Державний лад Афін в добу правління Перікла.

Вищим державним органом в Афінах стали народні збори — еклесія, у яких брали участь усі громадяни віком понад 20 років. Будь-хто мав право внести на зборах пропозицію чи законопроект, скаргу щодо порушення законів. Щодесять днів еклесія збиралася неподалік від Акрополя, а згодом — у Діоніса.

На еклесіях:

• оголошували війни та укладали мир;

• заслуховували посланців від інших народів;

• укладали угоди й союзи;

• обирали вищих урядовців і вислуховували їхні звіти;

• дарували й скасовували громадянські права.

Після народних зборів найважливішим органом була Рада П'ятисот — буле. Рада діяла постійно, вирішуючи поточні державні справи, керуючи фінансовими справами й торгівлею, контролювала стан флоту й арсеналу, стежила за добробутом міста й роботою посадових осіб.Виконавча влада в державі була зосереджена в колегіях. Найвищою була колегія стратегів. Стратеги відали справами війни і командування армії, військового суду, питаннями зовнішньої політики. Стратеги не підлягали щорічному звіту. Судити стратегів мали право народні збори. Перший стратег фактично мав владу глави держави. Від 444 до 429 рр. до н. є. (крім 430) народні збори обирали на цю посаду Перікла.Найдемократичнішою установою в Афінах був суд— гріфя. Суд складався із 6000 громадян і поділявся на 10 частин: по 500 суддів у кожній і 1000 резервних суддів.Унаслідок таких перетворень у державі було фактично скасовано майновий ценз між громадянами на політичні права.

Громадянські права, за законом Перікла, надавалися лише тим, чиї батьки були народжені в Афінах. За його правління казну Делоського союзу було переведено до Афін, які стали використовувати її як власні кошти. За гроші союзників місто було прикрашено новими громадськими спорудами надзвичайної краси.

Пелопоннеська війна.

Війну почали фіванці, які напали у квітні 431 р. до н.е. на Платеї, що входили до Першого Афінського морського союзу. У червні 431 р. до н.е. спартанці вторглися в Аттику. Але завдяки Довгим стінам афіняни зуміли відстояти місто. Наступного року спартанці знову взяли в облогу Афіни, але і на цей раз довгі стіни врятували місто, незважаючи на те, що Афіни пережили епідемію хвороб, яка забрала життя багатьох афінян та їх лідера Перікла.Вторгнення спартанців в Аттику завдало відчутного удару по господарству, а епідемія підірвала воєнну міць Афін. Смерть Періклазагострила політичну боротьбу між прихильниками укладення миру та продовження війни зі Спартою. У гострій боротьбі перемогли прихильники війни на чолі з Клеоном. Афіняни вдалися до активних дій. Їх флот та союзники встановили блокаду Пелопоннесу, а афінська армія висадилася на західному узбережжі півострова, захопивши опорний пункт Пілос. Афінян підтримали давні вороги Спарти мессенці. Спарта опинилась на межі поразки.У таких складних умовах спартанський полководець Брасід вдався до нестандартного рішення. Він переніс центр протистояння на північ Греції (півострів Халкідіка), здійснивши туди воєнну експедицію з метою відірвати від Афін її союзників. У битві при Амфіполі (жовтень 422 р. до н.е.) спартанці перемогли афінян. Але у битві загину як провідник афінян Клеон, так і спартанців Брасід. Сили сторін були вичерпані. У 421 р. був укладений мирний договір, який передбачав повернення сторін до передвоєнного стану.Але мир фактично став перемир`ям.Уже в 420 р. до н.е. на чолі Афін став племінник Перікла Алківіад, прихильник війни проти Спарти. Він підтримав заколот деяких союзників Спарти і виступав за організацію воєнної експедиції на Сицилію для завоювання Сіракуз, головного опорного пункту греків у Західному Середземномор’ї. Спартанці у 418 р. до н.е. зуміли придушити заколот, а експедиція на Сицилію потерпіла повну поразку. Сам Алківіад не брав участі в експедиції, бо вже на початку експедиції був заарештований, звинувачений у релігійних злочинах і засуджений до страти. Проте на шляху до Афін він втік до Спарти.Щоб помститися афінянам, порадив спартанцям не просто здійснювати рейди до Аттики, а закріпитися там, паралізувавши господарство регіону. У 413 р. до н.е., коли звістка про поразку афінян під Сіракузами досягла Греції, спартанці вторглися в Аттику, перетворивши місто Декелею, що у 20 км від Афін, на свій опорний пункт, з якого здійснювали набіги на околиці Афін. За назвою цього міста другий етап Пелопоннеської війни отримав свою назву –Декелейський.У такій ситуації афіняни, що були замкнені за довгими стінами опинилися, їх заручниками. Втікачів з усією Аттики треба була кормити, надати заняття, а ресурси Афін були небезмежними. До того ж з Афін втекло 20 тисяч рабів, що підірвало ремісниче виробництво у місті і добування срібла. Щоб примусити Афіни капітулювати Спарті потрібен був флот, який мав перерізати шлях доставки в Афіни хліба, корабельного лісу тощо.Тут Спарта знайшла собі несподіваного союзника – Персію, яка надала кошти для фінансування створення великого флоту. Також Спарта здобула право на збирання данину з багатих грецьких полісів Малої Азії, що відкололися від Першого Афінського морського союзу. Цим успіхам Спарта теж мала б завдячити Алківіаду.Це призвело до того, що Афіни опинились у край складному становищі. Скориставшись цим проспартанськи налаштовані великі землевласники, що терпіли величезні збитки від війни, здійснили переворот і встановили владу 400 знатних олігархів. Число афінських громадян було скорочено до 5 титсяч. Проте їх спроби укласти мир зі Спартою закінчилися провалом. Армія і флот не визнали владу „400” і звернулась до Алківіада, щоб той очолив їх. Афіни в той час опинились у скрутному становищі, спартанський флот перекрив Чорноморські протоки, через які з Причорномор`я постачалися необхідні товари. Алківіад погодився і вже у першій битві розгромив спартанський флот і розірвав блокаду. Повернення Алківіада до Афін було тріумфальним але не довгим. Після незначної поразки у морській сутичці зі спартанським флотом він був усунутий від командування.У 406 р. до н.е. біля Аргінузських островів неподалік о.Лесбосавідбулася величезна морська битва, в якій афіняни здобули блискучу перемогу. Але ця перемога виявилась останньою. Вже наступного року видатний спартанський полководець Лісандр вщент розгромив афінський флот, що стояв у невеличкій річці Егоспотами („Козина річка”) поблизу Херсонеса Фракійського. Після цієї перемоги спартанці стратили 3 000 полонених афінян (нечувана на той час жорстокість!).Після такою поразки від Афін відкололися всі союзники, крім Самоса. Спарта знову блокувала всі морські торгівельні шляхи Афін. Спартанська армія знову вторглася в Аттику. Спартанський флот увійшов у гавань Пірея. Щоб погіршити становище Афін, Лісандр всіх афінян, що жили колись у містах-союзниках став направляти до Афін. Це ще більше погіршило продовольче становище у місті. Зрештою у квітні 404 р. до н.е. афіняни були змушені капітулювати.Спарта продиктувала дуже важкі умови миру. Розпускався Перший Афінський морський союз, Афіни вступали в Пелопоннеський союз. Афіни позбавлялися флоту. Ліквідовувалися укріплення Пірея, ліквідовувалися Довгі мури. Афіни мали прийняти всіх раніше вигнаних олігархів.У результаті в Афінах встановилося олігархічне правління (правління Тридцяти тиранів), правда не на довго. У битві при Муніхії демократи розгромили військо тиранів і відновили демократичні порядки. Але Афіни вже не мали колишньої могутності.

Поиск по сайту: