НАВЧАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………..…...4

1 Навчальні елементи дисципліни………………………………………….….…...6

2 Теми та погодинний розклад лекцій, практичних занять та самостійної

роботи……………………………………………………………………………….8

3 Перелік тем і питань, завдань для самостійного опрацювання…………..…….9

4 Питання до заліку………………………………………………………………...17

5 Теми рефератів……………………………………………………………………19

6 Критерії оцінювання знань студентів …………………………….………….…23

Список літератури………………………………………………………………….25

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Основи біології та генетики людини» є фундаментальною у системі підготовки майбутніх психологів. Біологія – це комплекс наук, які відрізняються за предметом вивчення і вивчають життя як особливу форму руху матерії, закони її існування і розвитку.

Об’єктомвивчення біології є живі організми, їх будова, функції, природні угрупування. Курс «Основи біології та генетики» об’єднує декілька окремих біологічних наук, предмет вивчення яких відрізняється. Так, навчальна дисципліна «Основи біології та генетики» вивчає основні закономірності існування живих організмів, будову і функції клітини, основи генетики та специфіку індивідуального розвитку, закономірності розвитку життя на Землі, походження людини, основи екології.

Дисципліна закладає основи для вивчення студентами-психологами антропології, зоопсихології, психофізіології, вікової психології та інших психологічних дисциплін, а також сприяє формуванню певних знань, умінь і навичок інтелектуальної та практичної (дослідницької) діяльності.

Дисципліна «Основи біології та генетики людини» складається з трьох модулів: основні закономірності існування живих організмів; основи генетики та специфіка індивідуального розвитку; еволюція органічного світу.

Метоюнавчальної дисципліни є формування у студентів системи знань про біологічну природу людини, природне походження її психологічних особливостей, розуміння біогенетичної детермінованості індивідуальних психофізіологічних якостей людини, її поведінки та системи зв’язків між людьми.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

− будову і функції клітини, основні положення клітинної теорії;

− закономірності спадковості та мінливості;

− основні положення синтетичної теорії еволюції;

− системи органів організму людини та механізми їх регуляції;

Уміти:

– порівнювати, аналізувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між окремими біологічними явищами, формулювати висновки;

– розраховувати середню величину мінливості варіаційного ряду ознак;

– вирішувати задачі, опираючись на основні закономірності спадковості.

Основними формами роботи в процесі вивчення дисципліни «Основи біології та генетики» є лекції, практичні заняття, самостійна робота, індивідуальна робота з викладачем.

Лекції передбачають викладання основних програмних тем навчальної дисципліни, формування у студентів фундаментальних наукових біологічних понять і переконань.

На практичних заняттях студенти отримують навички та уміння застосовувати теоретичні знання під час вирішення практичних задач, креслення графіків, створення порівняльних таблиць. Обговорюють основні закономірності функціонування живих систем, сучасні концепції та теорії розвитку органічного світу.

Під час самостійної роботи студенти опрацьовують лекційний матеріал, джерела літератури із запланованих тем, готують реферати та доповіді, виконують практичні завдання у вигляді порівняльних таблиць, графіків, вирішення задач.

Під час індивідуальної роботи з викладачем студенти консультуються з питань підготовки до практичних занять, написання рефератів та доповідей, відпрацьовують пропущені заняття та незадовільні оцінки.

Формами контролю за процесом та результатами засвоєння матеріалу під час вивчення дисципліни є поточний модульний контроль успішності та залік. Модульний контроль проводиться у формі тестування або контрольної роботи. Залік проводиться у формі співбесіди з викладачем за білетом.

НАВЧАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ ДИСЦИПЛІНИ

Біологія – це комплекс наук, які відрізняються за предметом вивчення і вивчають життя як особливу форму руху матерії, закони її існування і розвитку.

Геном – сукупність генів, що знаходяться в гаплоїдному наборі хромосом.

Генотип – сукупність спадкових факторів організму: генів, хромосом, пластид, мітохондрій.

Гомеостаз – постійність складу внутрішнього середовища організму. До внутрішнього середовища людини належить кров, лімфа, міжклітинна рідина.

Еволюція – процес історичного прогресивного розвитку органічного світу шляхом поступового пристосування живих систем до безперервно змінюваних умов існування.

Екологія – біологічна наука, що вивчає взаємовідносини організмів із середовищем, організацію і функціонування надорганізмових систем: популяцій, біоценозів і біосфери.

Експресивність – ступінь прояву ознаки в різних умовах середовища. Під експресивністю розуміють ступень фенотипного прояву гена.

Загальна біологія – комплексна наука, що вивчає основні та спільні для всіх живих організмів закономірності живої природи: полярність, симетрію, зональність, адаптивність, циклічність, детермінізм, спадковість і мінливість.

Конституція – достатньо стабільна комплексна біологічна характеристика людини, варіант адаптивної норми, що відображає реактивність та резистентність організму до факторів середовища.

Мінливість – здатність організмів змінювати свій фенотип і генотип у конкретних умовах зовнішнього середовища.

Ноосфера – фаза розвитку біосфери, у ході якої розумна діяльність біосфери є головним визначальним фактором її функціонування.

Норма реакції – діапазон мінливості, в межах якого один і той самий генотип здатний давати різні фенотипи залежно від умов середовища.

Онтогенез – повний цикл індивідуального розвитку кожної особини, в основі якого реалізація спадкової інформації на всіх стадіях існування в певних умовах зовнішнього середовища; він починається утворенням зиготи і закінчується смертю.

Пенетрантність – процентне співвідношення особин, у яких даний ген проявляється у фенотипі, до загальної кількості особин, у яких ген міг би проявитися.

Природний добір – процес збереження та виживання організмів, більш пристосованих до умов певного середовища, й загибелі менш пристосованих. Він є наслідком боротьби за існування, основним фактором еволюції.

Рівні організації живої матерії – молекулярний, клітинний, організмовий, популяційно-видовий, біогеоценотичний, біосферний.

Синтетична теорія еволюції – результат розвитку дарвінізму, генетики, екології та інших біологічних наук.

Спадковість – властивість організмів повторювати в ряді поколінь подібні ознаки будови та функцій та забезпечувати специфічний індивідуальний розвиток в певних умовах середовища.

Фенотип – сукупність усіх ознак і властивостей організму, які є результатом взаємодії генотипу з зовнішнім середовищем.

Філогенез – історичний розвиток організмів, еволюція органічного світу чи окремих систематичних груп.

Поиск по сайту: