Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Підсудність адміністративних справ, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування



На відміну від усіх інших видів судочинства (цивільного, господарського, кримінального та судочинства з розгляду справ про адміністративні правопорушення) визначення підсудності справ в адміністративному судочинстві є настільки складна й заплутана річ, що потребує постійного як наукового, так і практичного аналізу та вивчення. Актуальність цієї проблеми полягає не тільки в тому, що вона породжує судову тяганину та волокиту для сторін, але і небажані наслідки навіть для самих суддів. Адже відповідно до ч.1 ст.83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" однією із підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані з порушенням правил підсудності чи підвідомчості.

Слід звернути увагу на те, що законодавець, прийнявши цю правову норму, закріпив як підставу для дисциплінарної відповідальності судді не лише умисне порушення ним правил підсудності чи підвідомчості, а й навіть недосконале знання норм, які регулюють ці правила.

 

Місцеві загальні суди

 

Після детального ознайомлення зі ст.ст. 17–21 КАСУ складається враження про досить детальний виклад правил предметної, територіальної та інстанційної підсудності адміністративних справ. Розмежування правил підсудності в адмінсудочинстві в першу чергу ускладнюється розмежуванням підсудності між окружними адміністративними судами та місцевими загальними судами, які одночасно виконують функції адмінсудів. Не сприяє цьому і постійне внесення змін у відповідні статті законодавцем.

На перший погляд, ст.18 КАСУ ніби детально регламентує предметну підсудність адміністративних справ місцевим загальним судам. Відповідно до ч.1 ст.18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним підсудні:
1) адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
3) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 – 4 частини першої цієї статті.

Навантаживши місцеві загальні суди такою кількістю адміністративних справ, мабуть слід звернути увагу на те, що вони і так перевантажені іншими категоріями справ і такий стан речей явно не сприяє їх нормальній роботі. Разом із тим незрозуміло також, чому законодавцем постійно ускладнюється порядок оскарження дій чи бездіяльності державної виконавчої служби? Прийнявши в листопаді 2011 року п.5 у ст.18 КАСУ, фактично ми визначили четвертий вид оскарження дій чи бездіяльності ДВСУ.

Так, ми маємо перший вид оскарження в порядку цивільного судочинства до місцевого загального суду, що регулюється ст.ст.383 – 389 ЦПК України.

Другий вид – це відповідно до ст.121-2 ГПК України до господарського суду.

Третій вид оскарження регулюється ст.181 КАСУ й розглядається окружним адміністративним судом. Для чого було розмежовувати оскарження дій чи бездіяльності ДВС до двох судових ланок у порядку адміністративного судочинство – незрозуміло. Логіку таких нововведень можна було б зрозуміти, якби б державна виконавча служба займалася виконанням лише рішень судів і тільки в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства, однак вона примусово виконує рішення судів у порядку судочинства про адміністративні правопорушення та кримінального в частині стягнення штрафів тощо, а також проводить стягнення за рішеннями окремих правоохоронних органів, виконавчих написів нотаріуса.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.