Загальні риси та провідні школи пізньої античної філософії.

Вивчаючи це питання, треба звернути увагу на різноманітність та чисельність філософських шкіл та напрямків цього періоду. Зміни в суспільному житті сприяли змінам у змісті та основних завданнях філософії, зосередження уваги на проблемах етики, моралі, шляхів досягнень щастя.

4.1. Зверніть увагу, у чому полягає щастя людини в розумінні Епікура (засновника епікурійства):

“… Усілякі заняття, турботи, гнівливість, бажання благ є несумісними із блаженством, бо вони бувають при слабкості, страху, потребі в інших… Треба уважно ставитись до почуттів внутрішніх та зовнішніх, які ми маємо. Бо ж при уважному до цього відношенні, ми будемо правильно визначати причини, що викликають збентеження та страх… А незворушність (атараксія) полягає у відстороненні від усього… Треба привчати себе до думки про те, що смерть не має до нас ніякого відношення. Адже все добре і погане полягає у відчутті, а смерть позбавляє відчуттів. Таким чином, найстрашніше із бід, смерть, не має до нас ніякого відношення, оскільки коли ми існуємо, смерті ще немає, а коли смерть наявна, тоді немає нас” Епікур).

Смерті не існує, тому, що в основі лежать невмирущі атоми

4.2.Спробуйте своїми словами описати, у чому вбачав Епікур життєві завдання людини, в чому вбачав ідеал філософського ставлення до дійсності. Зверніть увагу на те, із чим пов”язує Епікур найперші та найважливіші життєві враження, поясніть, як це співвідносилось із його розумінням пізнання, для чого зверніться до наступного фрагменту:

“Слід вважати, що лише тоді, коли дещо приходить до нас від зовнішніх предметів, ми бачимо їх форми та мислимо про них… А брехня чи похибка завжди зумовлені додатками, що приєднуються до чуттєвих вражень думкою…” (Епікур).

4.3. Чи можна в наш час прийняти такі твердження Епікура? Спробуйте висунути аргументи як на користь його погляду, так і проти. Перечитайте нижче наведені міркування римського філософа – стоїка Л.А.Сенеки:

„... Є одне благо і в ньому джерело і запорука блаженного життя: покладатися на себе... Зроби сам себе щасливим! Це тобі під силу, якщо збагнеш одне: благо лише те, в чому присутня доброчесність, а те, що причетне до зла, ганебне. Що ж є благо? Знання. Що є зло? Незнання. ... Не зробить тебе блаженним ні сила, ні краса: і те, й інше відступають перед старістю. Треба шукати чогось такого, що не підпадає… під владу, що не знає перепон. Чи можливо називати це інакше, як богом, що знайшов притулок у тілі людини? ... Благо є тільки у того, у кого є розум... У чому воно? В тому, щоб виправити і очистити душу, котра змагалася б з богами і піднялась над людські межі, вбачаючи все тільки в собі самій. Ти - розумна істота! Така душа може виявитись і у римського вершника, і у вільновідпущеника, і в раба” (Сенека).

Світ пронизаний божественною пневмою (диханням), у ньому панує фатум – невблаганний закон долі

4.4. Які риси міркувань Плотіна виходять на перший план: струнка системність, афористичність, ієрархія, логіка? Що зближує Плотіна із Епікуром та Сенекою?

Остання оригінальна філософська концепція античного світу - неоплатонізм. Серцевиною неоплатонізму є вчення про містичну еманацію (виливання) основних проявів світу з духовного першоджерела. Неоплатонізм вбачає призначення філософії у розвитку здатності людини до інтелектуального надчуттєвого споглядання, метою якого є пізнання Бога.

“Єдине є все і ніщо, бо ж начало всього не є все, але все йому належить. Бо все ніби повертається до нього… Що ж таке єдине? Воно є потенція всіх речей. Якби його не було, то не існувало би всього, що є: не існував би розум… і ця, випливаюча із сутності (його) активності – душа… Але душа створює, не перебуваючи нерухомою. В русі ж вона породжує образ. Споглядаючи те, із чого вона виникла, вона сповнюється ним і породжує чутливу та рослинну природу. Проте ніщо не відокремлене та не відрізане від попереднього… При тому ми краще існуємо, коли обернені до нього, бо там – наше благо, а бути у віддаленні від нього – значить бути самотнім та слабким. Там – істинне життя, а життя там є активність розуму… (Його активністю) породжує душа красу, справедливість, доброчинність…” (Плотін).

Поиск по сайту: