Острозька і Києво-Могилянська академії. Їх роль

Острозька греко-слов’яно-латинська академія

У 1576 році князем Василем-Костянтином Острозьким було засновано перший на території східної Європи вищий навчальний заклад – греко-слов’яно-латинську академію у м. Острог (на території його маєтку) і слов'яно-греко-латинську школу. Князь Острозький також заснував школи в Турові(1572), Володимирі(1577).

Він запросив із Греції викладачами освічених греків. За програмою навчання ліцей був на рівні найкращих єзуїтських колегій.

Найвідомішою фундаторкою Острозької академії була княжна Гальшка Острозька, яка заповіла для її розвитку 300 коп золотих монет.

Перший ректор - письменник-полеміст Герасим Смотрицький (батько Мелетія Смотрицького). Щоб надати їй якнайвищого рівня, Острозький запросив до викладацької роботи найвизначніших українських та зарубіжних вчених, кваліфікованих фахівців з різних галузей знань

Згодом острозький осередок науки став приваблювати до себе таких інтелектуалів, як чернець Василь Суразький (випускник італійських університетів), видатні українські та зарубіжні педагоги, Д. Наливайко, X. Філарет, та ін. Серед чужоземців, пов'язаних з академією, були професор астрономії з Кракова Ян Лятош і високоосвічений Кирил Лукарис, що згодом став патріархом константинопольським. Натхнений впливом цього культурного осередку, один православний сучасник писав: “І знову, як сонце, засяяла наша православна віра, освічені мужі повернулися до Божої церкви і множаться друковані книги”. В Острозькій академії, як і в інших тогочасних європейських закладах такого типу, викладали знамениті “сім вільних мистецтв”, тобто предмети “тривіуму” (граматика, риторика, діалектика) та “квадривіуму” (арифметика, геометрія, музика, астрономія). Провідне місце в програмі займало вивчення трьох мов: слов’яно-руської, грецької й латинської. Проте Острозька академія істотно відрізнялася від західноєвропейських. У ній чи не найбільше уваги приділялося греко-візантійській і, власне, національній традиції та старослов’янській мові.

Острозька академія користувалася великою популярністю серед українського народу й набула широкого світового визнання. У ній училися не тільки шляхетські діти, а й селянські. Про педагогічні успіхи академії свідчать імена її славетних вихованців, таких як гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, учений та письменник Мелетій Смотрицький, українські культурно-освітні діячі Іван Борецький та Дмитро Самозванець.

Острозька академія і заснована при ній у 1581 р. друкарня згуртувала потужні науково-літературні сили, репрезентувала високий науковий злет української педагогічної науки. Академічна друкарня випустила понад 30 книг. Запрошений сюди князем К.Острозьким український першодрукар Іван Федоров надрукував першу в світовому друкарстві повну церквонослов’янську Біблію обсягом 1252 сторінки. Підготовка її до друку тривала 10 років. Над перекладом з єврейської та старогрецької мов наполегливо працювали 72 перекладачі.

І коли потім, через більше як 80 років, у 1663 р. спромоглася на друковану Біблію Москва, то вона скопіювала нашу Острозьку Біблію, яка незабаром поширилась серед усіх слов’ян, скрізь маючи велику шану.

У друкарні Острозької академії, крім першої повної слов’янської Біблії, було надруковано також першу граматику церковнослов’янської мови, три видання часослова та низку полемічної літератури на захист православної віри.

Проте хоч Острозька академія продемонструвала, на які вражаючі здобутки думки були здатні українці, база, що підтримувала її, була слабкою. Все залежало від князя Костянтина Острозького. І коли у 1608 р. він помер, його внучка Анна, фанатична католичка, не гаючи часу, передала академію єзуїтам. Національна зрада її зайшла так далеко, що своїм заповітом 1654 р. власні численні маєтності й великі суми грошей вона записала полякам і при цьому жодного шеляга не подарувала українцям.

Академія занепала, на її місці засновано єзуїтську колегію. Та все ж Острозька академія відіграла видатну роль у поширенні освіти серед українського народу, в розвитку педагогічної думки й організації національної школи в Україні, а також мала великий вплив на організацію й розгортання навчально-виховної роботи братських шкіл, активізацію діяльності шкіл дяківських, церковних, монастирських, народних мистецтв, ремесел і промислів.

Князь Костянтин Острозький, на жаль, не знайшов послідовників серед інших українських магнатів. Зате за освітню справу активно взялися заможні українські міщани, особливо львівські, активізуючи й розширюючи діяльність церковних братств. Завдяки Львівському братству при церкві Успіння, Львів став другим після Острога визначним осередком національного відродження й розвитку українського шкільництва і національного виховання, а також української духовності, педагогіки, освіти і культури.

У 1994 році роботу цього вищого навчального закладу було відновлено у якості Острозького колегіуму, а вже у 2000 році присвоєно звання національного університету із збереженням історичної назви “Острозька академія”.

Києво-Могилянська академія. Історія заснування

У вересні 1632 р. Київська братська школа об'єдналася з Лаврською школою і було створено Києво-Братську колеґію. Петро Могила був ректором цього вже по суті вищого навчального закладу. Він зорієнтував систему освіти на західний манер, приділивши великої уваги вивченню мов, які відкривали для студентів можливість знайомитися з іноземними досягненнями культури і науки. Колеґія стала іменуватися Києво-Могилянською на честь свого благодійника і опікуна. Важливою особливістю колеґії була доступність освіти для всіх станів населення.

Згідно з Гадяцьким трактатом підписаним гетьманом Іваном Виговським в 1658 р., колеґії надавався статус вищої школи. Додаткове підтвердження цього статусу було одержано в царській грамоті датованій 26 вересня 1701 р. В Києво-Могилянській академії освіту отримувала фактично вся політична, духовна та інтелектуальна еліта України того часу. Авторитет та якість освіти в академії також приводили сюди іноземних студентів: росіян і білорусів, молдаван, сербів, боснійців, чорногорців, болгар, греків та італійців. Вихованці академії часто продовжували освіту в університетах Європи.

Незважаючи на намагання випускників перетворити академію на сучасний університет, згідно з рішенням Священного Синоду вона була тимчасово закрита в 1817 р. А вже в 1819 р. в приміщеннях Києво-Могилянської академії була створена Київська духовна академія. Цей навчальний заклад мав виключно релігійний, а не загальноосвітній характер, як його попередниця. Після жовтневої революції Київська духовна академія була закрита в 1918 р., а її будівлі передані дніпровській військовій флотилії. За часів СРСР тут розміщувалося військове училище.

19 вересня 1991 р. Згідно з розпорядженням Голови Верховної Ради України «Про відродження Києво-Могилянської академії» було створено Унiверситет «Києво-Могилянська академія» (УКМА) на історичній території Києво-Могилянської академії. В 1992 р. перші студенти почали своє навчання.

Поиск по сайту: