Туберкульозний плаский вовчак (Іириs vulgaris planus) — це туберкульозне захворювання шкіри з хронічним перебігом. Серед хворих на туберкульоз шкіри туберкульозний вовчак виявляють у 75% випадків. Найчастіше, захворювання починається в дитячому або юнацькому віці. Перші ознаки з'являються на обличчі в області носа, потім у процес втягуються верхня губа, ясна, щоки, вушні раковини.
Основним морфологічним елементом туберкульозного вовчака є горбик (люпома) величиною від шпилькової головки до невеликої горошини /жовтувато-червоного кольору і тістоватої консистенції.
Для клінічної діагностики люпоми застосовують два методи дослідження: діаскопію (вітропресію) і натискання пуговчатим, зондом. Колір люпоми, складається з поєднання негострого запального забарвлення з коричневим або жовтуватим кольором інфільтрату. Для усунення гіперемії на осередок ураження натискають склом. При цьому виступають напівпрозорі, жовто-бурі плями (феномен «яблучного желе»). При натисканні .головка пуговчатого зонда легко проникає в горбик тістоватої консистенції, що утворилася внаслідок розплавлення. в ньому колагенових і еластичних волокон. Крім того, внаслідок тиску зондом може легко виникнути кровоточивість.. Нерідко обстежуваний хворий відчуває болючість
Люпоми, зливаючись утворюють майже суцільне інфільтроване вогнище з неправильно округленими контурами. На місцях зворотно го розвитку люпом залишається рубцювата атрофічна тканина, що на гадує «зім'ятий цигарковий папір». При виразці люпом на їхньому місці формуються рубці. .
Окрім описаного, плаского вовчака розрізняють й інші різновиди туберкульозної патології.
Lириs vulgaris tuberosus характеризується формуванням у глибоких шарах, шкіри горбиків величиною з горошину, що виступають над рівнем шкіри.
Для пухлиноподібного туберкульозного вовчака (Lириs vulgaris tumidus) характерне злиття крупних горбиків в інфільтративний пухлиноподібний інфільтрат темно-коричневого кольору.
Для серпігінуючого туберкульозного вовчака (Lириs vulgaris serpiginosus), характерною є схильність процесу до поширення. При цьому на регресуючих ділянках формується рубець, по периферії якого з'являються нові люпоми.
За поширеністю вовчаків розрізняють дисиміновану та дифузну форми.
Деякі особливості перебігу туберкульозного вовчака і його клінічної картини пов'язані з локалізацією процесу. Вовчаковий процес на обличчі звичайно зупиняється на межі волосистої частини голови. При локалізації процесу на шкірі щік і виличних ділянок рубцюваті зміни нерідко спричинюють стійкий виворіт повік з подальшим розвитком кон'юнктивіту та дакріоциститу. Якщо вовчак локалізується на носі, то перш за все руйнуються його кінчик і крила, хрящова та кісткова тканина. Настає мутиляція і ніс приймає вигляд пташиного дзьоба. Носові отвори звужуються і можуть повністю закритися; Суб'єктивні відчуття навіть при великих руйнуваннях тканин відсутні. В результаті рубцевих змін може виникнути звуження ротового отвору — мікростомія. Губи, частіше верхня, припухлі, потовщені, збільшені внаслідок елефантіазу.1 В-ділянці вушних мочок частіше розвивається пухлиноподібна форма; у ділянці підборіддя та шиї рубцюваті зміни можуть призвести до вивороту нижньої губи.
Рідко зустрічається своєрідний різновид вовчака - Lириs vulgaris erythematoides, який характеризується вираженою гіперемією. При цьому спостерігається картина «метелика». Окрім шкіри, туберкульозний вовчак у 70% випадків уражує слизові оболонки.
Перебіг туберкульозного вовчака торпідний, тривалий. У 25-30% випадків активний туберкульозний процес розвивається і в інших органах. У прогностичному відношенні небажаним ускладненням є розвиток на атрофічних вовчакових рубцях шкірного раку і значно рідше — саркоми. Звичайно ж процес завершується формуванням гладенького, блискучого атрофічного рубця.