Етіологія і патогенез кільцеподібної гранульоми не встановлені. Вчені раніше пов'язували кільцеподібну гранульому з туберкульозом; інші вважають ЇЇ варіантом саркоїду або ліпоїдного некробіозу.
Звичайно спостерігається один або декілька осередків ураження діаметром від 1 см. Вогнище представлено кільцеподібно розташованими вузликами величиною від шпилькової головки до горошини перламутрового, блідо-рожевого або жовтувато-рожевого забарвлення. Консистенція вузликів щільна, вони розташовані досить глибоко. Шкіра над вузликами не змінена, зрідка може лущитися. В результаті периферичного росту і злиття утворюються кільцеподібні, напів-кільцеподібні або інші фігурні вогнища діаметром до 3-5 см (рис. ЗО). Центральна частина кільця дещо запала, не змінена або атрофічна. Виразок майже не буває, суб'єктивні відчуття відсутні. Ураження рідко локалізується на обличчі, на відміну від тильного боку кистей і стоп. Захворювання частіше зустрічається у дітей і молодих жінок. Перебіг процесу тривалий, можливі рецидиви.
Лікування. Як правило, тривалість лікування продовжується 2 роки. Спочатку хворий протягом півроку приймає 3-4 препарати, наступні півроку — 2 препарати і протягом року — 1 препарат.
Специфічні засоби краще застосовувати в комплексі. Для запобігання розвитку резистентності мікоорганізмів протитуберкульозні засоби через 2-3 міс. слід чергувати. При папулонекротичному туберкульозі шкіри крім специфічної терапії внутрішньошкірно проводять туберкулінотерапію.
ЛЕПРА - LЕРRАЕ
Синонім: проказа
Лепра є хронічною генералізованою інфекцією, що викликається Мусоbасtеrіит Іерrае, відкритою в 1974 р. Напsеп. Захворювання було відоме ще в глибокій давнині. Уражаються переважно похідні ектодерми — шкіра і периферична нервова система. Лепру характеризує надзвичайно тривалий інкубаційний період (в середньому 5-7 років) і хронічно прогресуючий повільний перебіг, що призводить хворого до тяжкої інвалідності і через багато років — до смерті.
Зараження звичайно відбувається внаслідок тривалого інтимного контакту. Частіше хворіють діти в ранньому дитинстві, які заражаються від матері або інших членів сім'ї при тісному контакті. Разом з тим далеко не всі особи, які були у контакті з хворим на лепру, захворюють. Тут велике значення має загальній стан організму, резистентність.
У хворих бацили виділяються через шкіру (лепроми, що розпалися), слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, особливо при наявності специфічних уражень.
Інфекція проникає в організм людини через слизову оболонку носа і через пошкоджену шкіру. Пройшовши шкірно-слизові бар'єри, бацили проникають у нервові закінчення, лімфатичні вузли, кровоносні капіляри і поступово заражають увесь організм. При достатній резистентності організму людини бацили Хансена елімінують або гинуть.
За сучасною класифікацією розрізняють два основні типи лепри: лепроматозний і туберкулоїдний. Крім того, виділяють дві підгрупи: недиференційовану І диморфну. Вказані форми відрізняються клінічними проявами на шкірі, гістологічною картиною, перебігом, прогнозом, епідеміологічним значенням. Все це зумовлено станом специфічної імунобіологічної реактивності організму щодо мікобактерій лепри. Висока резистентність організму хворого зумовлює розвиток відносно доброякісного туберкулоїдного типу. При цьому хворі рідко виділяють бактерії. При низькій опірності організму розвивається тяжко перебігаючий лепроматозний тип.
Лепроматозному типу властива наявність у вогнищах величезної кількості збудника. До процесу залучаються шкіра, слизові оболонки носа, рота, гортані, орган зору, деякі внутрішні органи, лімфатичні вузли, ендокринна система, периферичні нервові стовбури. У цей час виділяється безліч мікобактерій і хворі небезпечні для оточуючих. Лепромінова проба негативна.
Туберкулоїдний тип характеризується легшим перебігом. В основному вражається шкіра і периферичні нерви. Мікобактерії майже не виявляють. Лепромінова проба позитивна.
Іноді спостерігають трансформацію туберкулоїдноі о типу ьлепроматозний і набагато рідше — перехід лепроматозного типу в туберкулоїдний. Ці трансформації частіше відбуваються не безпосередньо, а через фазу недиференційованої лепри.
Невизначена група характеризується плямистими висипаннями на шкірі з гістологічною будовою типу лімфоцитарного інфільтрату, іноді з мікобактеріями. В початковій стадії нерви не уражуються. Потім розвивається специфічний поліневрит з розладом чутливості в дистальних відділах кінцівок, атрофією дрібних м'язів кистей, контрактурами пальців, трофічними виразками. Лепромінова проба негативна або сумнівна, зрідка буває позитивною.
План і організаційна структура заняття.
№ п/п
Основні етапи заняття, їх функції і зміст
Методи контролю та навчання
Матеріали методичного забезпечення
Рівень засвоєння
Час , хв
1.
Підготовчий етап
Постановка навчальної мети і мотивація
Контроль вихідного рівня знань
Фронтальне теоретичне опитування. Тестовий контроль. Рішення нетипових та проблемних задач
Осоновний етап професійних знань та навичок
Заключний етапконтролю кінцевого рівня знань
Домашнє завдання
Практичний тренінг. Рішення лабораторно-дослідницьких (нетипових) задач.
Перевірка та виправлення професійних вмінь студентів при застосуванні вивчених методик на практиці
Учбове оснащення, нетипові задачі, в формі історії хвороби, тестових ситуаційниї задач. Лабораторне обладнання. Інструментарій таблиці.
Орієнтована карта домашнього завдання, література.