Основні економічні показники національної економіки

Національна економіка - це сукупність всіх галузей, господарських комплексів і регіонів країни, об’єднаних в єдине ціле різноманітними економічними зв’язками; історично сформована в певних територіальних межах система суспільного відтворення. Складовими частинами національного господарства виступають: галузі, народногосподарські комплекси, сектори, сфери, а суб’єктами національного господарського комплексу є домашні господарства, підприємства, держава, фірми, корпорації та нерезиденти (у відкритій економіці).

Їх ефективне функціонування визначається шляхом визначення загальноекономічних пропорцій розвитку національного господарства.

Пропорції суспільного виробництва — співвідношення матеріально-речових елементів виробництва i робочої сили, а також галузей виробництва i частин суспільного продукту в процесі відтворення.

Пропорції загальноекономічні (національної економіки, макроекономічні) -між сукупним попитом та сукупною пропорцією, між сферою матеріального виробництва i сферою послуг, між І та IІ підрозділами суспільного виробництва тощо. Існують також пропорції галузеві, міжгалузеві, територіальні, зовнішньоекономічні тощо.

В країнах з розвинутою ринковою економікою виділяють чотири ключові групи проблем, що визначають рівень розвитку національної економіки, кількісну та якісну зміну загальноекономічних пропорцій:рівень обсягу національного виробництва (структура та динаміка суспільного продукту);рівень зайнятості i безробіття;рівень цін;розвиток міжнародної торгівлі.

Найважливішою проблемою в національній економіці є обчислення обсягу національного виробництва.

Суспільний продукт — це узагальнюючий результат діяльності суб’єктів національного господарства; вся маса матеріальних i духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу (як правило, за рік).

Досить тривалий час одним з найбільш загальних показників національної економіки у нашій державі вважався сукупний суспільний продукт (ССП), валовий суспільний продукт (ВСП).

Сукупний суспільний продукт — це сума валової продукції всіх галузей матеріального виробництва. До складу ССП враховували як кінцевий продукт сфери матеріального виробництва, так i проміжний продукт галузей i виробництв. В результаті цього відбувалось подвійне рахування результатів матеріального виробництва. Ще одним недоліком цього показника було те, що він не враховував внесок нематеріальної сфери у формування суспільного продукту національної економіки.Існують різні способи аналізу результатів суспільного виробництва. Найбільш відомі такі способи обліку результатів суспільного виробництва.

Валовий суспільний продукт(ВСП) — це вартість всієї маси товарів i послуг, створених у суспільстві протягом року або сума виробленої за рік валової продукції всіх галузей матеріального виробництва.ВСП містить у собі, аналогічно до ССП, подвійний розрахунок — результату проміжного виробництва (вугілля, чавун, сталь, прокат тощо), а також незавершене виробництво.

ВСІІ = ССП - нематеріальне виробництво (1.3.1.)

Кінцевий суспільний продукт(КСП — вартість всієї маси товарів i послуг, створених суспільством протягом року для кінцевого використання.

КСП = ВСП — подвійний рахунок i незавершене виробництво (1.3.2.)

У той же час у розвинених країнах світу була поширена система національних рахунків (СНР), уніфікована статистичною комісією ООН.

Система національних рахунків — це система основних макроекономічних показників держави з урахуванням внеску у формування суспільного продукту усіх сфер суспільного виробництва.

Головним показниками в СНР вважаються валовий внутрішній продукт (ВВП) та валовий національний продукт (ВНП). Обчислення даних показників було започатковано в Україні у 1988 році як крок до переходу національної економіки на ринкові принципи функціонування.

ВВП i ВНП мають як спільні риси, так i власне притаманні кожному з вказаних показників особливості. Їх спільна особливість полягає у тому, що вони відображають кінцеві результати діяльності людей не тільки в матеріальному, але i в нематеріальному виробництві.

А основна відмінність полягає у тому, що ВВП вимірює сукупну ринкову вартість кінцевих продуктів, створених в межах території даної країни, незалежно від того, чиїми факторами виробництва вони були створені — вітчизняними чи іноземними, а ВНП обчислюється за принципом власності. ВНП — це сукупна ринкова вартість усіх кінцевих товарів i послуг, створених національними факторами виробництва, незалежно від того, в якій країні вони виробляли цей продукт.

Кінцеві товари та послуги характеризуються тим, що для них цикл відтворення закінчено i вони доходять до кінцевого споживача, тобто при цьому не враховується проміжний продукт.

Існують три основні методи обчислення ВВП (ВНП):

· за доданою вартістю (виробничий метод);

· за видатками (метод кінцевого використання);

· за доходами (розподільчий метод).

Виробничий метод застосовують переважно для того, щоб уникнути подвійного підрахунку вироблених товарів та наданих послуг. За виробничим методом ВВП визначають як різницю між обсягом виробленої продукції та поточними витратами на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, послуг інших підприємств. Додана вартість включає в себе оплату праці, прибуток, процент.

За видаткамиВВП включає в себе суму видатків всіх макроекономічних суб’єктів на придбання кінцевих товарів та послуг.

ВВП =споживчі видатки (С) +

+ валові приватні капіталовкладення (інвестиції) (І) + (1.3.3.) + державні видатки (G) + чистий експорт (NX)

За доходамиВВПрозраховується як сума усіх факторних доходів суб’єктів господарювання, амортизація та непрямі податки.

ВВП =заробітна плата найманих працівників (ЗП) +рёнта (Р) +

+ процент (П) + прибуток корпорацій (ПК) + (1.3.4.)
+ дохід від індивідуальної власності (ДІВ) +

+ амортизація (А) +непрямі податки (НП)

До ВВП при цьому не враховують: суто фінансові угоди (купівля продаж акції, облігацій); незавершене виробництво; перепродаж старих речей, які були у користуванні; трансфертні платежі (виплати по соціальному страхуванню, допомога по безробіттю, стипендії тощо) та види діяльності, що неможливо точно прорахувати (робота домогосподарств, тіньові операції, бартер). По відношенню до показників ССП ВВП (ВНП) розраховується наступним чином:

ВНП =КСП + нематеріальне виробництво (1.3.5.)
ВНП =ССП - подвійний рахунок i незавершене виробництво (1.3.6.)

З метою порівняння динаміки реальних обсягів виробництва у структурі національної економіки обчислюють реальний (у поточних цінах) та номінальний (у базових цінах) ВВП. Співвідношення між ними прийнято називати дефлятором ВВП.

Дефлятор ВВП = ВВПномінальний/ВВП реальний (1.3.7.)

В Україні приріст ВВП та промислова активність носять хвилеподібний характер, що більшою мірою визначається змінами пріоритетів національної економічної політики. Так, реальний приріст ВВП становив у 2000р. - 5,9%, у 2001 році - 9,1 °/о, за 2002 рік - 4,1 °/о, а приріст промислового виробництва - 13,2%, 14,2% та 7% відповідно. Тенденція до зростання ВВП в Україні зберігається, проте його темпи з кожним роком стають дещо меншими. Так, у 2006 році середньорічний показник приросту темпів ВВП становив лише 1,6%.

Безробіття -- друга ключова проблема національної економіки; явище, коли значна частина працездатних людей не може знайти собі роботу, стає відносно „зайвим населенням". 3 метою аналізу безробіття застосовують показник ріння безробіття.

Рівень безробіття (u)показує частку сукупної робочої сили, яка не має роботи, але перебуває в активному її пошуку. Він визначається як співвідношення чисельності безробітних (U) до загальної кількості робочої сили (L).

До основних рівнів безробіття відносять: циклічне, фрикційне, структурне, сезонне.

u = (U/ L) х 100% (1.3.8.)

Іноді економісти використовують також показники коефіцієнту участі у робочій силіта показник рівня зайнятості.

Коефіцієнт участі у робочій силі (К) - співвідношення загальної чисельності робочої сили в країні (РС) до чисельності її дорослого населення (з моменту досягнення повноліття) (ДН).

К =(РС/ ДН) х 100% (1.3.9.)

Рівень зайнятості (РЗ) - це показник, що відображає співвідношення між 1) чисельністю зайнятого населення (ЗН) i чисельності робочої сили (РС); або 2) співвідношення зайнятого та дорослого населення країни.

РЗ =(ЗН/РС) * 100% (1.3.10.)

РЗ= (ЗН/ДН) * 100% (1.3.11.)

Якщо в національному господарстві відсутнє циклічне безробіття, вважається що в країні існує повна зайнятість (3-4 %), а ВВП досягає свого потенційного рівня.

Наслідком безробітна є як негативний стан економіки, так i інших сфер суспільного життя нації.

Третя важлива проблема - інфляція - це переповнення каналів грошового обігу країни масою надлишкових паперових грошей порівняно з потребами обігу в них, що супроводжується падінням рівня заробітної плати та швидкими темпами зростання цін. Для її розрахунку застосовують показники темпу та рівня інфляції. Темпи інфляції показуютьзміну рівня цін в економіці i розраховують як співвідношення рівня цін поточного та базового року. Рівень інфляціївизначається за допомогою індексів цін (промислових або оптових цін, споживчих або роздрібних цін тощо).

До основних видів інфляції відносять:

· За темпами: помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

· За причинами виникнення: інфляцію попиту та інфляцію пропозиції.

· За формами прояву: відкриту та пригнічену інфляцію.

Якщо підвищення загального рівня цін супроводжується швидким та значним падінням обсягів виробництва, таке явище називають стагфляцією.

Торговельний баланс — четверта ключова проблема будь-якої національної економіки — це взаємозалежність між сукупним експортом та імпортом національної економіки. Коли країна експортує більше ніж імпортує вона має позитивне торгове сальдо, а коли імпорт перевищує експорт, країна має дефіцит торгового балансу. Тоді країна повинна оплачувати імпорт за рахунок іноземних кредитів, що ставить її у залежність від інших держав.

Для більш глибокого аналізу комплексного розвитку національної економіки застосовують також ряд індексів та показників, що відображають системні зрушення у структурі національного господарства країни. До них, наприклад, можна віднести: Індекс людського розвитку, Індекс вартості життя, Індекс споживчих цін, Індекс промислових конкурентоспроможних компаній, Індекс технологічного розвитку, Індекс людського капіталу, Індекс інноваційних можливостей тощо.

Індекс людського розвитку — це спеціальний показник, що поєднує три складові (ВВП, грамотність i тривалість життя) та дає складну оцінку людського прогресу. На сьогоднішній день він модифікований у двох своїх видах: у показниках освіти та доходу (ВВП на душу населення). Вважається, що країни з ІЛР менше 0,5 мають низький рівень людського розвитку; 0,6-0,8 — середній рівень; вище 0,8 — високий рівень розвитку.

Індекс вартості життя — характеризує зміну цін на товари i послуги, якими користується населення країни. Застосовується для динаміки реальної заробітної плати у країні.

Індекс промислових конкурентоспроможних компаній — показник відносної конкурентоспроможності виробів національної промисловості, які експортуються и інші країни.

Індекс технологічного розвитку — показник, що відображає роль техніки та науки у розвитку економіки. Він враховує кількість зайнятого персоналу на НДДКР, кількість патентів та наукових публікацій у розрахунку на мільйон мешканців держави. В Україні цей показник зменшився на кінець 2005 початок 2006 року на 0,053 одиниці у порівнянні з 1995 роком i становив 0,600 (що відповідає 39 місцю серед інших країн світу). Це менше, ніж у Болгарії, Литві, Білорусі.

Індекс людського капіталувключає рівень грамотності + кількість людей, що мають середню освіту + кількість людей з вищою освітою (у відсотках від усього населення країни). За розрахунками Світового Банку вУкраїні даний показник є досить високим - у 2005-2006 рр. він становив 0,810 або 27 місце серед інших країн світу, що більше, ніж, наприклад, у Німеччині чи Швейцарії. Даний факт пов’язаний, у першу чергу з тим, що в Україні відповідно до традицій СРСР освіті надається досить велика увага, оскільки людина визнається основним фактором інноваційного зростання.

Індекс інноваційних можливостей - інтегральний показник, що визначається як сума Індексу людського капіталу та Індексу технологічного розвитку нації. Рівень експорту високотехнологічної продукції України становить лише 5°/о від загальної кількості промислових товарів країни, тоді як у розвинених державах частка експорту високотехнологічної продукції іноді перевищує 60-80% від загальної кількості експорту промислових товарів. Постійно падає рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств.

Існує також комплексний індекс, розроблений Світовим банком, — Індекс економіки, що базується на знаннях. Вінвраховує такі групи показників, як: режими та форми економічних стимулів, рівень освіти в державі, інновації та інформаційну інфраструктуру. За рядом показників, що входять до даного індексу, Україна займає досить високі позиції. Так, наприклад, вона має один з найвищих рівнів освіти в Європі, займає високімісця у сферах телекомунікації та технічних досягнень. Проте вона знаходиться на найнижчих позиціях за показниками захисту інтелектуальної власності, розвитку економічноїінфраструктури, адміністративних бар’єрів при започаткуванні бізнесу, якості впровадження законодавчих норм, розкриттю інформації.

За Індексом готовності мереж Україна у 2004 році знаходилась на 82 місці зі 104 країн.

І, якнаслідок, за інтегральним показником групи Світового банку — Індексомзростання конкурентоспроможності економіки(враховує рівень освіти, якості життя, розвиток ринкової інфраструктури, рівень інноваційної активності, частку імпорту-експорту держави на ринку високих технологій, інституційне забезпечення економіки тощо) — Україна у 2004 році знаходилась на 86-му місці зі 104 країн (між Венесуелою та Малаві)..

Національне багатство - цесукупність вироблених i нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього його існування, а також природний потенціал країни. Даний показник відображає загальний рівень розвитку національного господарства у його історичній динаміці.

НБ містить такі складові:

· Матеріальне багатство(основний та оборотний капітал підприємств, обіговий капітал);

· Нематеріальне виробництво - грошові цінності у вигляді грошових знаків, цінних паперів, усі людські здібності, досягнення у науці та техніці, культурі i спорті, у мистецтві, а також нагромаджений виробничий досвід суспільства (виражається у загальнолюдському знанні);

· Природне багатство - це пізнані ресурси: земля, вода, повітря, ліси, розвідані корисні копалини, кліматичні умови.

Національний доход - визначається шляхом вилучення від суми чистого національного продукту непрямих податків.

НД = ЧНП - непрямі податки (1.3.12.)

У структурі НД залишаються врахованими усі види заробітної плати, доходи власності, рентні платежі, прибуток, тобто всі зароблені у державі доходи. Даний показник розраховується у двох формах: вартісній (новостворена вартість за певний період, як правило, за рік) та матеріально-речовій (усі предмети праці, а також засоби виробництва за умов розширеного відтворення).

У структурі національного багатства виділяють виробничі фонди (основні та оборотні), основні фонди соціальної сфери (школи, лікарні, культурно-освітні i спортивні споруди, житлові будинки), а також особисте майно населення (за виключенням товарів короткострокового використання). Національне багатство становить собою сукупні можливості суспільства у подальшому матеріальному та духовному розвитку.

Зниження цього показника свідчить про нестабільність в національній економіці, про порушення основних макроекономічних пропорцій, про те, що економіка характеризується певними кризовими явищами.

Чистий продукт (ЧП) - частина валового національного продукту, яка може бути використана суспільством.

ЧП= ВНП - вартість відшкодованої частини засобів виробництва (вартість предметів праці та витраченої (1.3.13.) на виробництво ВНП частини засобів праці)

ЧП = вартості необхідного продукту (НП) +

+ вартість додаткового продукту (ДП) (1.3.14)

ЧП = Фонд заробітної плати галузей матеріального виробництва +

+ сумарний прибуток в суспільстві (1.3.15.)

Чистий продукт - це реальний дохід, який суспільство може використати для особистого споживання та розвитку виробництва, інакше кажучи, це новостворена в суспільстві протягом року вартість або національний дохід суспільства.

ЧП = НД (1.3.16.)

Платіжний баланс країни - фіксує всі операції, які мали місце між резидентами даної країни та резидентами інших країн протягом року. Він складається з рахунків поточних операцій (експорт та імпорт товарів i послуг - торговий баланс, отримані та сплачені доходи, отримані та надані трансферти) та рахунку операцій з капіталом та фінансами.

Особистий дохід - утворюється у результаті відрахування з НД коштів на соціальне страхування, податку на прибуток корпорацій, у т.ч, й на нерозподілені прибутки корпорацій, але з додаванням суми трансфертних платежів.

Число зайнятих у суспільному виробництві - сукупність зайнятого населення у національному господарстві по відношенню до економічно активного населення країни.

Продуктивність суспільної праці - кількість продукції, що виробляє працівник у сфері матеріального виробництва за одиницю робочого часу (тут, як правило, за рік) - виробіток працівника; кількість часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції чи виконання певної роботи - інтенсивність праці або її трудомісткість. За допомогою показників ВНП, ВВП або НД можна розрахувати ПП у масштабах національної економіки:

ПП = ВНП/Ч = ВВП/Ч = НД/Ч (1.3.17.)

Капіталовіддача - відношення виробленого НД до вартості основного капіталу; характеризує ефективність використання капіталу.

Капіталоємність - показник, що визначається відношенням основного капіталу до виробленої у певний період продукції або її частини - чистого доходу, прибутку, НД.

Матеріаловіддача - показник ефективності використання предметів праці у масштабах суспільства. Визначається як відношення НД до вартості предметів праці, що використовуються в національній економіці.

Матеріалоємність - обернений показник до матеріаловіддачі. Вимірюється відношенням предметів праці до НД.

Уся сукупність показників національної економіки складає цілісну систему i дає можливість за допомогою їхнього детального аналізу i динамічного порівняння досліджувати основні характеристики i пропорції у національній господарській системі.

Поиск по сайту: