Виникнення, еволюція та сучасне розуміння юриспруденції

Лекція 1. Теоретичні і методологічні проблеми теорії держави і права

ПЛАН

Виникнення, еволюція та сучасне розуміння юриспруденції

Проблеми визначення об’єкту та предмету теорії держави і права

Поняття та значення правової методології

Особливості визначення єдності предмету та методу теорії держави і права

Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних дисциплін

Проблеми визначення міждисциплінарних зв’язків теорії держави і права

Виникнення, еволюція та сучасне розуміння юриспруденції

Ідея правової державності як найбільш справедливого устрою суспільства вперше склалася у стародавніх греків у вигляді уявного образу реального поліса, який повинен являти собою об'єднання людей, що підкоряються єдиному і справедливому закону.

У зв'язку з цим, в системі філософських знань з часом відокремлюється філософія права і її предметом стає дослідження державно-правової сторони життя суспільства.

Отже, передумовою виникнення юриспруденції була "філософія права", тобто юриспруденція і в теоретичному і в практичному сенсі базується на філософському знанні.

Що стосується власне терміну "юриспруденція", то як вже зрозуміло, в різні часи, і в різних країнах поняття юриспруденції трактувалося по - різному, але смислові характеристики залишалися схожими. Так як розвиток юридичної науки йде складним шляхом, складаючи перехід від однієї парадигми до іншої, від одного рівня знань до іншого. Термін "юриспруденція" має давньоримське походження, хоча перші зачатки явища названого "юриспруденцією", зародилися на Стародавньому Сході задовго до виникнення Римської держави.

Становлення юриспруденції в західних країнах проходило кілька етапів:

I. Символічна юриспруденція. У ранню епоху правової історії, звичаї виражалися в знаковій системі, тобто в символах. В якості символів бралися відомі предмети або дії.

II. Етап усної юриспруденції. З часом символи стали зживати себе, і на зміну їм прийшла більш розвинена система, її складали слова і юридичні терміни, які виражалися в прислів'ях віршах, піснях.

III. Етап письмової юриспруденції. Спеціалізація певних осіб на формулюванні правових норм, їх збереженні та тлумаченні стимулювалася не тільки ускладненням, а й прагненням аристократії монополізувати юриспруденцію, закріпити цей рід діяльності за собою. У зв'язку з цим виникла потреба закріпити правові норми в письмовому варіанті.

IV. Університетська юриспруденція. В кінці XI на початку XII століття в Західній Європі з'явилися перші університети, в рамках яких широко розгорнулося вивчення візантійських правових пам'ятників - Дигестів, Кодексу, Інституцій і Новел Юстиніана. Виникла університетська юриспруденція.

На сьогодні юриспруденцію з-поміж інших суспільних наукових дисциплін вирізняє своєрідність її предмета, тобто тих особливих закономірностей, об'єктивних законів, що нею вивчаються.

З'ясуємо спочатку поняття "закономірність", виходячи з певного змісту, маючи на увазі зв'язки між різними явищами і процесами, що відбуваються в об'єктивному світі і мають цілу низку ознак.

Отже, закономірність:

- по-перше, як правило, це зв'язки причинно-спадкової залежності одних явищ (процесів) від інших зв'язків, взаємодій;

- по-друге, це зв'язки об'єктивні, тобто такі, що не залежать від волі людей;

- по-третє, такі зв'язки є необхідними, тобто вони виникають неминуче;

- по- четверте, це загальні зв'язки, які мали поширення в різні епохи, в різних країнах та у різних народів і характеризують явища (процеси) в основних рисах;

- по-п'яте, ці зв'язки є тривалими, існують довгий час і не можуть зникнути, зруйнуватись під дією інших явищ, із якими дані явища так чи інакше пов'язані (взаємодіють).

Предметом юриспруденції виступають специфічні закономірності права і держави (державно-правові закономірності).

Державно-правова закономірність — це об'єктивний, необхідний, суттєвий, для певних умов загальний і сталий зв'язок державно-правових явищ між собою, а також з іншими соціальними феноменами, який безпосередньо обумовлює і впрова­джує якісну визначеність цих явищ, що проявляється в їхніх юридичних властивостях. Наявність специфічних державно-правових закономірностей якраз і виступає об'єктивною основою для виділення юриспруденції у самостійну науку в усій системі суспільнознавства.

Таким чином, можна констатувати, що у своєму вузькому сенсі термін "юриспруденція" позначає сукупність теоретичних знань про право і практичних навичок формування та тлумачення правових норм, прийомів і способів обробки правового матеріалу: організації правових норм, їх класифікації, систематизації і т.п. У широкому сенсі "юриспруденція" - це діяльність з обслуговування, механізму формування, функціонування та розвитку права ".

Поиск по сайту: