Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Показники оцінки ефективності інноваційних проектів



 

Оцінка ефективності інвестицій в інноваційні проекти може здійснюватися різними якісними й кількісними методами, кожен з яких має певні переваги й недоліки. При застосуванні певних методів оцінки ефективності вкладень за­рубіжні й вітчизняні фірми враховують існуючі цілі та власний дос­від інвестиційного аналізу.

Усі кількісні показники економічної ефективності можна поді­лити на дві групи (рис. 8.1):

1) показники, що враховують фактор часу. За їх розрахунку здійс­
нюється процедура дисконтування, тобто визначення поточної
(нинішньої) вартості майбутніх грошових видатків і нарахувань
від здійснення інноваційного проекту;

2) показники, що не враховують фактор часу.

 


 

 

 


Рис. 8.1. Показники оцінки ефективності інноваційних проектів

Наведені на рис. 8.1 показники відображають співвідношення отриманих економічних результатів інноваційної діяльності з інно­ваційними витратами з різних точок зору.

Найбільш складним в оцінці економічної ефективності іннова­ційних проектів є обґрунтування майбутніх грошових потоків: над­ходження готівки (позитивна величина) і видатки готівки (від'ємна).

Надходження готівки забезпечується за рахунок власних (чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, емісії акцій) і позикових (кредитів банківських і небанківських установ, емісії облігацій) джерел фінансування інноваційного проекту, а також | завдяки реалізації фінансових інвестицій, застарілих основних за­собів тощо.

Видатки готівкових коштів виникають при здійсненні інвестицій:

• у необоротні активи (переважно в основні засоби й нематеріальні
активи);

• у чисті оборотні активи (чистий робочий капітал, Net Working
Capital, NWC, — визначається як різниця між оборотними акти­
вами і поточними зобов'язаннями).

Окрім цього, відтік готівки відбувається через поточні іннова­ційні витрати, сплату податків і відсотків за кредитами, погашення позик тощо.

Величина грошового потоку може бути обчислена методом прямого розрахунку, якщо певний варіант інвестицій в інноваційний проект є повною мірою фінансово відокремленим, тобто має певні комерційні результати (створення нового підприємства, філій дію­чих компаній тощо). При цьому основою розрахунків є виручка від реалізації інновацій, надходження і видатки готівки на здійснення інноваційного проекту.

Альтернативним підходом до визначення грошових потоків ін­новаційних проектів є непрямий метод (метод коригування), за яким величина прибутку коригується на доходи і витрати, що не пов'язані З рухом грошових коштів, операційної дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.

Рух грошових коштів може визначатися як першим, так і дру­гим методами за видами діяльності: операційною, інвестиційною, фінансовою.

Для розрахунку дисконтних показників економічної ефективності використовуються однакові вихідні дані, але в різних комбінаціях і з різними ставками дисконту.

Обґрунтування ставки дисконту є самостійною науковою проб­лемою, яка вирішується для кожного інноваційного проекту окремо.

Існують дві точки зору на проблему визначення ставки дисконту:

• ставка має відображати вартість залучення коштів у проект;

• при визначенні ставки слід враховувати альтернативні можли­
вості використання цих коштів.

За першим підходом за основу береться безризикова ставка (наприк­лад, LIBOR — London Interbank Offered Rate — річна процентна ставка, прийнята на Лондонському міжбанківському ринку банками першої ка­тегорії для оплати взаємних кредитів), яка збільшується на величину премії за ризик, премії за інфляцію та премії за низьку ліквідність.

Якщо інноваційний проект фінансується за рахунок одного джере­ла (власного чи позиченого капіталу), за основу береться та ставка від­сотка, яку потрібно виплатити інвестору за користування його капіта­лом, і потім додаються премії за ризик, інфляцію, низьку ліквідність.

У разі фінансування проекту з декількох джерел за основу береть­ся середньозважена вартість капіталу (Weighted Average Cost of Capital, WACC), що показує середню доходність, на яку очікують власники й кредитори.

У рамках другого підходу ставку дисконту визначають як мак­симальне значення ставок прибутковості всіх можливих альтерна­тивних варіантів інвестицій в інноваційний проект.

Як свідчить світовий досвід, при оцінці ефективності інвестицій найчастіше застосовується показник внутрішньої норми рентабельнос­ті. Другий за частотою застосування показник — період окупності, тре­тій — чистий поточний ефект.

Окрім формалізованих показників оцінки ефективності інвести­цій, можуть враховуватися різні обмеження й неформальні критерії. Як обмеження можуть використовуватися: граничний термін окуп­ності інвестицій, вимоги до охорони довкілля, безпеки персоналу тощо. До неформальних критеріїв можна віднести: проникнення на нові ринки збуту, витіснення з ринку конкуруючих фірм, політичні моти­ви тощо.

У зарубіжній та вітчизняній практиці економічний ефект інно­ваційної діяльності визначається показником «чистий поточний ефект» (або: інтегральний ефект, чистий приведений ефект, чистий приведений доход, чиста приведена вартість, чиста поточ­на вартість тощо).

Чистий поточний ефект (Net Present Value, NPV) інновацій­ного проекту ­ це сума перевищення дисконтованих грошових потоків за весь життєвий цикл проекту над інвестиціями в іннова­ційний проект:

(8.4)

де PV (Present value) — поточна вартість майбутніх грошових по­токів; І ­ одноразова інвестиція в інноваційний проект; CFt (Cash Flow) — грошовий потік від здійснення інноваційного проекту в t-му році; i — ставка дисконту, частка від одиниці.

Якщо інноваційний проект передбачає не одноразову інвести­цію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів фірми протягом декількох років, показник NPV обчислюється за формулою:

(8.5)

де It — величина інвестицій в t-му періоді реалізації інноваційного проекту; r — прогнозований середній рівень інфляції в t-му періоді.

• Якщо: NPV>0 — інноваційний проект доцільно прийняти. У ра­
зі прийняття проекту вартість фірми, а отже, й добробут її влас­
ників збільшується;

• NPV<0 — інноваційний проект слід відхилити. У разі прийнят­
тя проекту вартість фірми зменшується, тобто її власники за­
знають збитків;

• NPV=0 — економічний ефект інноваційного проекту нульовий.
У цьому разі вартість фірми не зміниться, тобто добробут її
власників залишиться на тому ж самому рівні. Однак позитив­
ним є те, що зростуть обсяги виробництва, тобто масштаби під­
приємства збільшаться.

Основні позитивні риси показника чистого поточного ефекту:

• дає змогу оцінити приріст вартості капіталу фірми;

• адитивність, що надає можливість використовувати його при
оцінці економічного ефекту інноваційного портфеля;

• надає змогу зробити правильний вибір при аналізі проектів з
нерівномірними грошовими потоками.

Недоліки показника чистого поточного ефекту:

• суттєва залежність від часових параметрів проекту, а саме — від
терміну початку віддачі від інвестицій в інноваційний проект і
тривалості періоду віддачі. Зрушення початку віддачі вперед змен­
шує величин NPV пропорційно коефіцієнту дисконтування;

• суттєва залежність від масштабів капітальних вкладень.

Від початку 90-х років XX ст. широко застосовується нова кон­цепція прийняття інвестиційних рішень і оцінки результатів діяль­ності на всіх рівнях управління фірмою — концепція економічної доданої вартості (Economic Value Added, EVA).

Визначення економічного ефекту на основі показника економіч­ної доданої вартості запропонувала американська консалтингова ко­мпанія «Stern Stewart & Co.».

Економічна додана вартість являє собою відомий з економічної теорії показник економічного прибутку (economic profit), який відзізняється від бухгалтерського прибутку тим, що за його визначення враховуються не лише явні бухгалтерські витрати, а й неявні ви­прати використання капіталу (втрачені вигоди за найдоходнішим альтернативним варіантом інвестицій).

Фірма матиме прибуток лише в тому разі, якщо чистий прибу­ток від її інноваційної діяльності перевищуватиме той рівень доход-юсті, який вона може отримати за іншими альтернативними варіан-гами вкладень.

Економічну додану вартість можна визначити за сукупними активами фірми (8.6) і за її власними коштами (8.7), при цьому розрахунки будуть еквівалентними:

EVA = NOPAT - (A*WACC) (8.6).

EVA = Ea - C*COE (8.7)

де NOPAT (Net Operating Profit After Taxes) — чистий операційний прибуток після сплати податків, але до сплати відсотків; Еа (Adjusted Earnings) — скоригований чистий прибуток після сплати податків і від­сотків; A (Asets) — сумарна величина активів фірми; С (Capital) — розмір власного капіталу; СОЕ (Cost of Equity) ціна власного капіталу; WACC (Weighted Average Cost of Capital) — середньозважена вар­тість капіталу.

З наведених формул бачимо, що бухгалтерський прибуток завж­ди більший за економічний, а фірма може бути прибутковою з бух­галтерської і нерентабельною з економічної точки зору.

Керівництво фірми може максимізувати економічний прибуток за рахунок: а) збільшення чистого прибутку завдяки збільшенню об­сягів продажу або валового прибутку; б) зменшення розміру капіта­лу фірми; в) зниження вартості капіталу. При цьому слід зважати на можливі ефекти взаємозв'язків.

Оцінка економічного ефекту діяльності фірми в цілому і окре­мих її підрозділів на основі показника EVA має переваги перед тра­диційними показниками (такими як облікова норма рентабельності і темп її зростання, рентабельність власного капіталу (Return on Equity, ROE):

• підвищення ефективності використання власного капіталу фірми
за рахунок інвестування в проекті з позитивним економічним, а
не бухгалтерським прибутком;

• стимулювання економії власного капіталу при прийнятті управ­
лінських рішень;

• більш об'єктивна оцінка внеску кожного керівника у забезпе­
чення економічного прибутку фірми.

Та водночас показник EVA має суттєві недоліки, які є загаль­ним для усіх показників, що базуються на концепції економічного прибутку:

• проблематичність визначення економічного прибутку окремих
підрозділів;

• можливість маніпулювання показником економічного при­
бутку заради збільшення винагороди в короткотерміновій
перспективі;

• показник економічного прибутку застосовується в основному
для оцінки існуючих компаній і напрямів бізнесу, перспективи
яких можна спрогнозувати з високим ступенем імовірності, і
він менш корисний для оцінки нових швидко зростаючих під­
приємств, ринків і галузей;

• економічний прибуток є абсолютною вартісною величиною,
що виключає можливість порівняння різних за масштабами
проектів.

Внутрішня норма рентабельності інвестицій в інноваційний проект (Internal Rate of Return (IRR), або: внутрішня норма прибут­ковості, внутрішня норма прибутку) являє собою розра­хункову відсоткову ставку, за якої одержані чисті грошові потоки від інноваційного проекту починають дорівнювати інвестиціям на його здійснення:

(8.8)

Чим більшою є величина IRR, тим вищою стає ефективність інноваційного проекту. Економічна сутність показника IRR полягає в тому, що фірма може здійснювати проекти, рівень рентабельності яких не нижчий від вартості капіталу (Cost of Capital). Це може бути вартість цільового джерела або середньозважена вартість ка­піталу (WACC).

• Якщо IRR >СС — інноваційний проект приймають;

• IRR < СС — відхиляють;

• IRR = СС — проект не прибутковий і не збитковий.

Величина IRR може бути визначена у різні способи, в т. ч. ітера­
тивним методом. Для цього обирають два значення ставки дисконту
(r1>r2) таким чином, щоб в інтервалах r2 показник NPV змінював
своє значення з «+» на «-», або з «-» на «+».

Переваги показника IRR: він не залежить від абсолютного роз­міру інвестицій в інноваційний проект; може бути використаний для оцінки міри стійкості проекту; враховує зміну вартості гро­шового потоку за певний період часу; не потребує попереднього встановлення ставки дисконту.

Основні недоліки IRR: може мати декілька значень IRR, якщо знак грошового потоку змінюється більше одного разу; не має властивості адитивності; може призвес­ти до невірного рішення стосовно взаємовиключних інноваційних проектів.

Період окупності може визначатися за двома варіантами:

• на основі дисконтованих грошових потоків — дисконтований
період окупності
(Discounted Payback Period, DPP);

• без дисконтування грошових потоків — період окупності
(Payback Period, РР).

При відносно однакових щорічних грошових потоках період окупності визначається відношенням величини інвестицій І до се­редньої очікуваної величини грошового потоку ( ):

(8.9)

За суттєвих коливань щорічних грошових потоків період окуп­ності визначається порівнянням величини інвестицій із послідовно накопиченими (кумулятивними) грошовими потоками до моменту їхньої рівноваги:

(8.10)

де j — ціла частина дисконтованого періоду окупності, років; 1 ≤ j ≤ n ; — остання від ємна величина чистої кумулятивної поточної вартості майбутнього грошового потоку за модулем; PVj+1 , — чиста поточна вартість майбутніх грошових потоків у наступному році.

Широке застосування показника РР зумовлене такими його пе­ревагами: простотою розрахунків; використанням потоків реальних коштів, а не бухгалтерського доходу; охарактеризованістю ступеня ризику інноваційного проекту (чим більшою є величина РР, тим більшою є невизначеність економічних результатів). До недоліків по­казника РР можна віднести: не враховує вартість грошей у певному періоді часу; не має адитивності; ігнорує грошові потоки після досяг­нення періоду окупності, що може призвести до помилкових рішень.

Рентабельність інвестицій може визначитися двома показника­ми: індексом рентабельності інвестицій (з дисконтуванням грошових потоків) та бухгалтерською (обліковою) нормою рентабельності. В обох випадках результати інноваційного проекту співвідносяться з величиною інвестицій.

Індекс рентабельності інноваційного проекту (Profitability Index, PI) характеризує рівень грошового потоку на одиницю інно­ваційних витрат і обчислюється за формулами:

1) за одноразової інвестиції —

(8.11)

2) за здійснення інвестицій протягом декількох років —

(8.12)

• Якщо РІ > 1 — інноваційний проект доцільно прийняти;

• РІ < 1 — відхилити;

• РІ - 1 — проект не прибутковий і не збитковий, при цьому
NPV=0.

Чим більшим є значення цього показника, тим вищою є віддача кожної грошової одиниці, інвестованої в інноваційний проект. Кри­терій РІ використовують при виборі певного проекту із декількох альтернативних, у яких значення NPV приблизно однакові. Так, ска­жімо, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні об­сяги інвестицій, вигідніший той із них, що забезпечує більшу ефек­тивність вкладень.

Позитивними рисами РІ є те, що він: характеризує відносну міру росту цінності фірми; служить інструментом ранжування інвес­тицій за ступенем вигідності; може використовуватися при форму­ванні інновацій.

Негативним моментом РІ можна вважати неможливість вико­ристання індексу рентабельності в аналізі проектів із різними життє­вими циклами.

Облікова норма рентабельності(Accounting Rate of Return, AJRR) характеризує відношення середньої величини чистого прибутку до середньої величини інвестиції. Існують різні алгоритми визначен­ня середньої величини інвестицій: з урахуванням або без нього лік­відаційної вартості основних засобів, а також величини амортизацій­них відрахувань.

Одна з модифікацій показника ARR обчислюється за формулою:

(8.13)

 

де Pt — величина чистого прибутку від здійснення інноваційного проекту в t-му році; Dt — величина амортизаційних відрахувань за той самий період.

Основними перевагами показника ARR є простота розрахунку і можливість його перевірки зацікавленими особами за даними фінан­сової звітності. До недоліків ARR можна віднести те, що він не вра­ховує грошові потоки та зміну їхньої вартості у певний період часу, розбіжність суми чистого прибутку за роками.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.