Поняття та значення правової методології

Якщо предмет відповідає на питання «що?» вивчає дана наука, то методологія відповідає на питання «як?», «яким чином?», «яким способом?» Відбувається пізнання закономірностей буття права і держави.

Методологія теорії держави і права - це сукупність прийомів, способів, спрямованих на пізнання найбільш загальних закономірностей виникнення, розвитку, функціонування держави, права, державно-правових процесів і явищ.

Разом з тим методологія теорії держави і права - це сукупність прийомів і способів, спрямованих на пізнання предмета теорії держави і права.

Значення методології в пізнанні держави і права дуже важливе, так як методологія виступає умовою, без якої неможливе пізнання складної і суперечливої сутності державно-правових процесів і явищ. У загальному плані будь-яка наука - це і є спосіб або метод добування і тлумачення фактів. Значення методології теорії держави і права виявляється і в тому, що її закономірності використовують спеціальні галузеві юридичні науки, що вивчають норми й умови правового регулювання у певній галузі державної діяльності.

В основі методології (системи методів) загальної теорії права і держави лежить філософія, закони і категорії якої являються загальними, універсальними і поширюються на всі явища оточуючого нас світу, включаючи право і держава.

Можна виділити наступні аспекти методологічної ролі філософії:

а) закони і категорії філософії можуть використовуватися у вивченні права і держави безпосередньо (наприклад, форми і змісту правовідносини);

б) в рамках філософії розробляється загальне вчення про метод - теорія методології.

Тут формуються як загальні підходи, наприклад діалектичний, так і конкретні філософські методи: методи аналізу та синтезу, якісного і кількісного аналізу, історичний і логічний методи, формалізації та змістовного вивчення, абстрагування і конкретизації, порівняння та узагальнення, розкриття причинно-наслідкових зв'язків і т. п.;

в) філософське знання є базою для формування загальнонаукових і приватних методів загальної теорії права і держави.

Перехідними від філософських категорій до спеціально-наукових понять є так звані загальнонаукові категорії, які не відповідають ознакою загальності і універсальності філософських понять, але тим не менш мають загальнонаукове значення.

Загальнонауковими є категорії системи, структури, елемента, функції, інформації, моделі, ймовірності та ін. Загальнонаукові категорії - це якісно новий тип понять, що з'явився як наслідок інтеграції наукового знання і виступив теоретичним підґрунтям нових методологічних підходів - системного, а також структурного та функціонального як його різновидів, інформаційного, методу моделювання, імовірнісного (синергетичного), методу екстраполяції та ін.

Специфічним загальнонаукових методом є математичний, який своїм предметом має кількісну сторону явищ, важливу у вивченні права і держави. Практика використання філософських і загальнонаукових методів у дослідженні права і держави обумовлює появу у змісті цих методів характерних, специфічних елементів, і вони постають у вигляді історико-правового методу, методу порівняльного право- і державознавства, методу правового моделювання та ін. У такому вигляді вони знаходять в правовій науці, будучи, по суті, специфічним заломленням загальнофілософських і загальнонаукових методів.

Приватно-наукові методи правознавства та, зокрема, загальної теорії права і держави можуть складатися і шляхом використання даних, а також методологічних прийомів інших конкретних наук - статистики, соціології, кібернетики, психології та ін. Метод соціології, наприклад, сам є комплексним і включає в себе математичний, статистичний методи, метод соціального експерименту.

У правовій методології виділяють категорію спеціальних методів, до яких відносять, зокрема, формально-догматичний метод (його називають також спеціально-юридичним, формально-юридичним) і метод тлумачення. Іноді до цієї групи відносять порівняльно-правовий метод. Однак треба зауважити, що формально-догматичний метод виділяється не стільки по своїх методологічних особливостям, скільки по об'єкту дослідження - догмі права. Тлумачення ж права відрізняє його особлива мета - практичне здійснення юридичних норм, а становлять його ті ж прийоми пізнання права, в тому числі і спеціально-юридичний метод.

Важливе місце в методології загальної теорії права і держави займає метод порівняння. Порівняльне правознавство являє собою, по суті, ціле теоретичне спрямування (компаративізм). Метод порівняльного дослідження має своїм об'єктом аналогічні чи подібні інститути двох або декількох політичних і правових систем. Порівняльний метод може бути синхронним і порівняльно-історичним.

Метод порівняння включає в себе наступні етапи: а) вивчення порівнюваних інститутів окремо; б) порівняння виявлених ознак з позицій їх подібності та відмінності; в) оцінку результатів.

За своєю природою метод порівняльного право- і державознавства є комплексним (власне, як і інші приватноправові методи): він має філософську базу, використовує метод аналогії, включає в себе формально-логічні, спеціально-юридичні та інші прийоми.

Конкретно-соціологічний метод також уособлює собою особливий напрямок загальнотеоретичних досліджень - соціологію права, яка вивчає «право в дії»: зв'язку права з життям, дієвість державно-правового регулювання.

Право-соціологічний метод відрізняють насамперед цільове призначення і зміст, а прийоми використовуються традиційні: спостереження, анкетування, опитування, аналіз документів та ін.

Велике значення для пізнання загальних закономірностей права і держави має метод аналогії, який лежить в основі і методу моделювання, і методу екстраполяції та ін. Так, основна ознака і призначення моделі - бути аналогом прототипу, що дозволяє робити висновки за аналогією, тобто висновки, в яких посилки відносяться до одного об'єкту (моделі), а висновок - до іншого (прототипу, тобто явищу, що моделюється).

У методології правознавства ще не повністю оцінено метод екстраполяції (розповсюдження), який дозволяє формувати загальноправове та загальнодержавне знання шляхом надійних аналогій, тобто поширювати знання, отримані при вивченні одного юридичного явища, на інші (аналогічні) явища і тим самим збільшувати обсяг загальнотеоретичних знань.

Поиск по сайту: