Ек район виступає однією з форм територіальної організації господарства. Завдяки ньому можливим стає прогнозування майбутнього р-ку ПС.

Формування економічних районів пов’язано із способом виробництва, рівнем розвитку і особливостями розміщення продуктивних сил. Виникнення і формування їх відбулося в умовах розвинутого товарного виробництва і подальшого розвитку суспільного територіального поділу праці.

Ек рай-ня сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного, вир-чого і наук-техн потенціалу регіонів і всієї країни. В Укр здійснюється генеральне ек рай-ня території для цілей прогнозування, розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, проектів районного планування, схем розвитку і розміщення п/с та розселення нас-ня. Територіальні схеми розміщення і розвитку п/с певних районів являють собою прогнозні, науково обгрунтовані розробки прикладного характеру, які містять як ретроспективний аналіз розвитку усіх структурних складових господарського комплексу території, так і визначення напрямів перспективного розвитку. При цьому обґрунтовуються основні завдання і показники соц-ек розвитку регіонів та шляхи вирішення соц-х, ек-х і екологічних проблем.

Т.ч., ек-не рай-ня є науковим методом територіальної орг-ції н/г і водночас одним із засобів рац-го розміщ в-ва, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соц-ек розвитку

10.0характеризуйте чинники, що впливають на процес районування.

Основні фактори:

1) Природні передумови. Аналіз кількісних запа­сів і якісний склад ресурсів, умови їх експлуатації і використ, а також кліматичні, гідреологічні та ін при­родні ресурси: земельні , лісові, водні, мінеральні, агрокліматичні;

2) Економічні фактори. Строки буд-ва, вартість капіталовкл, призначеність та якість продукції, що буде виробл, рівень розвитку виробн та соц інфра­структури, транспорту, буд. індустрії, можливість здійсн виробн зв’язків;

3) Технічний фактор. Аналіз на даній території розвитку технологій, наявність наук-дослідної бази, що може сприяти розвитку наук-місткого вир-ва;

4) Соц-демогра фактор. Аналіз балансово-трудових ресурсів на даній тер. (аналіз загальних запасів, ві­ковий, статевий, фаховий, аналіз кількості незанятих труд. ресурсів, рівню розв. тут соц інфраструктури, аналіз місцевого ринку збуту продукції;

5) Екологічний чинник. Природо-охоронні і кон­структивні заходи з метою рац. викор. місцевих прир. ресурсів, можливість їх повної і безвідходної переробки.

6) Фактори розміщення. Пов’язані з техніко-економ. вимогами вир-ва до вибору місця з їх водо- енерго-

трудоємкістю.

7) Фактори взаємодії. Визначають економ ефективність тер-ого зближ. вир-в, які використовують спільну тер-ію, сировину, транспорт, тобто вплив. на хар-ер і інтенсивн. зв’язків між елементами госп-ва.

8) Геополітичний фактор розвитку і РПС. Охоплюють географ. положення територ., конкур.-ні переваги вітчизн. товаровиробників в сис-мі світового госп-ва.

lІ.Види економічного районування.

Екон район – це науково обґрунтований поділ країни на економічні райони, що вклалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

При виділенні економічних районів враховують два основних принципи:

1.Економічний.Кожний економ.район є спеціалізованою територіальною частиною єдиного народногосподар. комплексу країни з певним комплексом допоміжних і сервісних виробництв.

2.Адміністративний,що визначає єдність економічного районування і територіального політико-адміністративного устрою країни.

Типи економ. р-нів:

+ Великі (інтегральні) економ р-ни – це поділ території краї-ни на найбільші територіальні частини, які об”єднують кілька адміністративних обл., або адміністративні обл. з автономною республікою, або адміністративні краї з автономними обл

+ Середні (інтегральні) економічні райони, як правило, є підрайонами великих економічних районів. Це територія од-нієї невеликої країни чи адміністративної області, краю, авто-номної республіки, тобто це територіальні одиниці економ р-нування.

+ Малі райони (мікрорайони) — це найнижчий ступінь інтег-ральних економ р-нів. Вони органічно пов'язані з низевим адміністративно-господарським районуванням. Їх територія
відповідає території внутріобласних адміністративних районів

+ Низові адміністративно-господарські райони в умовах пла-нової системи розвитку господарства і навіть в умовах перехі-дного до ринкової економіки періоду використовуються для поточного планування і оперативного управління розвитком в-ва.

12. Сутність категорії "економічний район".

Екон район – географічно цілісна терит. країни, яка має свою визначену спец., комплекс-й розвиток гос-ва, тісні внутрішньорайонні зв’язки і нерозривно зв’язана з іншими регіонами країни сусп. ТПП. Фор­мув-ня екон. районів має об’єктив-ний хар-р: виникн-я екон. р-нів розпоч-ся з виникн тов. вир-ва і розвит­ком терит. поділу праці (ТПП), який сприяв концент­рації вир-ва високоефективної продукції у межах відповідних регіонів. Така концентрація спричинила спец. цих районів на вир-ві відповідної високотовар­ної продукції, яка вивозиться за межі даного регіону і визначає його місце в сусп. ТПП, в ме-жах світ. госп. і в країні

ІЗ.Сітки економічного районування території України в кінці 20-ого на початку 21-ого століття.

В 90-х роках вченими України запропоновано кілька варіантів удосконалення мережі економічних районів. Однак їх основним недоліком було недостатнє наукове обґрунтування та неповне врахування реально існуючих економічних взаємозв’язків.
Враховуючи необхідність здійснення державної регіональної економічної політики, Кабінет Міністрів України у 1998 р. вніс на розгляд до Верховної Ради України проект Закону України «Про концепцію державної регіональної економічної політики», в якому пропонується мережа економічних районів України у такому складі:
1. Донецький (Донецька, Луганська області);

2. Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області);

3.Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);

4.Київський (Київська, Черкаська, Житомирська,Чернігівська області)
5. Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чер­нівецька області).

6.Північно-Західний (Волинська, , Рівненська області);
7.Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);

8..Причорноморський(Миколаївська, Одеська, Херсонська області);
9.АРК(Автономна Республіка Крим, м.Севастополь)

14. Основні показники демографічної характеристики населення.

Демографічний чинник є одним з визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування.
На жаль, нинішня соціально-економічна криза ускладнила демографічні процеси, призвела до помилок і проблем, які болюче позначаються на головному суб‘єкті нинішніх перетворень - населенні.
Проведений аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи, більш інертної та практично некерованої, негативні наслідки якої для подальшого розвитку країни важко передбачити.
Статистичні порівняння з іншими країнами свідчать, що за основними показниками природних змін населення - народжуваності, смертності, природного приросту - Україна стоїть не тільки після країн Заходу, але й республік колишнього СРСР.

Дані за 1996 рік. Укр. – п'ята за чисел насел в Європі. Зараз населення стан. приблизно 51,3 млн. Україна поступається лише ФРН (80 млн. чол.), Італії (58 млн чол.), Великобританії (57,3 млн чол.) і Франції (57 млн чол.).Демографічна ситуація надзвичайно серйозна. Процес природного скороч насел в селах розпоч з 1979, в містах — з 1990. У 1989 р. природний приріст населення України становив 1,7 чол. на 1000чол. населення. А в 1990 р. — лише 0,6, а з 1991 природне скорочення 0,7.За період 1929-1959 Укр не долічилася 14,6 млн осіб.Сер. трив. життя в Україні станов 70-71 рік (66 років у чоловіків і 73-75 років у жінок) і поступово зменш. За цим показником, Україна посідає 52 місце серед країн світу.Скорочення насел України – наслідок мутагенних впливів, у тому числі негативних змін навкол. сер-ща, що призводять до різкого пошкодження генофонду, глибока соц-екон криза, складна криміногенна сит. в Україні.Забруднення навкол сер-ща призвело до того, що у 1990 р. вся Україна проголошена її парламентом зоною екологічного лиха

І5.Охарактеризуйте трудоресурсну ситуацію в Україні.

Трудові ресурси – наявне працездатне насе­лення (чоловіки від 16 до 60 років, і жінки від 16 до 54 років, а також працюю-чі пенсіонери та підлітки). Заг. кіл-ть працездатного населен-ня України в 1993 р. превищувала 29 млн. чоловік. В працез-датному віці знаходиться 55,8 % населення. Найб. питома вага осіб працездатного віку в Одеській (57,6), Хар­ківській (57,2), Запорізькій (57,2), АР Крим(57,5). Найнижчий показник в Че-рнігівській області (51,3). У сфері матеріального в-ва зайнято 64% працівни­ків. В пром- ті – 29%, більше 20% – с/г, понад 11% – в освіті, галузяях науки та культури. Значна частка при-падала на буд-во (7,4%), торгівлю, гром. харчу­вання (7,1%), транспорт і зв’язок (6,7%). Нині переважаючою формою зайнятості є держ сектор економіки, проте частка недержавних форм власності пос-тупово зростає. У н/г країни жінки пе­реважають над чолові-ками, вони зайняті на важких і шкідливих роботах, працюють у нічну зміну.

16. .За якими показниками визначають рівень життя населення?

Нас-ня або народонас-ня – це сукупність людей, що проживають у межах відповідних територій (світ, материки, країни, міста, села та ін.). Укр за чис нас-ня є однією з великих держав Європи. На поч 1998р за чис жителів вона була на 7 місці після ФРН,Росії, Великобританії, Італії, Туреччини і Франції. Чис нас-ня Укр складає нині більше ніж 50 млн чол. Згідно з даними переписів нас-ня по Росії і колишньому СРСР чис нас Укр становила (в суч кордонах): у 1897 – 28,4 млн чол., 1926-29,5б 1939-40,53 1959-41,9, 1970-47,1 1979-49,8, 1989 – 51,7млн чол. Як бачимо, чис нас Укр за великий період часу постійно зростала. Тільки за пер 1959-1998рр загальний приріст нас Укр перевищував 8 млн чол. Слід відмітити, що середньорічний приріст нас-ня був дуже нестабільним, а кількісні параметри його щороку змінюалися. Але загальною тенденцією було щорічне його зменшення. Починаючи з 1993р. і по нинішній час чис нас Укр щорічно зменшується Укр належить до держав з високою щільністю нас-ня. На поч 1999р в цілому по країні густота нас-ня становила майже 83 чол. на 1 кв км. Найменші щільність нас характерна для Укр-го Полісся та півдня республіки. Тут воно становить менше ніж 60 чол на 1 кв км. Зазначені особливості розміщення нас в Укр є значною мірою рез-м регіональних особливостей динаміки його чис-ті, що склалася в рез відмінностей прир руху та міграційних процесів. Статево-вікова стр-ра нас-ня є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чис-ті нас-ня в майбутньому. За даними останнього перепису нас-ня, українці становили понад 70% усіх жителів Укр. Крім того, значна чис українців проживає в близькому та далекому зарубіжжі. Поряд з українцями на тер Укр проживає понад 100 національностей. Серед них найб частку становлять росіяни – понад 20% всього нас країни. Друге місце за чис після росіян займають жителі єврейської національності, чисельність яких постійно зменшується, і нині вони становлять близько 1% нас-ня Укр проти 2,0% у 1959роціНа тер Укр проживає значна чис нас з прилеглих до країни держав. Це, білоруси, чис яких перевищує 400 тис чол, молдавани(майже 300 тис чол), болгари (близько 250 тис чол), угорці (150 тис чол), румуни (100тис чол), поляки (250 тис чол). Крім цих національностей, в Укр проживають греки, татари, вірмени, цигани, німці, гагаузи та ін.

17. Охарактеризуйте міське та сільське розселення в Україні.

Для характеристики розміщення населення використовують поняття “розселення” Розселення є міським та сільським. Осноовними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напрямів є соц.-екном.розвиток та РПС), природні та демографічні.На території У. Чітко виділяється дія трьох чин-ників, що впливають на розміщення населення, в тому числі міського. Найважливішим є соц. економ. чинник, тобто РПС, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського наслення до них.Міське насел. 3 1913 до 1994 зросло у 5,2 раза, а сільське зменш. в 1,7 рази. Зараз – 445 міст і се­лищ міського типу. Містом вважають нас. пункт, що викон. пром, транспортні, куль-турно-тор­гові та адмін ф-ії, а насел. склад переважно з робіт-ників, службо­в­ців та їхніх сімей. Міста є економічні (промис-лові, трансп, торг-роз­подільні) та неекономічні (адмін, культу-рн, рекреаційні). Найбільше міст в Донецькій (51), Луганській (37), Київській (25). Найменше їх у Миколаївській та Херсон-ській (по 9).

СМТ – проміжна ланка між містом і селом. Роз­міщ. навколо під­приємств, курортів, залізн. вузлів і мають 2 та більше тис. мешкан­ців.

За к-тю насел. міста поділяють на:

а) малі (до 50 тис.) – 1247. Сюди вход й смт.;

б) середні (50-100 тис.) – 55;

в) великі (100-500 тис.) – 40;

г) дуже великі (до 1 млн.) – 6;

д) міста-мільйонери (Киів, Харків, Дніпропет­ровськ, До-нецьк, Одеса).

Внаслідок "росту" великих міст утворюються мі­ські агло-мерації – зосередження функціонально пов’язаних між собою міських посе­лень, що концен­трують у собі потужний вироб-ничий, культурний, освітній і торговий потенціал. Всього 19 агломера­цій. Сер. вік міськ насел. менше сільського.

Села відрізн за кількістю жителів і за принци­пами розміщ. В Поліссі невеликі села (до 500-700 чол.) розташ на підвищеннях, в Лісостепу села більші (1000-1500 чол.), в Степу - найбільші села (до 3000 чол.) і розміщ, біля води. В гірсь-ких районах села невеликі і розміщ на схилах та в гірських доли­нах.

І8.Національний склад населення України, його структура та розміщення.

Населення або народонаселення — це сукупність людей, що проживають у межах відповідних територій (світ, материки, країни, міста, села та ін.).

Народонаселення разом з природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства.

Взаємодія людей за допомогою засобів виробництва, з одного бо­ку, та предметів праці — з іншого, забезпечує матері­альне виробництво. Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво ма­теріальних благ у відповідності з наявними природни­ми ресурсами.

Національний склад населення України характеризується знач­ною чисельною перевагою основної нації — українців. За даними останнього перепису населення, українці становили понад 70% усіх жителів України.

Крім того, значна чисельність українців проживає в близькому та далекому зарубіжжі.

Отже, національний склад населення України характеризується знач­ною чисельною перевагою основної нації — українців. За даними останнього перепису населення, українці становили понад 70% усіх жителів України.

Поряд з українця­ми на території України проживає понад 100 національностей. Серед них найбільшу частку становлять росіяни — понад 20% всього населення країни.

Протягом історичного періоду національний склад населення України змінювався, і сучасні державні кордони країни суттєво відрізняються від етнічних меж проживання українців.

Понад 90% всього населення становлять україн­ці — у Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопіль­ській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській та Черні­гівській областях.

За межами України нині проживає понад 9 млн. українців, з яких більш як 7 млн. чоловік — у республіках колишнього Ра­дянського Союзу.

Злагоджена життєдіяльність представників різних національ­ностей неможлива без шанобливого ставлення і поваги кожного народу до іншого. Це стосується як українців, так і національних меншин, які є жителями однієї держави — України.

Важлива роль у збереженні міжетнічної злагоди в усіх регіо­нах України належить створенню державою сприятливих умов для національно-культурного розвитку як національних меншин в Україні, так і українців, які проживають у країнах близького і далекого зарубіжжя. Ці питання повинні бути предметом роз­витку міждержавних відносин і вирішуватися на користь наро­дів усіх країн.

19. Поняття категорій "природні умови" та "природні ресурси".

Природні ресурси - це компоненти природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил використовуються чи можуть використовуватися як засоби виробництва (предмети і засоби праці) і предмети споживання.

Природні ресурси можуть використовуватися:

- як засоби праці (земля, водні шляхи, вода для зрошення);

- як джерела енергії (паливні ресурси, енергія водних потоків, вітру);

- як сировина і матеріали (мінеральна сировина, лісові запаси, ресурси технологічної води);

- як предмети споживання (плоди диких рослин, промислова фауна, питна вода).

Природні умови — це тіла, і сили природи, котрі з даному рівні продуктивних сил істотні не для життя і правоохоронної діяльності суспільства, але з беруть участь у матеріальному виробництві (наприклад, рельєф, клімат місцевості, її географічне розташування).

До природних умов з компонентів природного довкілля, зазвичай, відносять: клімат, грунту, рельєф, геологічне будова, рослинний і тваринний світ місцевості. Дуже важливою складовою природних умов є й фізико-географічне становище місцевості, зокрема її розташування у тому чи іншого природної зоні землі.

20.Класифікація природних ресурсів.

Природні ресурси - це компоненти природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил використовуються чи можуть використовуватися як засоби виробництва (предмети і засоби праці) і предмети споживання.

Природні ресурси класифікують:

- за критерієм природного генезису, виокремлюючи мінеральні, водні, земельні, біологічні, кліматичні ресурси;

- за способом використання, базуючись на політекономіч-ному розподілі ресурсів на джерела засобів виробництва і предметів споживання з наступною деталізацією.

21.Сутність та класифікація корисних копалин.

Корисними копалинами називаються видобуті з надр природні речо-

вини, що при даному стані техніки можуть бути з достатньою ефективністю використані в природному вигляді або після попередньої обробки. Корисні копалини бувають твердими (руди, нерудні і горючі корисні копалини), рідкими (нафта, мінеральні води) і газоподібними (природні гази). Корисні копалини звичайно залягають в гірських породах, що являють собою природні агрегати однорідних або різних мінералів, що утворилися

за певних геологічних умов у земній корі чи на земній поверхні.

За походженням розрізняють магматичні, осадові та метаморфічні

гірські породи.

Магматичні гірські породи – це мінеральні асоціації, що утворилися

внаслідок кристалізації та (або) затвердіння магми, як на глибині, в середині земної кори, так і на поверхні після виверження.

Осадові гірські породи утворилися на поверхні літосфери внаслідок

вивітрювання та перевідкладення більш давніх порід різного походження, випадіння речовин з розчинів, нагромадження решток рослинних і тваринних організмів та продуктів їх життєдіяльності, вулканічного матеріалу та

матеріалу, що надходить з космосу

Метаморфічні гірські породи утворилися внаслідок суттєвої зміни

текстури, структури і мінералогічного складу магматичних і осадових по-

рід під дією температури, тиску і хімічних глибинних процесів

Залежно від характеру і призначення цінних компонентів корисні ко-

палини підрозділяють на рудні, нерудні і горючі.

Руди поділяють на металічні і неметалічні. До металічних відносять

руди, що є сировиною для одержання чорних, кольорових, рідкісних, доро-

гоцінних і інших металів (залізні, мідні, уранові і ін.). До неметалічних

відносять руди, що є сировиною для металургійної, хімічної і харчової

промисловості (азбестові, графітові, фосфоритові і ін.).

До нерудних корисних копалин належить сировина для виробництва

будівельних матеріалів (глина, пісок, гравій, вапняк і ін.).

Горючі корисні копалини представлені вугіллям, торфом, нафтою і

природним газом.

22.Характеристика залізовмісних ресурсів України.

Загальні запасизалізних руд України за категоріямиА+В+С₁ оцінюються в 27,4 млрд.т, а прогнозовані — у 20 млрд. т. Основні родовища зосереджені в Криворізькому та Кременчуцькому басейнах, Білозерському залізорудному ра-йоні та Керченському. Країна посідає одне з провідних місць у світі за запасами марганцю, які становлять 2,28млрд. т.

Родовища залізної руди в Україні зосереджуються в залізорудних районах і залізорудних басейнах. Всього відомо 52 родовища, з них розробляється 28. Найбільшим залізорудним басейном є Криворізький. Друге місце за запасами залізних руд в Україні посідає Кременчуцький залізорудний район. Великі поклади сировини для чорної металургії виявлено у Білозерському залізорудному районіЗапорізької області. Він простягається 20-кілометровою смугою з півночі на південь на 65 км. Залізні руди в цьому районі відкрито в 1955 р. Промислове значення має Керченський залізорудний басейн. Особливе значення мають залізорудні родовища, розташовані в південно-східній частині Українського щита, в районах населених пунктів Базавлук, Гуляйполе, Павлоград.

2З.Характеристика нерудних корисних копалин.

Україна багата на гірнохімічну сировину. Великі запаси калійних солей зосереджені в Івано-Франківській області. Родовища: Калуське,Тростянецьке,Туро-Волинське.У Львівській області родовища:Стебниківське,Бориславське.Калуське, Стебниківське і Сиваські родовища багаті на магнієві солі.

Україна багата ресурсами самородної сірки, основні запаси якої розміщені у Передкарпатському сірконосному басейні (Львівська та Івано-Франківська області). Сірка зосереджена в багатьох родовищах, які простягаються від Яворова (на заході Львівщини) і йдуть вздовж правобережжя Дністра. Райони Роздола і Новояворівська - головні місця видобутку і переробки сірки.

Україна має великі та унікальні за якістю поклади кухонних солей. Слід сказати, що за хімічною частиною їх можна вважати кращими в світі. Основні запаси приурочені до Донбасу, Придніпровської низовини, Прикарпаття та Закарпаття, а також до Криму.

Україні є також незначні родовища фосфоритів - сировини для виробництва добрив (у Придністров'ї в межах Тернопільської, Хмельницької і Вінницької областей; найбільш відоме Незвиське); на північному сході республіки знаходяться Кровельницьке (Сумська обл.); на північному сході Харківської обл. - Ізюмське родовища.

Особливо багато в Україні високоякісного каоліну, запаси якого зосереджені в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Дніпропетровській і Запорізькій областях. Каолін використовують в основному для виробництва вогнетривких виробів, у фарфоро-фаянсовій, паперовій і гумій промисловості. Високоякісний мармур і мармуроподібний вапняк, туфи розробляють у Закарпатській області, мармуроподібний вапняк, вапняк і туфи - у Кримській, пісковик - Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській та інших областях.

Значні запасиграніту зосереджені в Кіровоградській, Запорізькій, Дніпропетровській і Донецькій області.

24.Форми територіального зосередження корисних копалин на терені України.

Україна багата на різноманітні корисні копалини. В ній розвідано близько 90 їх видів, а добування відбувається на 8000 родовищ.

На території України знаходяться Донецький і Львівсько-Волинський ком'яновугільні та Дніпровський буровугільний басейни. Донецький басейн у межах України (Великий Донбас) має площу понад 50 тис. км². Донецький басейн залишається одним з основних у вугільній промисловості.

Львівсько-Волинський басейн має площу близько 10000 км². Максимальна товща кам'яновугільних шарів 2,8 м, вугілля сірчане. Дніпровський басейн має площу майже 150 тис. км². Його родовища знаходяться в Кіровоградській, Дніпропетровській і Житомирській областях. Родовища горючих сланців наявні в Українських Карпатах, на Поділлі, в Кіровоградській області, де запаси Бовтиського родовища перевищують 3,5 мл рдт. Торфовища знаходяться переважно на Поліській низовині, в річкових долинах.

Родовища нафти й газу зосереджені втрьох геологічних областях: Карпатській, Дніпровсько-Донецькій, Кримсько-Причорноморській.

Карпатська нафтова область охоплює родовища Передкарпаття, Українські Карпати й Закарпаття. Більшість нафтових і газових родовищ знаходяться у Львівській та Івано-Франківській областях і тяжіють до Передкарпатського прогину. Найбільшими нафтовими родовищами є Долинське, Бориславське. Україна має поклади залізних і марганцевих руд, на основі яких розвивається її чорна металургія.

Криворізький залізорудний басейн — один із найбільших залізорудних басейнів світу, за сумарними запасами він є другим після КМА. У Кривбасі діяло 17 шахт, 10 кар'єрів і 5 гірничо-збагачувальних комбінатів. Криворізький басейн тяжіє до центральної частини Українського щита і має площу близько 300 км². Основне промислове значення мають магнетитові й залізисті кварцити, завдяки збагаченню яких отримується концентрат із вмістом заліза 65 %. Руди з умістом заліза 40—70 % розпросторені на Саксаганському (Головному) рудному полі, де зосереджено до 90% запасів залізних руд басейну. А взагалі в Кривбасі відомо до 300 родовищ багатих залізних руд, розвідані запаси сягають 18 млрд. т. Зараз видобування залізних руд ведеться вже на глибині 1000 м. На початку XXI ст. глибина їх видобування досягне 1500 м. Родовища кам'яної солі розробляються в Донбасі (Артемівське, Слов'янське) і в Закарпатті — Солотвинське. Багаті на солі водойми Азово-Чорноморського узбережжя, з-поміж яких вирізняється затока Сиваш. Хлоридно-сульфатні родовища калійних солей є в Передкарпатті — Калуш-Голинське, Стебницьке. В Україні є родовища фосфоритів — сировини для сільського господарства.

25.0характеризуйте земельні ресурси України.

Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об'єктів, системи розсе-лення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського і лісового господарства).

Земельний фонд України становить 60,4 млн. га і складається із земель різного функціона-льного призначення, якісного стану та правового статусу. Вла-сне земельна площа (суша) становила на початок 1998 р. 57.9 млн. га; її сільськогосподарська освоєність досягла майже 70,0%. розораність — 57.1%; частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь перевищила 79%.

За цільовим призначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України охоплює: сільського-сподарські угіддя (41,9 млн. га, або 69,4% земельного фонду); ліси та лісопокриті площі (10,4 млн. га, або 17,2%): забудовані землі під промисловими і транспортними об'єктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн. га. або 3,8%); землі, що покриті по-верхневими водами, — (2,4 млн. га. або 4%); інші землі (3,4 млн. га, або 5,6%).

На сучасному етапі економічного розвитку основними проблемами в сфері земельних ресурсів виступають: підви-щення ефективності їх використання та охорони на основі зменшення розораності земель, припинення деградації грунтів та зростанняїх родючості; досягнення збалансованого співвід-ношення угідьу зональних системах землекористування; фор-мування продуктивної та високоефективної системи землеко-ристування як надійної основи розв'язання продовольчої про-блеми.

26.0характеризуйте водні ресурси України.

Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєді-яльності населення.

Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, на-явністю підземних і морських вод. Потенційні ресурси річко-вого стоку оцінюються у 209,8 куб. км, з яких місцевий стік на території України становить в середньому 52,4 куб. км, при-ток — 157,4 куб. км. Запаси підземних вод, не пов'язаних з по-верхневим стоком, становлять 7 куб. км. Крім того, в господа-рстві України використовується до 1,0 куб. км морської води. В розрахунку на одного жителя України поверхневий місце-вий стік становить близько 1045 куб. м. Найвищий рівень во-дозабезпечення жителів — у західних і північних областях України. Територіальний розподіл водних ресурсів України є нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких гос-подарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів — Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південні області України. Основними споживачами води є промисло-вість (в першу чергу електроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство, комунальне господа-рство. Для пом'якшення територіальних відмінностей у забе-зпеченні поверхневими водами в Україні побудовано 1,1 тис. водосховищ (повний об'єм 55,0 куб. км), найкрупніші з яких знаходяться на Дніпрі. Створено близько 29 тис. ставків, 7 крупних каналів і 10 водоводів тощо. Використання водних ресурсів поділяється на: водос-поживання, тобто відведення води від джерела з наступним застосуванням у технологічних процесах (промисловість, сіль-ське господарство зі зрошенням, комунальне господарство та ін.); водокористування, здійснюване безпосередньо в межах водного джерела без прямих витрат цього ресурса (гідроенер-гетика, водний транспорт, рибне господарство, туризм). Основні проблеми щодо раціонального формування, використання та збереження водних ресурсів України поля-гають у: забрудненні водних об'єктів шкідливими викидами та недостатньо очищеними промисловими і комунально-побуто-вими стічними водами; інтенсивному старінні основних фон-дів водозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низь-кій продуктивності очисних споруд; недостатній самовіднов-люваній та самоочисній здатності водних систем; незбалансо-ваній за водним фактором системі господарювання, що харак-теризується високими обсягами залучення водних ресурсів у виробничу сферу та високою водомісткістю продукції.

27.0характеризуйте біологічні ресурси України.

До біологічних ресурсів належать ресурси рослинного і тваринного світу. Біологічні ресурси включають генетичні ресурси, організми або їх частини, популяції або будь-які інші біотичні компоненти екосистем, які мають фактичну або потенційну користь, а також цінність для людства. Рослинні ресурси представлені на територіях і акваторіях вищими рослинами, грибами, мохами, лишайниками, водоростями, які використовуються або можуть бути використані для потреб суспільства. Господарське значення мають лісові, степові, лучні, болотні та водні рослинні ресурси. Біологічні ресурси океанів - це риби, кити, молюски (кальмари, мідії тощо), ракоподібні (краби, креветки, криль), деякі види водоростей, що використовуються для виробництва продуктів харчування і одержання цінних речовин для різних галузей промисловості, сільського господарства, медицини. Загальна маса живих організмів Світового океану оцінюється приблизно у 35 млрд.т. Усі види живих істот біосфери у сукупності називають біотою, найважливішою властивістю якої є здатність до самовідновлення і самовідтворення на основі обміну речовин. Тобто у сприятливих умовах організми біосфери здатні у короткий історичний час заповнити всю планету. Отже, біологічні ресурси належать до відновних ресурсів.

Цінність біологічних ресурсів для людини можна розглядати за такими основними напрямами:

-основою сільського та лісового господарства;

- важливим ресурсом для медицини;

-має пряму користь - рослинний покрив є істотним фактором запобігання ерозії, збереження орного шару ґрунту, забезпечення інфільтрації і поповнення запасів ґрунтових вод, зниження поверхневого стоку, підтримки кругообігу біогенів в екосистемах. Біота безперервно відтворює деревину, диких звірів і птахів, рибу та ін.;

-створює можливості для відпочинку людей, задоволення естетичних і наукових потреб;

-комерційним стимулятором спортивного бізнесу, обслуговування туристів тощо.

Отже, біологічні ресурси мають універсальну цінність для людства

28.0характеризуйте рекреаційні ресурси України.

Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров’я і підтримки працездатності на селення. До рекреаційних ресурсів відносять об’єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх склду входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщеня практично на всій територій України, однак їх територіальне розміщення є дуже не рівномірним.

Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних обл. України – на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької обл., а також у АР Крим. Унікальні рекреаційні ресурси зосереджені а Карпатах. Значні запаси мінеральних вод розміщені у Львівській (Трускавець, Мор шин, Східниця), Полтавській(Миргород), Вінницькій (Хмельник) обл. В Україні є великі запаси лікувальних грязей в Івано-Франківській, Одеській обл. та в АР Крим.

Завдяки поєднанню певних природних факторів та ресурсів формуються потужні рекреаційні комплекси. Територіальна структура рекреаційного комплексу представлена рекреаційними пунктами (окремо розміщені санаторії, панціонати), рекреаційними районами (рекреаційні пункти і курорти з відповідними інфраструктурами), рекреаційними регіонами (групи рекреаційних районів) та рекреаційними зонами (сукупність взаємопов’язаних регіонів).

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного й міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, є понад 400 санаторіїв. Разом з тим за остання роки спостерігається тенденція зменшення мережі та місткості закладів організованого відпочинку, скоротилася мережа туристичних баз, що значно звузило можливості ефективного використання рекреаційних ресурсів.

Основні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України полягають у: максимально-повному задоволенні потреб населення у повноцінному оздоровлення та лікуванні; охороні і відновленні рекреаційних ресурсів; зростанні якості послуг у цій сфері. Перспективи розвитку рекреаційного комплексу України полягають у залученні додаткових інвестицій в оновлення інфраструктури, що працює на потреби рекреаційного комплексу; інтенсивному розвитку туризму та індустрії відпочинку і оздоровлення в цілому, збільшення питомної ваги рекреаційної сфери у зростанні національного доходу країни.

29.Основні напрями раціонального використання природних ресурсів України.

Мінерально-сировинні ресурси суттєво втинають на розпиток економіки, галузей господарства, культури, навколо них вирують політичні пристрасті, вони можуть бути причиною конфліктів і жорстоких воєн. Серед інших розвинених держав світу Україна характеризується як країна з потужною мінерально-сировинною базою. Адже займаючи лише 0,4 % території світу, маючи 0,8 % кількості населення, наша держава здатна добувати біля 5 % загальносвітових мінерально-сировинних ресурсів. А за показниками окремих ресурсів Україна значно випереджає багато держав. Так, вона видобуває 25 % марганцевих, 10 % залізних руд. 5 % світової мінеральної сиропний і продуктів їх перероблювання. Однак спою нинішню потребу в нафті Україна власними ресурсами задовольняє лише на 8 %, у газі — на 22 %. В Україні продовжуються пошуки коксівного вугілля та антрациту, енергетичного вугілля в Донбасі. Львівсько-Волинському басейні. Східний гірничо-збагачувальний комбінат — єдиний, що веде підземний видобуток уранової руди — сиропний для виробництва падина атомним електростанціям.

В Україні відкрито сім родовищ золота в межах Українського шита, Донбасу. Закарпаття. Перспективні родонита на Українському докембрійському шиті: Клинцівське, Майське, Широка Балка, Сергіївське.

На території Кіровоградського ураново-рудного району геологи знайшли родоните алмазів, подібне до якутських чи південноафриканських (кімберлітову трубку). В Закарпатті розвідані родонита свинцю і цинку. Для забезпечення виробництва мінеральних добрив ведуться пошуки фосфоритів у Рівненській. Волинській, Сумській і Донецькій областях. Апатитові рули розвідуються у Житомирській області.

В Україні прийнятий Кодекс України про надра. В ньому зазначено, що надра — це частина земної кори, яка знаходиться під поверхнею суші і дном океану, водойм, простягається до глибин, які доступні для геологічного вивчення і господарського використання. Цим кодексом регулюється раціональне використання надр, їхня охорона, гарантується безпека людей при їх використанні.

ЗО.Економічні закони і закономірності РПС.

Розміщення продуктивних сил складається під дією певних за-кономірностей — багаторазової повторюваності внутрішніх, суттєвих і необхідних причинно-наслідкових зв'язків, що вик-ликаються впливом факторів розвитку виробництва. Вони по-діляються на загальні і специфічні. Перші діють у будь-якому товарному виробництві взагалі. Це, перш за все, закономірні-сть територіального поділу праці; концентрації і спеціалізації виробництва; регіональних відмінностей у продуктивності праці та ін. Специфічні закономірності властиві певним суспі-льноекиномічним формаціям і типам господарської діяльно-сті. Їх дія проявляється в різних способах виробництва, що ві-дрізняються своїм базисом. Розміщення продуктивних сил — це результат дії об'єктивних законів і закономірностей, а та-кож суб'єктивних процесів, що виникають в результаті діяль-ності людини. Закономірність — об'єктивно існуючий повто-рюваний, суттєий зв'язок явищ природи і суспільного життя. Між законами і закономірностями існує найтісніший взаємо-зв'язок. Інколи закономірність може трактуватись як прояв дії декількох законів. Всі закони і закономірності — відношення об'єктивні, вони проявляються незалежно від волі і свідомості людей. Закономірності розміщення продуктивних сил виявля-ються відношеннями між виробничою діяльністю людей і територією, на якій ця діяльність проходить.

Загальні закономірності:

1)Екон. ефективн. розміщення і теріторіальної організації госп-ва:2)Планомірного і пропорційного розм. вир-ва;3)комплексний взаємно-обумовлений розвиток госп-ва:4) сталий розвиток ПС;5)зближення рівня розв. р.-нів; 6)розвиток територ. поділу праці;7)розв. міжнар. поділу праці і міжнар. екон. інтеграції;8)орієнтація в процесі вирішення конкретних питань.

ЗІ.Принципи розміщення продуктивних сил.

Розміщення і розвиток ПС здійсн.-ся на основі певних принципів. Принципи – це науково-обгрунтовані їдеї і положення якими керуються в практичній діяльності.

Основні принципи:

1)принцип раціонального розміщення в-вапередбачає наближення вир-ва до джерел сировини, палава чи р-нів споживання;2)принцип забезпечення еколог. рівноваги – це бережливе і комплексне використання прир. ресурсів, охорони природи,забезпечення здоров’я, гігієнічних умов;3)рац. спеціалізація в поєднанні з комплексним розвитком госп-ва екон. р.-нів;4)обмеження надмірної концентрації промисловості у великих містах;5)більш рівномірне розм. індустрії і вирівнювання рівня екон. розвитку р-нів;6)реалізація переваг міжнар. поділу праці.

З2.Положення, розміри та конфігурація території України.

Площа території України становить 603, 7 тис. км². За європейськими «мірками» вона належить до великих держав, за світовими –до середніх. За розмірами території Україна – найбільша країна Європи (займає майже 6 % її площі), якщо не брати до уваги Росію, яка є євразійською країною, і 44-та – у світі. Максимальна протяжність нашої країни із заходу на схід (1 316 км) значно більша, ніж з півночі на південь (893 км). Територія України має нескладну конфігурацію, однак за формою вона не наближається до якоїсь правильної геометричної фігури.

положення Україна розташована в центрально-східній частині Європи. Її територія лежить у помірних широтах Північної півкулі приблизно між 44° і 52° пн. ш., на схід від Гринвіцького меридіана – між 22° і 40° сх. д. Великі розміри території і значна протяжність у широтному і меридіональному напрямках зумовлюють різноманітність природних умов і багатство ресурсів.

Україна розташована на стику двох великих тектонічних структур – давньої платформи і молодої складчастої області, яким відповідають великі форми рельєфу: рівнина і гори. Гори в Україні займають незначну частку території і є середньовисотними та легкодоступними. Країна розташована в межах помірного кліматичного поясу, в природних зонах мішаних і широколистих лісів, лісостепу і степу, де формується сприятливий клімат і поширені родючі ґрунти. Все це створює комфортні умови для проживання людей, сприяє значному господарському (передусім землеробському) освоєнню території.

ЗЗ. Клімат і агрокліматичні ресурси та їх вплив на спеціалізацію сільського господарства.

Агрокліматичні ресурси — це вид кліматичних ресурсів, що впливають на вирощування сільськогосподарських культур та їхню природну продуктивність (світло-, тепло- й вологозабезпеченість певної території). Це передовсім тривалість дня, кількість годин сонячного світла, сума активних температур, кіл ькість опадів, тривалість вегетаційного періоду.

Особливості рельєфу та кліматичних умов зумовлюють певну структуру і тип грунтового покриву. Це впливає на спеціалізацію сільського господарства та сукупність необхідних заходів щодо його охорони й підвищення родючості. Територіальні відмінності ґрунтового покриву зумовлюють особливості розміщення окремих сільськогосподарських культур

Великий вплив на розвиток сільського господарства мають агрокліматичні ресурси. Це сукупний потенціал сонячного світла, тепла й атмосферної вологи, які становлять матеріальну основу клімату. Найчастіше використовують такі показники:

а) суму активних температур повітря - показник загальної забезпеченості території, який залежить від дат переходу середньодобових температур через 0° С. Вони зумовлюють теплові пояси;

б) тривалість вегетаційного періоду, тобто суми активних температур за період вегетації. Це середньодобові температури вище 5° С;

в) тривалість періоду інтенсивного розвитку рослин (у днях), який визначається датами переходу середньодобових температур через 10° С;

г) тривалість періоду найбільшої теплозабезпеченості рослин - це кількість днів з середньодобовими температурами, вищими за 15° С.

У Лісостепу агрокліматичні ресурси більш сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур.

З4.Дати прородно-господарську характеристику Чорного моря.

Поиск по сайту: