Різним полям, наприклад, можна задати однакові підписи. Це не перешкодить роботі комп’ютера, оскільки поля при цьому як і раніше зберігають різні імена.

Різні типи полів мають різне призначення і різні властивості.

1. Основна властивість текстового поля – розмір.

2. Числове поле служить для введення числових даних. Воно теж має розмір, але числові поля бувають різними, наприклад для введення цілих чисел і для введення дійсних чисел. В останньому випадку крім розміру поля задається також розмір десяткової частини числа.

3. Поля для введення дат чи часу мають тип Дата/час.

4. Для введення логічних даних, що мають тільки два значення (Так чи Ні; 0 чи 1; Істина чи Неправда і т.п.), служить спеціальний тип – Логічне поле. Неважко догадатися, що довжина такого поля завжди дорівнює 1 байту, оскільки цього більш ніж досить, щоб виразити логічне значення.

5. Особливий тип поля – Грошовий. З назви ясно, які дані в ньому зберігають. Грошові суми можна зберігати й у числовому полі, але в грошовому форматі з ними зручніше працювати. У цьому випадку комп’ютер зображує числа разом із грошовими одиницями, розрізняє гривні і копійки, фунти і пенси, долари і центи, загалом, звертається з ними елегантніше.

6. У сучасних базах даних можна зберігати не тільки числа і букви, але і картинки, музичні кліпи і відеозаписи. Поле для таких об’єктів називається полем об’єкта OLE.

7. У текстового поля є недолік, зв’язаний з тим, що воно має обмежений розмір (не більше 256 символів). Якщо потрібно вставити в поле довгий текст, для цього служить поле типу МЕМО. У ньому можна зберігати до 65535 символів. Особливість поля МЕМО полягає в тому, що реально ці дані зберігаються не в полі, а в іншім місці, а в полі зберігається тільки покажчик на те, де розташований текст.

8. Дуже цікаве поле Лічильник. На перший погляд це звичайне числове поле, але воно має властивість автоматичного нарощування. Якщо в базі є таке поле, то при введенні нового запису в нього автоматично вводиться число, на одиницю більше, ніж значення того ж поля в попередньому записі. Це поле зручне для нумерації записів.

Отже, структура таблиці — це структура запису, тобто сукупність назв полів, їxніx типів та властивостей, визначених користувачем під час аналізу конкретної задачі. Структура визначає послідовність розташування даних у записі на фізичному носії i вигляд даних на екрані.

Поиск по сайту: