При цьому виді адсорбції розчинена речовина з розчину концентрується на поверхні рідини на границі з газом або іншою рідиною. Такі системи мають наступні особливості.
1. Поверхня рідини однорідна і, відповідно, рівноцінна для адсорбції;
2. Молекули адсорбата можуть вільно рухатися по поверхні рідини, тобто вони не скріплені з ділянкою поверхні, це означає, що адсорбція делокалізована;
3. Можна нехтувати впливом газової фази.
Якщо рідини або гази не реагують між собою і взаємно не розчиняються, то на межі поділу між ними не спостерігається зміна поверхневого натягу більш щільної речовини. Якщо будь-яку речовину розчинити в рідкій фазі, то можуть спостерігатися три випадки.
1. Розчинена речовина концентрується на поверхні розділу фаз (Спов. > Срозч). Тоді спостерігається позитивна адсорбція, Г > 0. Поверхневий натяг розчину зменшується. Таку властивість мають молекули ПАР;
2. Розчинена речовина концентрується всередині фази, а на поверхні розділу концентруються молекули розчинника (Спов. < Срозч), адсорбція негативна (Г < 0). Поверхневий натяг розчину збільшується. Таку властивість мають молекули поверхнево-інактивних речовин, ПІР;
3. Розчинена речовина не змінює поверхневий натяг розчину, тому її концентрація по всьому обїєму розчинника стала (поверхнево-неактивні речовини, ПНР).
Рівняння адсорбції Гіббса
Джозеф Гіббс використав закони термодинаміки до повіерхневих явищ і, не виявляючи природи сил, що приводять до адсорбції речовин на границі розділу фаз і механізма явища, вивів рівняння залежності адсорбції від поверхневого натягу при зміні концентрації розчину.
Математичний вираз рівняння Гіббса такий:
Г = – ,
де Г – надлишок кількості (адсорбція) розчиненої речовини на одиниці поверхні, моль/м2; С – її молярна концентрація, моль/л, s – поверхневий натяг розчину, Дж/м2.
Це рівняння використовується для ідеальних розчинів (дуже розбавлених розчинів неелектролітів). Для реальних розчинів замість концентрацій треба вживати активність:
Г = − .
Для газів замість концентрацій підставляють рівноважні тиски:
Г = − .
Рівняння Гіббса універсальне і справедливе для всіх адсорбційних процесів, але поверхневий натяг можна визначати тільки для рідин, тому воно використовується саме у випадках адсорбції на поверхні поділу рідина − рідина або рідина − газ.
Приклад 1.Знайти адсорбцію в моль/м2пеларгонової кислоти С8Н17СООН при 10 °С, якщо активність її в розчині 50 мг/л.Поверхневий натяг води при даній температурі дорівнює 74·10–3 Дж/м2, а розчину вказаної концентрації — 57,0 ·10–3 Дж/м2.