Картографічне моделювання є дуже зручним у дослідженнях природно-ресурсного потенціалу. Застосування даного методу дає змогу:
- дати загальну характеристику природно-ресурсного потенціалу;
- визначити комплексний характер ПРП;
- просумувати і проаналізувати ПРП по ряду показників ресурсного характеру;
- проаналізувати стан охорони і відтворення ПРП;
- відобразити природно-ресурсне районування території.
Картографічні моделі розкривають результати економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу, відображають співвідношення економічних ресурсів (природних) в компонентному, функціональному і територіальному аспектах, характеризують інтегральний природно-ресурсний потенціал, узагальнюють комплекс заходів, спрямованих на його охорону і відтворення, уточнюють територіальні поєднання природних ресурсів, природно-ресурсні комплекси та райони.
Виділяють наступні види карт природно-ресурсного потенціалу:
- розміщення і розвитку окремих компонентів ПРП (мінерального, водного, ґрунтового тощо);
- сумарні чи інтегральні карти ПРП (відтворюють розміщення і розвиток всіх компонентів ПРП);
- сукупні (охоплюють природні ресурси, трудові ресурси, мінеральні ресурси);
- функціональні (відтворюють взаємозв’язок між ПРП і людським суспільством).
Територіальну різноманітність ПРП відображають багатьма показниками, зокрема, обсягом (запасами) ресурсу, його внутрішнім складом, продуктивністю, забезпеченістю на душу населення (одиницю основних фондів), рівнем використання, господарчою освоєністю в цілому, питомою вагою ресурсу в інтегральному природно-ресурсному потенціалі, динамікою розвитку окремих параметрів ресурсу. Картографічне моделювання природно-ресурсного потенціалу дає змогу відкрити географічні закономірності, передумови розвитку сучасних і перспективних природно-ресурсних комплексів, а отже - спрямовувати їх розвиток. Можливість сумування кількісно і якісно різноманітних ресурсів в одному показнику сукупного природно-ресурсного потенціалу в процесі його картографування проявляє себе в територіально диференційованих показниках компонентної структури, що дає змогу вивчати сучасний рівень соціально-економічного розвитку території. Цікавою картографічною моделлю є картування ентропійної міри різноманітності ресурсів ( ).
(7.1)
де n - кількість видів природних ресурсів,
Pi - питома вага ресурсу в сукупній продуктивності території.
Рівень різноманітності визначає ступінь спеціалізації регіону та тому є показником доцільного напряму використання природних ресурсів. Так, наприклад, при високому значенні Н на даній території неможливо створити багато спеціалізований господарчий комплекс.