Образотворче мистецтво 19 ст

Для перехідної доби ХІХ ст. було характерне своєрідне переплетіння різноманітних напрямів живопису.

З останньої чверті XVIII ст. провідним стилем в українському живописі став класицизм. Особливості КЛАСИЦИЗМУ у живописі:ясність;врівноваженість композицій;логічність розгортання зображення;картина на історичну чи міфологічну тему; нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів; аристократизм, орієнтування на смаки вищої верстви суспільства; обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

Українське малярство зазнало активного розповсюдження стилю БАРОКО. До особливостей стилю бароко належить:багатобарвність; контрастність; мальовничість; динамізм; посилена декоративність; вигадливість форми; асиметрія конструкцій; екстравагантність орнаменту

А також стилю РОКОКО: тонка культура кольору; уміння будувати композицію злиттям декоративних плям; досягнення загальної легкості, підкресленою світлою палітрою; перевага бляклих, срібно-голубуватих, золотистих і рожевих відтінків;

Вони змогли досягти розквіту портрету, натюрморту, побутовий жанру, пейзажу у своїх роботах.

Особливості Сентименталізму :культ почуття; культ природи; відхід від прямолінійності; багатогранні характери персонажів.

Два українці, Дмитро Левицький (1735-1822) та Володимир Боровиковський (1737-1825), піднесли портретний жанр до європейського рівня. Їх глибина пізнання людини і виняткова майстерність дивує й захоплює тим, що обидва художники не вдосконалювалися за кордоном і всього досягли своїми власними зусиллями.

Ці портрети досить статичні, «тяжкі», у стилі стародавньої «ПАРСУНИ», хоча в них уже простежується увага до людської індивідуальності.

Центром підготовки кадрів художників в Росії, була Академія Мистецтв, створена в Петербурзі в 1757 р. Багато її випускників були вихідцями з України, у тому числі художник А.Лосенко, портретисти Д.Левицький та В.Боровиковський.

В XIX столітті було створенетворче ідеологічне об'єднання художників Російської імперії, в тому числі і українських - Передвижники (повна назва: Товариство пересувних художніх виставок).

У 1863-му 14 юнаків, найкращих випускників імператорської Академії мистецтв Петербурга, на чолі з Іваном Крамським демонстративно покинули навчальний заклад після того, як їм відмовили у праві самостійно вибрати теми дипломних робіт. «Бунт чотирнадцятьох» виявився першим випадом проти академічної традиції.

Виставки їхніх картин у другій половині 19 ст. щорічно демонструвалися в багатьох містах України, привертаючи пильну увагу громадськості. Вони мали великий естетичний та політичний вплив на сучасників. За 53 роки свого існування (до розпаду в 1923-му) передвижники провели 48 виставок у Петербурзі, Києві, Москві, Харкові, Одесі, Казані, Ризі та інших містах.

Реалізм і народність, які пронизують передвижницькі картини, були визнані новим, прогресивним витком розвитку живопису.

Малювальні школи. В цей ж час в Україні були створені перші малювальні школи: у 1865 р. в Одесі, у 1869 р. - в Харкові, в 1875 р. заснована Київська малювальна школа М. Мурашка. Одеську малювальну школу закінчили Костанді, Нілус, Едурдс, Волокідін, Буковецький, Бродський ,Греков, Шовкуненко та ін. Товариство південно-російських художників створено в Одесі у 1890 р. Воно об'єднало багатьох українських живописців, що сповідали передові ідеї передвижників. У мальовничих полотнах М.Кузнєцова, К.Трутовського, К.Костанді, К.Пимоненка, П.Нілуса, Ю.Буковецького, Н.Ладиженського, Т.Дворнікова відбите ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА після реформ 60-70-х років, соціальні, національні і релігійні конфлікти, побут робітників і інтелігенції. Крім соціально-побутової тематики, їхньому пензлю належать численні українські пейзажі і портрети сучасників. Це Товариство - одна з найяскравіших сторінок українського живопису.

Українська тематика знайшла відбиток у роботах відомого російського художника Іллі Рєпіна, що народився в Україні, на Харківщині, у сім'ї військових поселенців. Широку популярність у світі одержала його картина "Запорожці пишуть листа турецькому султану"(1880), що відбила реальний факт із життя уславленого кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка. При написанні цієї картини Рєпіна консультував український історик, фахівець з історії запорозького козацтва Дмитро Яворницький, який до того ж і позував Рєпіну для постаті писаря.

Поетичні українські пейзажі малювали А.Куїнджі ("Місячна ніч на Дніпрі", 1880 р.), І.Айвазовський. Останній жив у Криму, в Феодосії і широко відомий як автор картин на морську тематику. У будинку, де він жив у Феодосії, зараз знаходиться музей Айвазовського. Його картини виставлені в художніх музеях Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Одеси і багатьох інших міст України і Росії.

Тонким ліризмом і поетикою перейняті полотна Сергія Васильківського, його пейзажі і романтичні сюжети на теми українського козацтва.

Учнями видатного російського художника, представника класицизму, академіка К.Брюллова були Безперчий, Мокрицький, Сошенко, а також поет Тарас Шевченко. Пензлю Шевченка належать портрети сучасників, серія гравюр "Мальовнича Україна", акварелі і малюнки, зроблені у засланні (серія "Притча про блудного сина", "Покарання шпіцрутенами", портрети місцевого жителів Киргизії). Після повернення з заслання Шевченко за свої роботи одержав звання академіка по гравіюванню на міді. Широко відомий і автопортрет Шевченко, в якому знайшла відбиток глибока духовна драма поета і художника. Мальовнича творчість Шевченко вплинула на багатьох художників.

Російський художник Лев Жемчужников написав портрет "Кобзар на дорозі", створив альбом ескізів на українську тематику, назвавши його шевченківською назвою - "Мальовнича Україна". Цей альбом вийшов, як додаток до журналу "Основа" (1861-1862).

Поиск по сайту: