Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

VI. Держава і право в політичній системі суспільства



Визначення політичної системи як засобу збереження суспільства від авторитарного впливу держави визначає необхідність вивчення проблеми місця держави і права в інституціональному аспекті політичної системи. Загальновідомим є визначення держави як основного суб’єкта політичних відносин, а права – як основного засобу закріплення та охорони політичних рішень, що забезпечує характеристику держави в якості центрального елемента політичної системи, а права – як державно-владного засобу впливу на суспільство.

Держава є центральним елементом політичної системи завдяки тому, що, по-перше, вона характеризується особливостями, що не притаманні жодному з інших елементів політичної системи.

По-друге, вона впливає на діяльність інших елементів політичної системи, встановлюючи їм межі можливої поведінки в сфері політичних відносин.

По-третє, оскільки держава перебуває під впливом інших елементів політичної системи, що перешкоджають її авторитарному впливу на суспільство.

1. Держава на відміну від інших елементів політичної системи:

Ø є єдиною територіальною організацією політичної влади в межах суспільства, що хараткеризується такими інститутами як громадянство, кордони та суверенітет;

Ø має систему спеціально створених органів, що наділені правами по управлінню суспільством;

Ø є суб’єктом правотворчості, що не лише розробляє правові норми, а і охороняє їх примусовою силою;

Ø має єдину суверенну владу, що поширюється на всю територію;

Ø характеризується економічною самостійністю, яка забезпечується можливістю держави встановлювати податки та інші обов’язкові платежі;

Ø є офіційним представником суспільства як ззовні, так і в межах країни.

2. Держава в процесі здійснення політичної влади взаємодіє з іншими елементами політичної системи шляхом:

ü офіційного визнання статусу суб’єктів в процесі реєстрації їх установчих документів;

ü забезпечення легітимності політичних рішень;

ü гарантування прав та свобод суб’єктів політичної діяльності;

ü визначення правового режиму ораганізацій та діяльності елементів політичної системи;

ü здійснення нагляду за законністю в діяльності елементів політичної системи;

ü конституційного закріплення політичного режиму.

3. Держава знаходиться під впливом елементів політичної системи, які:

· забезпечують відображення та реалізацію різноманітних політичних інтересів;

· здійснюють представницькі функції;

· забезпечують вплив на політику держави у відповідності до установчих документів;

· захищають політичні права та свободи суб’єктів;

· не допускають авторитарного впливу держави у політичній сфері.

Правові норми є елементом структури політичної системи на регулятивному рівні. Це основний засіб регулювання політичних відносин, оскільки правові норми пошируються на все суспільство, мають загальнообов’язковий характер та забезпечуються правовими засобами.

Таким чином, держава і право є основними елементами політичної системи в будь-якому суспільстві, однак рівень їх взаємодії з іншими елементами визначає рівень демократичності як політичної системи, так і суспільства в цілому.

 


 

1 Иеринг Р. Борьба за право. – М., 1991. – С.8.

2 Бабун Р. Общее учение о праве и государстве. – К., 1925. – С.115.

3 Див.: Дюги Л. Конституционное право. Общая теория права. – М., 1908. – С.1.

1 Конституционный статус личности в СССР. – М., 1980. – С.21-26.

2 Витрук Н.В. Основы правового положения личности в социалистическом обществе. – М., 1979. – С.29.

3 Кучинский В.А. Личность, свобода, право. – М., 1978. – С.115.

4 Див.: Общая теория прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М., 1996. – С.29-30.

5 Матузов М.И., Малько А.В. Теория государства и права. – М., 1997. – С.237-238.

1 Див., напр.: Общая теория прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М., 1996. – С.17.

1 Див. доклад.: Скакун О.Ф. Теория государства и права. – К., 2000. – С.186-188.

1 Иеринг Р. Борьба за право. – М., 1991. – С.8.

2 Бабун Р. Общее учение о праве и государстве. – К., 1925. – С.115.

3 Див.: Дюги Л. Конституционное право. Общая теория права. – М., 1908. – С.1.

1 Див. докладніше: Конституція незалежної України. – К., 2000. – С.121-127.

1 Див.: Теория государства и права / Под ред. М.М.Рассолова. – М., 2000. – С.216-217.

[2] Див.докладніше: Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., 2000. – С.190-194.

1 Див.: Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. – Саратов, 1972. – С.65.

2 Обсуждение учебника по теории права // Гос-во и право. – 1994. - № 5. – С.84.

3 Див.: Общая теория государства и права. Академич.курс. – Т.1. – М., 1998. – С.279.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.