Міжконтинентальними морськими шляхами сьогодні покриті більшою мірою Тихий і Атлантичний океан (з причини колосальних об’ємів вантажообігу між США, країнами АТР і Європи). Найважливіші морські шляхи перетинають Атлантику (від 60 паралелі до Північного тропіка), що визначає наявність крупних портів на Середземному (Генуя, Неаполь, Марсель, Барселона), Балтійському (Санкт-Петербург, Гамбург), Північному (Роттердам, Антверпен) морях, Атлантичному побережжі Європи (Лондон, Лісабон, Гавр), США (Нью-Йорк) і країн Центральної та Латинської Америки. На Тихому океані активно розвивається судноплавство між Японією, Китаєм, Південною Кореєю і США. В Індійському океані головний морський шлях проходить в його північній частині та сполучає Малаккській протоку (транзит до Тихого океану, портів Джакарти, Сінгапуру) з Суецьким каналом (Єгипет, порти Порт-Саїд, Суец), відгалужуючись у напрямі країн-експортерів нафти в Персидській затоці (порти Дубай, Кувейт, Абадан, Ед-Даммам, Манама, Маськат). Особливу позицію на карті міжнародного морського транзиту займають Панама (транзит з Атлантики в Тихий океан через Панамський канал) і Єгипет (транзит з Червоного в Середземне море), а також країни, розташовані по берегам проток, що сполучають моря та океани (Данія, Швеція, Норвегія, Іспанія, Марокко, Туреччина, ЮАР, Аргентина, Чилі, Індонезія, Ємен, Оман).
Додаток В
НАЙВАЖЛИВІШІ СУХОПУТНІ ТРАНСПОРТНІ КОРИДОРИ СВІТУ
До найважливіших сухопутних транспортних коридорів світу відносяться такі осі розвитку:
§ три осі розвитку Європи (Лісабон - Мадрид - Ліон - Мюнхен - Варшава - Рига - Хельсінкі - Тампере; Лондон - Париж - Женева - Мілан - Рим; Амстердам, Антверпен, Брюссель - Рурська область - Прага - Відень - Будапешт - Белград - Софія - Стамбул);
§ пан-американська ось (Монреаль - Оттава - Торонто - Нью-Йорк - Вашингтон - Чикаго - Сент-Луїс - Денвер - Сан-Франциско - Лос-Анджелес - Гвадалахара - Мехіко - Манагуа - Сан-Хосе - Панама - Богота - Кіто - Ліма - Ла-Пас - Асунсьйон з подальшим роздвоєнням на Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу й далі на північ Бразилії і на Монтевідео, Буенос-Айрес з виходом на Сантьяго);
§ Великий Шовковий шлях (Стамбул - Дамаск - Багдад - Тегеран Самарканд - Алма-Ата - Китай);
§ пан-азиатская ось (Стамбул - Південний Іран - Карачі - Делі - Калькутта - Дакка - Янгон - Бангкок - Сінгапур - Джакарта з виходом на Східне узбережжя Австралії);
У рамках запропонованих сухопутних транспортних коридорів у основному розвивається сучасний пізнавальний, діловий і інші види міського туризму, оскільки розташовані в їх рамках населені пункти не тільки транспортно доступні, але й концентрують основний культурний, економічний, науковий ресурс країн.
Додаток Г
ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЛЯЖІВ
1. Розмір (довжина та ширина), що визначає максимальну пропускну спроможність пляжу. Особливо важливо співвідношення довжини та ширини пляжу, як ідеал встановлений норматив - 3:1, що означає, що довжина ідеального пляжу повинна бути в три рази більше його ширини. Якщо ширина перевершує довжину, це збільшує навантаження на лінію прибою (більше людей одночасно знаходяться в воді) і знижує якість пляжного продукту. Якщо ж пляж дуже вузький і витягнутий уздовж кромки води, то це скорочує можливості з організації пляжної інфраструктури та пляжного сервісу на курорті; - кут нахилу дна. Глибоководні пляжі, по-перше, обмежують контингент купальщиків, по-друге, на них істотно збільшується навантаження на прибережну смугу - вона скорочується через глибоководне дно, примушуючи купальщиків концентруватися на невеликому просторі. Мілководі пляжі теж мають свої недоліки;
2. Якість пляжу та дна. Якість пляжу визначає, перш за все, ступінь комфортності пляжного відпочинку. Існують такі типи пляжів: крупногалічні, дрібногалічні, черепашкові, піщані. Так, наприклад, піщані пляжі привабливі для відпочиваючих з дітьми (більш простий і комфортний вхід у воду), з другого боку, на піщаних пляжах вельми можливо наявність мілин, бідної флори та фауни моря (що обмежує можливості для дайвинга й заняття окремими видами водного спорту). При сильному бризі на таких пляжах (особливо широких) можливо поява пилу». Кам’янисті (крупно- і дрібно галічні) пляжі можуть бути менш комфортними й навіть небезпечними (наприклад, під час шторму) для купальщиків, проте в штиль вода на їх узбережжі буде більш прозорою, а морська флора та фауна більш різноманітними. В окремих регіонах застосовують практику штучного засипання пляжів. У цьому випадку якість пляжу та дна можуть істотно розрізнятися, наприклад, пляж може бути піщаним, а дно - крупногалічним.
3. Підходи до пляжу. Пляжі можуть розташовуватися в труднодоступних місцях, а доступ до них - вимагати подолання певних природних перешкод. Якість пляжу залежить від того, наскільки складними є дані природні перешкоди, а також від того, чи є можливості штучно їх зменшити або усунути (наприклад, спорудою системи сходів, дорогий, ліфтів);
4. Безпека купання. Даний критерій характеризує, по-перше, ступінь відповідності прибережної води вимогам санітарної безпеки; по-друге, відсутність природної небезпеки для купальщиків. Остання визначається як можливостями хвилювання моря (океану, річки) - шторми, смерчі, течії, так і особливостями флори та фауни водоймища. На пляжах високого рівня якості обов’язково присутність рятівників, системи сповіщення відпочиваючих, розробка плану евакуації відвідувачів пляжу на випадок виникнення небезпеки;
5. Рівень розвитку пляжної інфраструктури, до складу якої включаються транспорт (організація доставки на пляж і назад), необхідні комунікації (вода, каналізація, електрика), а також індустрія пляжного сервісу (громадське харчування, лежаки, парасольки), пляжних видів спорту і відпочинку (басейни, аква-парки, пункти прокату спортивного інвентарю).
Практично у всіх державах, залучених у виробництво масового пляжного продукту, існують національні системи сертифікації та стандартизації пляжів. Самої відомої з них є європейська, прийнята повсюдно в державах ЄС. Пляжам, відповідним своїми характеристиками більш ніж 30 критеріям державних вимог і нормативів, присуджують так званий «Блакитний прапор».