Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Позовна заява і його реквізити. Порядок виправлення недоліків позовної заяви



Позовна заява — це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд, про захист порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або законного інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Положення ч. 1 ст. 118 ЦПК встановили, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами 2 та 3 ст. 11-1 ЦПК, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Норми ст. 118 ЦПК не можна розуміти як встановлення тільки безпосереднього подання особою позову до суду, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 70 ЦПК документи та інші матеріали, які подаються до суду, можна з цією метою здавати на пошту, передавати через інших осіб чи іншими засобами зв'язку.

Правилами ч. 2 ст. 118 ЦПК також передбачено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою, наголошуючи тим самим на самостійності і пріоритетності цього права позивача.

Чинна ст. 119 ЦПК містить основні положення щодо форми і змісту позовної заяви. Зокрема, позовна заява має бути викладена у письмовій формі, однак ЦПК не передбачає обов'язкового виготовлення позовної заяви машинописним способом, хоча така форма є бажаною.

Щодо інших вимог, вони, насамперед, стосуються найменування суду, до якого подається заява (п. 1 ч. 2 ст. 119 ЦПК), а крім того — точного ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місця проживання (перебування) або місцезнаходження (поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК).

Повнота позовної заяви залежить від юридично правильного викладення змісту позовних вимог (п. З ч. 2 ст. 119 ЦПК) із зазначенням способу судового захисту. Особливість цієї частини заяви зумовлюється характером правовідносин, які вирішує суд.

Посилання в позовній заяві на обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК) і які становлять підставу позову, сприяє встановленню наявності спірних правовідносин та можливості прийняття справи до провадження суду. Підстава позову — це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. До підстави позову може входити як один, так і декілька юридичних фактів. Якщо вимога передбачає наявність кількох обставин, якими вона обґрунтовується, позивач має зазначити всі необхідні юридичні факти.

Положення чинного ЦПК не передбачають того, що в позовній заяві позивач повинен посилатися на правові норми, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Це пов'язано з тим, що обов'язок кваліфікувати спірні правовідносини покладається на суд. Проте з метою забезпечення більш швидкого розгляду цивільної справи та спрощення діяльності суддів бажано в позовній заяві зазначати конкретні норми законодавства, які позивач поклав в основу свого позову.

Водночас в позовній заяві відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину. Це правило випливає із засад змагальності та обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ЦПК), що сприяє з'ясуванню судом дійсних обставин справи як необхідної умови для захисту оспорюваного чи порушеного права.

Крім того, п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК потребує зазначати наявність підстав для звільнення від доказування. В такому випадку необхідно керуватися ст. 61 ЦПК, яка перераховує підстави звільнення від доказування.

Як складова позовної заяви за п. 7 ч. 2 ст. 119 ЦПК передбачено, що в позовній заяві наводиться перелік документів, що до неї додаються. Серед них обов'язковими є документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (ч. 5 ст. 119 ЦПК), а також довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача, який подає позовну заяву (ч. 8 ст. 119 ЦПК).

До позовної заяви, що подається у випадках, визначених ч. З ст. 118 ЦПК, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу (ч. 6 ст. 119 ЦПК).

У разі пред'явлення позову особами, які мають діяти на захист прав, свобод та інтересів іншої особи (ст. 45 ЦПК), у позовній заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення (ч. 7 ст. 119 ЦПК).

Завершальним реквізитом позовної заяви є підпис позивача або іншої уповноваженої особи (ч. З ст. 119 ЦПК), який надає заяві юридичної сили. Зазначення при цьому часу подання заяви свідчить про пред'явлення позову в межах строків давності і забезпечує додержання такого принципу судочинства, як розгляд справи у "розумні строки" (ст. 157 ЦПК, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Визначено також, що позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у ч. 2 ст. 119 ЦПК, відомості про забезпечення доказів або позову.

Правила ст. 120 ЦПК про подання копії позовної заяви та доданих до неї документів відрізняються від тих, що містилися в нормах ЦПК 1963 р., насамперед, тим, що копії позовної заяви подаються позивачем відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб до будь-якої позовної заяви.

Копії доданих до позовної заяви документів для відповідачів та третіх осіб подаються позивачем не на розсуд судді, а до всіх позовних заяв за винятком позовів, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Істотне значення для реалізації права на судовий захист суб'єктів права також має визначення ціни позову щодо вимог майнового характеру (п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК). Нею є грошова сума в гривнях, яка відображає заявлену матеріально-правову вимогу позивача до відповідача і визначається за правилами, встановленими ст. 80 ЦПК.

Якщо суддя, якому передана справа в порядку черговості (ч. 1 ст. 118 ЦПК), встановить, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119, 120 ЦПК, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, він постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали (ч. 1 ст. 121 ЦПК).

У разі, коли позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119, 120 ЦПК: сплатить суму судового збору, оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного подання її до суду. Інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 2 ст. 121 ЦПК).

При цьому ухвала про залишення позовної заяви без руху (крім вимог про сплату судового збору), оскарженню не підлягає. Може оскаржуватися лише ухвала про повернення позовної заяви (п. З ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Якщо позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 119, 120 ЦПК, і додержано всіх умов відкриття провадження, суддя відкриває провадження у справі, про що постановляє ухвалу. Таку ухвалу можна оскаржити окремо від рішення суду в апеляційному порядку лише посилаючись на недотримання правил підсудності (п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК).




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.