Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Поширення пластового руху на Україні



Перший активний сплеск до поширення скаутського руху в світовому масштабі припадає на 1911-1912 роки. Чому саме на ні роки? Очевидно, з декількох причин. До таких належить і той факт, що після видання книги Бейден-Пауела „Пластування для хлопців" в 1908 році потрібен був деякий час для широкого ознайомлення в світі з її змістом. Однак не менш важливою була і та причина, що світ готувався до великої війни. Кожна з країн, яка знала, що війна торкнеться і її, потребувала для захисту своїх інтересів загартованих фізично і духовно громадян-патріотів. Скаутінґ давав для цього якнайкращі можливості. Тому на цьому першому, передвоєнному етапі поширення він набирав дещо мілітарного забарвлення.

Серед інших країн світу не була винятком і Україна. Після появи скаутського руху відомості про нього появляються в обох її частинах, розділених поміж Російською та Австро-Угорською імперіями. Разом з відомостями виникають і спроби заснувати власну скаутську організацію. Перші скаутські осередки виникають на Східній Україні — в Бахмацькому повіті на Катеринославщині (1909 рік), а в наступні роки також в Харкові, Луганську, Ізюмі, Слов'янську. За винятком хіба бахмацького осередку, їх з величезною долею умовності можна було назвати українськими національними тільки з огляду на склад учасників цих скаутських дружин. У своїй діяльності керувалися вони книгою „Юный разведчик" і мали проросійський мілітарний характер.

З об'єктивних обставин перші осередки українського скаутінгу пустили глибоке коріння і врешті прижилися в Галичині — визнаному „П'ємонті" національного відродження. Подих передвоєнного часу також поклав на них свій відбиток мілітаризованості. І це закономірно, адже основною проблемою для української суспільності було об'єднання нації та створення власної міцної держави.

Перший пластовий гурток у Львові восени 1911 року заснував студент Львівської Політехніки ІванЧмола. До нього входили учні Академічної гімназії, студенти Львівського Університету, Торговельної школи, Головної державної семінарії, Жіночої Семінарії Українського Педагогічного Товариства та Семінарії Сестер Василіянок. Характерно, що від перших сходин сам організатор гуртка заявив: „Наш скаугінґ не має бути забавкою, а з нього має зродитися наше рідне українське військо". І Іван Чмола дотримав своєї настанови — програма діяльності гуртка включала стріляння з кріса та браунінга, сигналізування, стеження, військові вправи з маршами тощо. Володіючи англійською мово», Чмола робив переклади з праці Бейден-Пауела і тому, попри мілітарний характер, його гурток таки дотримувався основоположних засад скаутінґу. Першим підсумком його діяльності став двотижневий вишкільний табір на Говерлі влітку 1912 року. До слова сказати, це був перший український пластовий-скаутський табір. Сучасники дещо пізніше називали гурток Івана Чмоли „першим тайним військовим гуртком „Пласт''.

Сама назва пластун – це відповідник англійського „скаут", (в перекладі „розвідник"). Вона походить від назви кубанських козаків-розвідників, які, підкрадаючись і вистежуючи ворога, пластували по плавнях, виконуючи найнебезпечніші завдання.

Організатором другого пластового осередку у Львові ставПетро Франко — син славетного класика української літератури. Вчителюючи, він дещо пізніше за Івана Чмолу, в грудні 1911 року, створив таємний пластовий гурток при Академічній гімназії, до якого ввійшли учні її старших класів. Згодом він створив ще один такий гурток при Жіночій Семінарії Українського Педагогічного Товариства. В своїй праці він також опирався на англійський підручник Бейдег-Пауела, а також на переклад польського автора Мелковського. Його гуртки переросли в достатньо широку організацію, яка нараховувала близько 120 членів і проіснувала до початку Першої світової війни. На відміну від гуртка Івана Чмоли, основою програми діяльності своїх гуртків Петро Франко поставив фізичний вишкіл. Саме в гартуванні тіла він бачив основне покликання Пласту.

При тій же Академічній гімназії у Львові заснував ще один пластовий осередок, але вже цілком легальний, її викладачОлександр Тисовський. Його не задовольняла існуюча рутинна система виховання і в своїх пошуках кращої він зупинився на скаутській. Володіючи англійською мовою, він мав змогу перекладати працю Бейден-Пауела „Пластування для хлопців", популяризувати її в публіцистичних статтях та в практичних виховних цілях намагався синтезувати її ідеї з українськими особливостями. На прохання Олександра Тисовського дирекція гімназії дозволила заснувати пластовий гурток при ній.

На відміну від Чмоли і Франка, які в заняттях з своїми гуртками головну увагу зосередили саме на змістовній частині відповідно військового та фізичного вишколу і недостатньо її вділяли на інші, з їхньої точки зору, формалістичні моменти, Олександр Тисовський дотримувався „букви" бейден-пауелівської ідеї і 12 квітня 1912 року прийняв пробу учасника та Присягу Пластуна у 40 активних членів свого гуртка" Цей день в історії Українського Пласту прийнято вважати днем його постання. Очевидно, що його найбільшою заслугою стало збагачення українського пластового руху методичною основою. Започатковані Тисовським пластові гуртки з уваги на методику їх ведення пізніше назвуть „класично скаутськими".

Виникнувши у Львові, пластові осередки досить швидко поширюються по всій Галичині. До початку Першої світової війни вони вже існували майже в усіх більших її містах. Однак їх постання не носило організованого характеру, отож годі було сподіватися і однозгідності в їх діяльності. Цьому процесові слід було надати цілеспрямованого і систематизованого характеру.

Завдяки зусиллям Петра Франка пластові осередки Львова налагоджують контакти з такими ж провінційними осередками. За його ж ініціативою 6 квітня 1913 року у Львові відбувається З'їзд пластових впорядників. Він вніс певну одностайність у розвиток пластового руху, якого вимагала теорія скаутінґу Бейдеп-Пауела. На З'їзді були прийняті запропоновані Олександром Тисовським Статут Пласту та вимоги до трьох пластових проб, а також запропонований Петром Франком проект пластового однострою, близький до англійського зразка. З'їзд також сформував перший зародок центральної пластової влади — Інформативний Пластовий Комітет, головою якого було обрано Олександра Тисовського, а його заступником Петра Франка.

Після З'їзду пластових впорядників процес утворення та діяльності пластових осередків значною мірою унормувався. Фундаментально для цього також послужила книга Олександра Тисовського „Пласт", яка вийшла в 1913 році, та видані в той же час посібники Петра Франка „Пластовий однострій", „Пластові гри та забави", „Пластові відзнаки". Власне саме вони сприяли поєднанню основних скаутських засад Бейден-Пауела і українських особливостей та витворенню на цьому ґрунті української національної скаутської організації.

В недалекому часі стало зрозумілим, що постанови З'їзду пластових впорядників носять перехідний характер і час вимагає створення повноцінної центральної пластової влади. З цією метою 12 лютого 1914 року у Львові відбувається II Пластовий з'їзд, на якому в якості такого органу створено Осередню Пластову Управу (в сучасній термінології „Осередня” читається як „Центральна").

Осередня Пластова Управа провела перереєстрацію пластових осередків, почала розподіл всього терену Галичини на 11 пластових округ та формування відповідних Окружних Управ, налагодила видавництво власних друкованих органів, які переважно редагував Петро Франко, більш докладно систематизувала пластовий однострій та відзнаки, почала підготовку до державної реєстрації Статуту Пласту. За своїм змістом і зовнішніми формами Пласт почав набирати яскраво виражених ознак європейського скаугінґу. Однак більшість цих починань лишила незавершеними війна.

Окрім Львова, численні і сильні пластові осередки устійнилися в Стрию, Самборі, Станиславові, Перемишлі тощо. Загалом поза межами Львова Пласт був міцно пов'язаний з сокільсько-січовим рухом і в його програмі діяльності поряд з пластовим вишколом на перше місце ставився і вишкіл військовий. Тому провінційний Пласт часто називають ..стрілецьким Пластом".

Під впливом Галичини напередодні Першої світової війни Пласт починає вкорінюватись також і в недалекій від неї Буковині. Ініціатором його створення тут стає українське студентство Чернівецького Університету. Навесні 1914 року було засновано „Буковинський II полк Українського Пласту ім. Івана Богуна". Активними темпами зростало його членство і напередодні війни воно вже нараховувало близько 800 членів.

Апогеєм передвоєнного розросту Пласту стала участь його відділів у величавому Сокільсько-Січовому здвизі 28 червня 1914 року у Львові з нагоди 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка. В загальній колоні пластовий відділ, яким безпосередньо керував Петро Франко, справив ефектне враження на українську громадськість та зарубіжних гостей. Здавалося б доля йому готує перспективу високого злету та широкого організаційного розвою. Однак через місяць розпочалася Перша світова війна, яка вмить перекреслила всі ці веселкові надії.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.