Соломія Амвросіївна Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в українському селі Білявинці на Подолі в родині священика. Дитинство її пройшло в маленькому селі Біла на Тернопільщині. Музичне дарування майбутньої діви проявилося рано. Вона охоче вчилася грати на фортепіано. Незважаючи на те, що дочці священика артистична кар'єра не пасує, батько, побачивши талант Соломії, відправляє її на останні гроші до Львову. Там вона вступає до консерваторії , де вчиться грі на фортепіано та вокалу. У 1893 році вона закінчує консерваторію з медаллю та у тому ж році (15 квітня) дебютує з великим успіхом на сцені Львівської опери в партії Леонори в опері «Фаворитка» Доніцетті. Потім настає успіх у ролі Сантуцци («Сільська честь»). І отут у житті співачки відбувається знаменна зустріч. В Львові в той рік гастролювала знаменита італійська співачка Джемма Беллінчоні. Вона була вражена талантом молодої співачки і порадила їй вирушити до Італії, вважаючи, що тільки так Крушельницька зможе досягти слави. Восені 1893 року Соломія вже була в Милані. Вона удосконалює свою майстерність у професора Фаусти Креспі. Усього рік по тому почалися її виступи на італійських сценах. У 1895 вона дебютує на сцені театру Кремони в партії Манон Леско. Потім вона з успіхом співає в Пармі, Трієсті (Амелія в «Балі-маскараді», Леонора в «Силі долі», Джоконда в однойменній опері Понкьеллі та ін.), Бергамо (1897, «Богема»). Соломія не забуває й рідний Львів, куди її постійно запрошують. Голос співачки знайшов таку міць, що їй під силу стали і вагнеровські партії (Ельза в «Лоенгрині», Єлізавета в «Тангейзері», Ізольда). У 1898-1902 році Крушельницька блискуче виступає на сцені Варшавської опери. Тут однієї з її улюблених ролей стала Тетяна. 14 березня 1899 року пройщов бенефіс Соломії Крушельницької, яка співала головну партію в опері Монюшка «Галька». В цей вечір сцена була укрита букетами квітів.Варшавські глядачі дуже любили українську співачку. Коли вона сказала про те, що збирається переїхати до Італії, до її будинку почали сходитись делегації, мешканці збирали підписи з проханням залишитись, Але прощальний виступ був назначений. Перед виступом на сцену винесли транспорант з квітами, на якому було написано: «Повернись до нас». На башті з червоних троянд поблискувала срібна зірка з надписом діамантами: «Мія»… Крушельницька співала та плакала. Після третьої дії на сцену винесли «квітковий» плакат: «Пані Крушельницькій – великій артистці – до побачення! Де б не співала ти, ми разом з тобой, шанувальники високого мистецтва». У цей період вона неодноразово гастролювала в Петербурзі в італійській трупі, де її партнерами були Е.Карузо, М.Баттистині, С.Арнольдсон, Л.Тетраццині та ін. Імператорська родина звернулася до артистки з проханням дати концерт у приватному царському палаці. На закінчення концерту Крушельницька заспівала кілька українських пісень, до співачки звернувся цар: «Що це за пісні і мова, на якій ви співали?» Крушельницька замирає від страху: «Це пісні мого народу. Українського народу…» У 1902 році відбувся тріумфальний виступ співачки в Парижі. Разом з Яном де Решке вона співала в «Лоенгрині». У 1903 Крушельницька співає Аїду в неаполітанському театрі «Сан Карло» а знайшла Джакомо Пуччіні та вивела його на сцену. Разом вони виходили на біс сімнадцять разів! Подальша кар'єра Крушельницької була дуже швидка. У 1906 році А.Тосканіні запрошує її в «Ла Скала». Саме в цьому театрі Крушельницька в усій красі виявила себе в італійських прем'єрах штраусовских «Саломеї» (1906) і «Електри» (1909), брала участь у світових прем'єрах опер Ф.Чілеа «Глорія» (1907), И.Піццетті «Федра» (1915). У 1908 році артистка вирушає разом з Пуччіні на гастролі в Єгипет (Каїр, Олександрія), де співає в «Богемі». Географія її виступів широка. Аргентина, Чилі, Іспанія, Португалія, Монако та інші. Востаннє вона вийшла на театральну сцену в 1920 році в театрі «Сан-Карло» (партії Лорелеї в однойменній опері А.Каталані і Ельзи в «Лоенгрині»).Однак концертної діяльності не припинила. У 1927 році Крушельницька почала велике концертне турне по Північній Америці, де виступила в тому числі і перед українськими емігрантами. В наступні роки займалася викладанням у Мілані. У 1936 році дала концерт у Львові. У 1939 році знову приїхала сюди, щоб відвідати родичів. У цей час Львів став радянським. Хвороба і війна, що почалася, привели до того, що вона залишилася на Україні У 1944 році почалася її викладацька діяльність у Львівській консерваторії ім.М.В.Лисенка. В 1949 році в 77 років Крушельницька дала свій останній концерт. Їй було присвоєне звання Заслуженого діяча мистецтв України, професора (1951). Померла велика українська діва 16 листопада 1952 року. Довідавшись про смерть Крушельницької, Тосканіні в листі до піаністки Джулиани Вентуре, подруги співачки, викликнув: «Смерть Крушельницької вбила мене... Неперевершена співачка, дивна жінка... у тисячний раз дивлюся на її чудесну фотографію... Яка дивовижна Лорелея! Якою вона була милою і прекрасною!..». Своєю великою працею, культурою, колосальними успіхами на ниві мистецтва, великою любов'ю до рідного народу Соломія Крушельницька стала прикладом для наступних поколінь. Соломія Крушельницька займає почесне місце в сузір'ї світових творців кінця ХІХ - початку ХХ століття.
