Карнавал як феномен культури

Карнавал – це гра. Карнавал символізує циклічність світу і є своєрідною мандрівкою в позачасся і в позапростір. Карнавал є великою таємницею, адже будь-яка гра, «любить оточувати себе таємницею». Карнавал – це екстремальний прояв людської екзистенції. Карнавал – це емоційна переповненість. Його найвища сутність – відчуття повноти життя [2, c.48].

Бахтін переконливо довів, що перехід від Середніх віків до Нового часу означав перехід від традиційного суспільства до сучасного. Історія Середніх віків свідчить про що ведеться протягом багатьох століть в боротьбі християнської моральної свідомості проти карнавального світогляду. У Новий час взяла гору масова культура як культура «низу», але карнавал виявився «розчиненим» в ринку. Продуктом такої культури стала «одновимірна людина». При цьому глибинні витоки і сенс карнавалу забулися або були пригнічені. Підспудно присутня в карнавалі сакральність була втрачена. Єдине, що залишилося святого, - це власність. Інші ж сторони карнавалу постійно нагадували про себе, проявлялися часом несподівано й жорстоко. Так, карнавальний характер постмодерну, його порівнянність із середньовічним карнавалом неодноразово відзначалися дослідниками

Карнавал сприймає себе, немов явище, необмежене певними тимчасовими рамками, тобто вічне, що виходить далеко за межі повсякденного уявлення про. Не в тому, що карнавалу властива принципово інша, циклічна, що з природними і міфічними ритмами тимчасова організація, а й у тому, що карнавальне свято – це свято, ніколи не скінчиться – у такий спосіб сприймають його учасники карнавалу. Поки карнавал відбувається, немає іншого життя, крім карнавального. Від неї нікуди піти, бо карнавал не знає просторових кордонів. Під час карнавалу можна жити лише за його законами, тобто за законами карнавальної свободи. «Карнавал носить вселенський характер, це особливе стан усього світу, його відродження і відновлення, якому всі причетні. Такий карнавал зі своєї ідеї, зі своєї сутності, яка чітко відчувалася усіма його учасниками».

Зрозуміло, всі учасники карнавалу чудово усвідомлють, що настане кінець карнавалу, і свято зміниться буднями, а святковий час – звичайним лінійним часом. Але те знання залишається поза межами, поза рамками самого карнавалу, він належить карнавалу і випливає з його самовідчуття. Отже, володіючи досить чітко окресленими межами й часі, й у просторі, карнавал не замислюється про існування цих кордонів, відчуває і сприймає себе, немов позбавлений кордонів. Інакше кажучи, у карнавалу кордони є, але для карнавалу кордонів немає [5, c.178].

У карнавалу вільна форма, відкрита структура, невизначена тривалість. Карнавал знімає обмеження, розсовує рамки, збільшує масштаб, все дозволяє і тому все можливо. У ритуалі людина відтворює своє уявлення про світобудову і божество. У кращому випадку ці уявлення отримані через шаманів, пророків, жерців; в гіршому – з спотвореннями від предків. А на карнавалі людина очікує безпосереднього одкровення, відкритий новому, готовий до чого завгодно. Він звільняється від критики, очікувань, налаштований на зустріч з Іншим, Інший, готовий йому відкритися, довіритися, віддатися.

Невизначеність карнавалу, нерозрізнюваність реальності і уявного, справжнього і ілюзорного, ріднить його з грою, також розгортається бурхлива діяльність і при цьому нічого не робиться, всі дії – не обов'язкові, але бажані. Це – не діяння, що перевершує всяку діяльність. Карнавал, як і гра, не залежить від конкретної користі. У свою чергу, гра легко прочитується як свято, з усіма модусами сакрального події в сакральному просторі та часі. Гра – це щось середнє між ритуалом і карнавалом, вільний від крайнощів того та іншого, строгості ритуалу і незворотності карнавалу. на карнавалі гра служить входом в змінений стан буття, запускає механізм свята. Артисти, клоуни задають відчуття нереальності всього що відбувається. Все навколишнє здається ілюзією, реальність долається уявою. Мрії стають дійсністю. це дозволяє кожному повернутися в дитинство, в безтурботність, радість. Свято схоже на сон, це сон наяву, сон втілився. І якщо реальність існує за законами сну, стає сном, то й сни можуть стати реальністю [5, c.123-124].

Карнавальна культура впродовж свого багатовікового існування володіла добре розробленою системою ритуально-видовищних і жанрових форм, а також глибокою життєвою філософією, основними рисами якої є універсальність, амбівалентність (сприйняття життя в постійній змінності, у вічному русі від смерті до народження, від старого до нового тощо). З естетичної точки зору карнавальна культура являє собою особливу концепцію буття і особливий тип образності, в основі яких лежить особливе видовище про тілесне ціле і про межі цього цілого. Карнавал є своєрідною гротескною концепцією тіла, для якої характерне те, що з точки зору “класичної” естетики видається потворним [19, c.67].

РОЗДІЛ 2

Поиск по сайту: