Природні ресурси як частина продуктивних сил.

Природні ресурси - тіла та сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності. Природні ресурси - це та природна база, спираючись на яку розвивається національне господарство країни. До основних критеріїв, згідно яких

Класифікація природних ресурсів має велике значення в практичній діяльності.

Наука про ресурсокористування припускає багато варіантів класифікацій, в залежності від того, з якої точки зору розглядаються ресурси, з якою метою здійснюється їхня систематизація. Більшість схем можна об'єднати у три групи:

- за принципом вичерпаності та відновлюваності ресурсу;

- за генетичною ознакою ресурсу;

- за економічним призначенням ресурсу.

За принципом вичерпаності та відновлюваності ресурси поділяються на вичерпні та невичерпні, які в свою чергу, поділяються на відновні та невідновні.

До невичерпних ресурсів належать сонячна радіація, енергія морських припливів та відпливів, внутрішнє тепло Землі, енергія вітру, атмосферне повітря, вода. В останньому випадку йдеться про всю водну оболонку Землі – гідросферу. В окремих випадках вода може бути вичерпана, озеро може висохнути, річка обміліти, яке–небудь водоймище можна забруднити до такого стану, що вода в ньому перестане бути ресурсом.

Вичерпні ресурси характеризуються кінцевістю запасів або можливістю їхнього повного знищення. Ці ресурси, в залежності від генетичного походження, можуть відновлюватися або бути повністю вичерпаними в процесі природокористування.

Відновні ресурси – це майже всі біологічні ресурси природного середовища, за винятком видового складу. Якщо вид тварини або рослини зникає з лиця Землі, він вже не відновлюється ніколи. Слід мати на увазі, що до відновних природних ресурсів належить рослинний та тваринний світ в їхньому природному стані. Традиційно ґрунт також вважається відновним ресурсом, хоча деякі вчені це заперечують. Справа в тому, що порушений ґрунтовий шар самовідновлюється повільно (іноді до 5 тисяч років), і це не сумісно з темпами розвитку економіки й життя людського покоління.

Невідновні ресурси – мінеральні ресурси (крім самосадної солі озер і заток), енергія річок (ріка може обміліти й зникнути), простір життя (внаслідок екологічної катастрофи регіон може вже не повернути свій первісний вигляд).

Іноді в цьому варіанті класифікації виділяють ще замінні й незамінні ресурси. Замінні ресурси мають альтернативу. Наприклад, органічне паливо може бути замінене енергією Сонця, падаючої води, вітру, ядерним паливом. Незамінні ресурси альтернативи не мають (вид тварини або рослини).

Класифікація за генетичною ознакою ресурсу базується на поділі ресурсів за місцем їхнього розташування, джерелом формування. Найзручніше розташувати ресурси по сферах географічної оболонки (включаючи найближчий космос).

Космічні ресурси - це сонячне випромінювання й сила тяжіння Місяця, що викликає припливну хвилю. Сонячне випромінювання в якості ресурсу (а не умови) використовується поки що обмежено. Енергія приливів та відпливів також поки що має обмежене використання.

Ресурсами атмосфери є компоненти, що найчастіше використовуються в народному господарстві: повітря в цілому (для технологічних цілей), кисень та азот. Зокрема, з азоту повітря за однією з технологій одержують азотну кислоту.

Ресурси гідросфери - води Світового океану, річок, озер, льодовиків, боліт, підземних джерел. За об'ємом більша частіша вод припадає на Світовий океан – 96%, підземні води складають 2%, льодовики – також близько 2%; на поверхневі води материків (річки, озера, болота) припадає лише 0,02%.

Вода є ресурсом, якщо вона використовується в технологічних цілях. Наприклад, для одержання кисню й водню, виділення мінеральних солей, виробництва електроенергії. Водні ресурси складаються з поверхневих вод (річки, озера), підземних вод, капілярних вод та атмосферної вологи. Вода як природний ресурс має подвійний характер. З одного боку, вона є невичерпним ресурсом, з іншого - окремі її джерела можуть бути вичерпані або виведені з користування. Зростання споживання води призвело до її локального дефіциту практично у всіх розвинутих регіонах. Основними напрямами використання водних ресурсів є водопостачання, гідроенергетика, штучне зрошення. Окремим важливим комплексом ресурсів є ресурси Світового океану.

Ресурси літосфери – це мінеральні ресурси, земельні ресурси, тепло Землі (що передається через літосферу). Це найбільш різноманітні мінеральні ресурси, тому на їхній детальній класифікації слід зупинитися докладніше. Мінеральні ресурси поділяються на такі класи:

- паливно–енергетичні: нафта, природний газ, вугілля, горючі сланці, торф, уранові руди;

- руди чорних металів – залізна, марганцева, титанова руди; руди кольорових металів – мідна руда, боксити, свинцево–цинкові руди та ін.; руди благородних металів – золото, срібло, платина тощо.

- гірничо-хімічна сировина: фосфорити, апатити, кухонна та калійна солі, сірка, мірабіліт, самосадна сода.

- природні будівельні матеріали: вапняк, мармур, пісок, гіпс, граніт;

- дорогоцінне й папівдорогоцінне каміння: алмаз, гранат, смарагд та ін.;

- гідромінеральні ресурси: мінералізовані й термальні води. За іншими класифікаціями цей вид ресурсів відносять до гідроресурсів.

Земельні ресурси трактуються двояко: як вся територія земної сущі, придатна до будь–якої господарської діяльності і як сільськогосподарські угіддя. У другому випадку кажуть ще про земельно-ґрунтові ресурси.

Весь земельний фонд (без Антарктиди) становить 13 млрд. га. Непродуктивні землі (льодовики, яруги, пустелі) становлять 15% фонду. З решти земельного фонду 34% припадає на сільськогосподарські угіддя, у тому числі рілля – 11%, луки та пасовиська – 23%. Земельний фонд України складає 60 млн. га, з них у сільськогосподарському обігу знаходиться 79% земель, що означає високе господарське освоєння території. Сільськогосподарські ресурси включають в себе складний комплекс елементів природного ландшафту, грунтів, рельєфу, клімату, рослинності, що використовуються чи можуть бути використані для землеробства та тваринництва. Даний вид ресурсів є відновлюваним, може бути використовуваний (за відповідних умов) безперервно. основною властивістю або характеристикою сільськогосподарських ресурсів є їх біологічна продуктивність або родючість. Особливе значення мають ґрунтові сільськогосподарські ресурси, які поділяють на ріллю, сіножаті та пасовиська.

Ресурси біосфери представлені природною рослинністю, дикими (промисловими) тваринами, рибами, молюсками та ін. Крім них жива речовина біосфери складається також із сільськогосподарських рослин, худоби, птиці. Людина й деякі істоти, що не використовуються у господарстві (більша частина видів комах тощо), не належать до природних ресурсів. Рослинні та тваринні ресурси у своїй різноманітності складають комплекс ресурсів, що визначають не лише сучасну, а й майбутню біологічну продуктивність території. Даний вид ресурсів є відновлюваним, що дає змогу не тільки регулювати їх використання, а й відтворювати їх. Рослинні та тваринні ресурси мають багатоцільове економічне призначення.

Класифікація за економічним призначенням ресурсу базується на використанні ресурсу у сферах народного господарства.

До енергетичних ресурсів належать органічне паливо, ядерне паливо, гідроенергія, сонячна, вітрова енергія та ін.

Ресурси для виробництва конструкційних матеріалів – руди чорних та кольорових металів, будівельні матеріали, деревина, технологічна вода.

Ресурси хімічної промисловості відрізняються великим різноманіттям. Це фосфорити й апатити, калійні й кухонні солі, самосадна сода, сірка, багато інших матеріалів, азот та кисень повітря. В хімічній промисловості використовуються також вугілля, нафта й газ. Традиційно входять до першої групи ресурсів деревина, яка входить до другої групи, а також технологічна вода.

Ресурси сільського, лісового, рибного господарства. Це земельні ресурси, вода для зрошування, природна рослинність та тваринний світ лісів, а також інших угідь (саван, нерозораних степів та ін.). В цю групу включаються й біологічні ресурси Світового океану, річок, озер, що використовуються в народному господарстві.

Рекреаційні ресурси в широкому розумінні цього поняття включають в себе також і умови: сонячне випромінювання, кліматичний режим, повітря, ландшафти. До власних ресурсів належать мінеральні й термальні води, лікувальні грязі, води морів, річок та озер, території пляжів, курортів, туристичних баз, спортивно–мисливські угіддя.

Територіальні ресурси включають землі несільськогосподарського призначення, які можуть бути використані для будівництва доріг, під забудову житлових та виробничих об'єктів. Сюди ж належить і водна поверхня, що використовується як транспортний засіб (акваторія). Хоча економіка природокористування розглядає їх як природні умови.

Неважко помітити, що схема класифікації ресурсів за економічним призначенням носить дещо умовний характер. Так, водні, земельні та деякі інші ресурси використовуються в різних галузях народного господарства, їх не можна віднести до якої-небудь однієї групи. Проте така класифікація необхідна з точки зору господарського використання.

Так, наприклад, земельні ресурси, що використовуються у сільському господарстві, характеризуються одними параметрами, а міська територія – іншими. Ці параметри можуть бути непорівнянними. Лісові ресурси розрізняються у залежності від характеру їхнього використання: джерела деревини, мисливські угіддя, рекреаційні об'єкти. До якості води, що йде на питні потреби, висуваються одні вимоги; до тої, що йде на зрошення – інші, а до тої, що використовується в технологічних цілях –треті. Тому кожна з трьох систем класифікації має бути врахована при економічній оцінці ресурсу.

Існує друга система класифікації природних ресурсів за економічним призначенням, відповідно до якої всі ресурси поділяють на ресурси матеріального виробництва (ресурси промисловості та ресурси сільського господарства) і ресурси невиробничої сфери (ресурси прямого споживання та ресурси непрямого використання).

Поиск по сайту: