IV. Поняття, ознаки та функції правових заохочень

Правове заохочення – це форма добровільного схвалення добровільної поведінки, в результаті якої здійснюється винагорода суб’єкта шляхом встановлення для нього позитивних наслідків правомірної діяльності.

Правове заохочення є самостійним різновидом засобів правового впливу, що характеризується такими ознаками

1) Пов’язане з поведінкою суб’єкта, що відповідає інтересам суспільства. Цю поведінку, як правило, характеризують як корисну, що у свою чергу:

а) пов’язується з соціально активною діяльністю, що передбачає насамперед реалізацію юридичного обов’язку;

б) передбачає використання наданих суб’єкту прав в межах дозволеної діяльності, тобто без порушення прав інших суб’єктів;

в) характеризується як поведінка, що за існуючими стандартами перевищує встановлені вимоги;

г) це поведінка, що передбачає досягнення позитивного результату;

д) це поведінка, що визначає можливість застосування заохочень в залежності від ступеню заслуги суб’єкта.

2) Це поведінка, що передбачає добровільний вчинок, оскільки заохочення залежить від значення її наслідків.

3) Заохочення є формою винагороди з боку суспільства та держави, що закріплюється нормативним документом в диспозитивному порядку.

4) Схвалення є взаємовигідним як для держави, так і для суспільства, так і для самого суб’єкта, оскільки надає можливість узгодити різноманітні інтереси, тобто інтерес суспільства до правомірної поведінки, а також інтерес суб’єкта до безперешкожної реалізації прав та виконання обов’язків.

5) Це юридичний стимул, що має дієвий характер. Однак необхідно враховувати і те, що заохочення може виконувати і певну обмежуючу роль (наприклад, встановлення премії є стимулом до результативної праці та одночасно засобом обмеження протиправної поведінки).

Значення заохочень в процесі правового регулювання визначається їх функціями, тобто засобами впливу на поведінку суб’єктів:

13) функція соціального контролю – виявляється в координації певної діяльності суб’єктів та їх утриманні від протиправної діяльності;

14) комунікативна функція – характеризується наданням певної правової інформації чи відомостей, що надходять від суб’єкта управління до об’єкту, забезпечуючи їх взаємодію;

15) мотиваційна функція – надає можливість не лише добровільного виконання обов’язків, а і вчинення творчих дій, що перевищують звичайні вимоги та забезпечують активну діяльність у сфері права;

16) оціночна функція – забезпечує офіційну позитивну оцінку заслуженої поведінки суб’єкта, її публічне визнання та схвалення. Заохочення відображає ступінь нормативності діяльності суб’єкта для суспільства;

17) гарантуюча функція – створює позитивні умови для зміцнення суспільної дисципліни і порядку шляхом добровільної реалізації обов’язків;

18) розподільча функція – право, встановлюючи заохочення, визначає умови користування певними благами, що складають предмет суб’єктивного інтересу;

19) виховна функція – забезпечує можливість визначення моделі добросовісної поведінки, що спричиняє формування високого рівня правосвідомості та правової культури суб’єктів.

Найбільш обгрунтованим в юридиній літературі є питання щодо класифікації заохочень за шістма критеріями:

І. за предметом правового регулювання розрізняють:

Ø конституційні заохочення (державні нагороди);

Ø адміністративні заохочення (дострокове присвоєння звання);

Ø трудові заохочення (грамота, премія);

ІІ. за характером:

─ матеріальні заохочення, що мають грошовий чи матеріальний еквівалент;

─ процесуальні заохочення, що, як правило, не мають матеріального виразу;

ІІІ. за сферою реалізації:

· заохочення в сфері літератури;

· заохочення в сфері мистецтва;

· заохочення в сфері науки;

· заохочення в сфері техніки;

· заохочення в сфері державної служби тощо;

IV. за суб’єктами:

ü державні заохочення (урядові);

ü недержавні (мінуципальні);

V. за змістом:

¨ фінансові, що мають грошовий еквівалент;

¨ моральні, що задовільняють індивідуальні інтереси нематеріального характеру;

¨ організаційні, що забезпечують позачергове надання певних можливостей;

VI. за ієрархією:

o загальнодержавні;

o регіональні;

o локальні.

Таким чином, наявність різноманітних засобів правового впливу надає можливість узгодити поведінку суб’єктів з суспільним та державними інтересами, а також забезпечити необхідний порядок у суспільстві та процес правового регулювання в цілому.

Поиск по сайту: