Види ефектів інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність підприємства супроводжується різнома­нітними результатами (ефектами). Під ефектом (від лат. effectus — виконання, дія) розуміють досягнутий результат у його матеріально­му, грошовому, соціальному вимірі.

У науково-методичній літературі зустрічаються різні точки зору щодо видів ефектів від інноваційної діяльності. Так, розглядається чотири види ефектів: економічний, науково-техніч­ний, соціальний та екологічний. У інших дослідженнях, пропонується враховувати шість видів ефектів: економічний, нау­ково-технічний, фінансовий, ресурсний, соціальний та екологіч­ний. Або враховуються п'ять видів ефектів інно­ваційної діяльності, як-от: соціально-політичний, економічний, науково-технічний, екологічний та етнічно-культурний. І, нареш­ті, розглядається можливість врахування еко­номічного, наукового, науково-технічного, технічного та соціаль­ного ефектів.

Різноманітність точок зору авторів свідчить, з одного боку, про складність цього питання і. з іншого, про відсутність системного під­ходу до його розв'язання.

При виявлені ефектів від інноваційної діяльнос­ті, по-перше, необхідно сформулювати критерії та показники, за допомогою яких можуть бути оцінені результати інноваційної діяль­ності і, по-друге, слід врахувати об'єктивно існуючі взаємозв'язки й ієрархічну супідрядність ефектів інноваційної діяльності.

Результати інноваційної діяльності можуть бути якісними й кількісними, в т. ч. в натуральному, трудовому та вартісному ви­мірах. Будь-який результат інновацій у вартісному виразі узага­льнюється економічним ефектом. Науково-технічні, соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оцінені у вартіс­ному виразі, не поглинаються економічним ефектом й існують са­мостійно.

Ефекти інновацій взаємопов'язані між собою. Безпосередньо економічні результати інноваційної діяльності пов'язані із науко­во-технічним, податковим і соціальним ефектами. У свою чергу, ресурсний й екологічний ефекти виникають лише як наслідок нау­ково-технічного прогресу й опосередковано впливають на економіч­ний ефект інноваційної діяльності.

Економічний ефект визначається перевищенням вартісної оцін­ки результатів інноваційної діяльності над вартісною оцінкою пов'я­заних з нею витрат.

Ринковими критеріями діяльності фірми є підвищення добробу­ту власників і максимізація ринкової вартості капіталу. Досягти цьо­го можливо завдяки максимізації прибутку підприємства.

Економічній ефект інноваційної діяльності оцінюється прибутком від:

- реалізації інноваційної продукції;

- впровадження нового технологічного процесу;

- покращення використання виробничих потужностей;

- впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зраз­ків, раціоналізаторських пропозицій тощо;

- ліцензійної діяльності.

Економічний ефект (чистий поточний ефект) розраховується за формулою:

(8.1)

де Е_т — економічний ефект інноваційної діяльності за розрахунковий період; Р_т — вартісна оцінка результатів інноваційної діяльності за роз­рахунковий період; З_т — вартісна оцінка затрат на інноваційну діяльність за розрахунковий період; — коефіцієнт дисконтування:

(8.2)

де і – ставка дисконту в t-му році.

Базова концепція сучасних інвестиційних розрахунків передба­чає врахування зміни вартості грошових потоків за певний проміжок часу. Тому необхідно визначати поточну (дисконтовану) вартісну оцінку результатів і затрат на інноваційну діяльність.

Економічний ефект виникає не лише у дослідників і виробників інновацій, а й у їхніх споживачів. Насамперед це стосується продук­тових інновацій у вигляді відповідної промислової продукції вироб­ничого призначення. При цьому виникає мультиплікативний ефект (ефект примноження), який відбивається в накопичуванні Додаткового прибутку від використання інновацій у виробництві.

Науково-технічний ефект супроводжується приростом науко­вої, науково-технічної й технічної інформації. Проте кількісно оці­нити його практично неможливо.

Науково-технічні результати інноваційної діяльності мають задовольняти таким критеріям:

1. Відповідність науково-технічних рішень сучасним технологіч­
ним вимогам у промислово розвинених країнах;

2. Новизна інновації, яка визначається:

• з точки зору її технологічної новизни: використанням но­вих матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; отриманням принципово нових видів продукції; новими технологіями виробництва; більш високим ступенем меха­нізації й автоматизації; новою організацією (застосування нових технологій) виробничого процесу;

• з точки зору ринкового середовища: новизною для промис­ловості у світовому масштабі або ж конкретної країни; но­визною лише для підприємства;

3. Значущість інновацій для підприємства, яка визначається ме­тою та очікуваними результатами.

Науково-технічні результати можуть бути якісними й кількісними.

Науково-технічний ефект інноваційної діяльності оцінюється показниками:

• підвищення науково-технічного рівня виробництва;

• підвищення організаційного рівня виробництва і праці;

• можливим масштабом ₍застосування (народногосподарським,
галузевим, на рівні окремих підприємств);

• ступенем ймовірності успіху (значним, помірним, низьким);

• кількістю зареєстрованих охоронних документів (авторських свідоцтв, патентів, ноу-хау, ліцензій тощо);

• збільшенням частки нових інформаційних технологій;

• збільшенням частки нових технологічних процесів;

• підвищенням рівня автоматизації й роботизації виробництва;

• зростанням кількості науково-технічних публікацій;

• підвищенням конкурентоспроможності підприємства та його
товарів на вітчизняних і закордонних ринках.

У тих випадках, коли науково-технічні результати можна оціни­ти у вартісному вимірі, стає можливим визначити економічний ефект. Науковий ефект, що є результатом фундаментальних та прик­ладних досліджень, оцінюють через потенційний економічний ефект. Науково-технічні результати прикладних та дослідно-конст­руктивних розробок оцінюють, в основному, через очікуваний еконо­мічний ефект.

Технічний ефект, одержаний завдяки впро­вадженню дослідно-конструкторських розробок та їх використання в народному господарстві, оцінюється фактичним економічним ефек­том.

Податковий ефект виявляється в економії готівкових коштів господарюючого суб'єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм та проектів згідно із законодавством України.

Основними пільгами, згідно з чинним законодавством, є:

1. Пільги з податку на прибуток:

• оподаткування у розмірі 50 % від діючої ставки прибутку
від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєст­
рації в інноваційних центрах, створених відповідно до
Закону «Про інноваційну діяльність»;

• 50 % податку на прибуток, одержаного від виконання ін­
новаційних проектів, залишаються у розпорядженні плат­
ника податків, зараховуються на його спеціальний раху­
нок і використовуються ним виключно на фінансування
інноваційної, науково-технічної діяльності, розширення
власних науково-технологічних та дослідно-експеримен­
тальних баз;

• суми податку з прибутку, одержаного від виконання техно­
логічними парками проектів за пріоритетними напрямами,
які зареєстровані належним чином, зараховують на спеціальні
рахунки суб'єктів та використовують виключно на наукову
та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-
технологічних та дослідно-експериментальних баз.

2. Звільнення від земельного податку вітчизняних закладів культу-,
ри, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення,,
фізичної культури і спорту. Інноваційні підприємства спла-,
чують земельний податок із ставкою у розмірі 50 % від діючої
ставки оподаткування.

3. Пільги з податку на додану вартість (ПДВ):

• від оподаткування звільняються операції з оплати вартості
фундаментальних досліджень, науково-дослідних та
дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за
рахунок Державного бюджету України;

• від оподаткування звільняється вартість виконання
проектно-конструкторських робіт, які виконуються
вітчизняними розробниками за контрактами з
підприємствами суднобудівної промисловості;

• суми ПДВ за операціями в рамках інвестиційних та
інноваційних проектів технопарків зараховують на
спеціальні рахунки й використовують виключно на наукову
та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-
технологічних та дослідно-експериментальних баз;
технопарки звільняються від сплати ПДВ при ввезені в
Україну певних товарів, що використовуються під час
виконання інвестиційних та інноваційних проектів.

• 50% ПДВ за операціями з продажу товарів (виконання
робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням
інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні
платника податків, зараховуються на його спеціальний
рахунок і використовуються ним виключно на
фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності
і розширення власних науково-технологічних та
дослідно-експериментальних баз;

• від оподаткування звільняється вартість ввезених в
Україну певних товарів для виконання інноваційних проектів.

4. Митні пільги: при ввезені в Україну протягом терміну чинного свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита сировина, матеріали, устаткування, обладнання, комплектуючі, ввезені в Україну для використання технологічними парками, їхніми учасниками, дочірніми та спільними підприємствами.

5. Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена аморти­зація основних засобів і встановлюється щорічна 20 %-ва норма 1 прискореної амортизації.

Оцінка соціального ефекту науково-технічних інновацій належить до найбільш складних у методологічному аспекті проблем ефективності ін­новаційної діяльності. Деякі прояви соціального ефекту важко або ж і вза­галі неможливо оцінити, й тоді їх беруть до уваги як додаткові показники 1 ефективності галузей національної економіки і враховують при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державну підтримку.

Соціальні цілі проектів повинні превалювати передусім у фор­муванні державної інноваційної політики, результатами реалізації якої мають стати:

• досягнення високого рівня соціальної спрямованості інновацій;

• якісно новий рівень життя населення;

• докорінне перетворення структури народного господарства і зов­
нішньої торгівлі в напрямку розвантаження сировинного секто­
ру економіки і збільшення внеску обробних галузей;

• подолання технічного відставання країни;

• реалізація розвинених соціальних гарантій, які базуються на но­
вому, більш високому рівні економічного розвитку.

Інноваційні проекти усіх суб'єктів господарювання також по­
винні мати соціальну спрямованість.

На окремі компоненти соціального ефекту, які мають вартісну оцінку, зважають при розрахунках економічного ефекту. Соціальний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

• змінами кількості робочих місць на об'єктах, де впроваджують­
ся інновації;

• покращенням умов праці робітників;

• приростом доходів персоналу фірми;

• змінами у структурі виробничого персоналу та його кваліфіка­
ції, в т. ч. змінами чисельності працівників, зокрема жінок, зай­
нятих шкідливими видами праці, змінами чисельності працівни­
ків різної кваліфікації, та тих, що потребують її підвищення;

• змінами у стані здоров'я працівників об'єкта, що визначаються
за допомогою рівня втрат, пов'язаних з виплатами із фонду со­
ціального страхування та витратами на охорону здоров’я;

• збільшенням тривалості вільного часу населення тощо.

Основним методом оцінки соціального ефекту є експертний.

Експертиза очікуваних соціальних наслідків інновацій може бути організована у різних формах: 1) індивідуальна або колективна експертиза кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності; 2) соціологічні опитування працівників і населення; 3) всенародні референдуми за проектами, що стосуються інтересів різних верств суспільства або регіону.

Ресурсний ефект відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсів. Він виявляється у вивільнен­ні ресурсів на підприємстві, в т. ч. матеріальних, трудових, фінансових.

Цей ефект виникає внаслідок появи нової техніки, технології, ра­ціоналізаторських пропозицій, тобто тісно пов'язаний з науково-тех­нічним ефектом інноваційної діяльності. Ресурсний ефект, як прави­ло, може бути оцінений у вартісному виразі і повністю входить до складу економічного ефекту.

Ресурсний ефект може бути відображений показниками покра­щення використання ресурсів:

• зростанням продуктивності праці (або зменшенням трудомісткості);

• зростанням фондовіддачі основних засобів (або зменшенням
матеріаломісткості);

• зростанням матеріаловіддачі (або зменшенням матеріаломісткості);

• прискоренням оборотності виробничих запасів, дебіторської за­
боргованості, грошових коштів тощо.

Екологічний ефект характеризує вплив інноваційної діяльності суб'єктів господарювання на довкілля.

Створення складних технологічних систем призводить до знач­ного збільшення техногенного навантаження та екологічного ризику. Особливої актуальності в екологічній оцінці інновацій набуває їхня екологічна безпека.

Через це необхідно підвищувати вимоги до якості проектуван­ня, виготовлення, експлуатації складних технічних систем, їхньої надійності; створення технічних засобів, що автоматично блокують наслідки недоліків у рівні організації праці, техніки й технології, що запобігає аваріям і ліквідує їх наслідки.

Екологічний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

• зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими
компонентами;

• зменшенням кількості відходів виробництва;

• підвищенням ергономічності виробництва (зниженням рівня
шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо);

• покращенням екологічності продукції;

• зниженням сум штрафів за порушення екологічного законодавства
і нормативних документів.

Екологічний ефект тісно пов'язаний із соціальним. Вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів (P_t), яка входить до складу економічного ефекту, може здійснюватися за формулою:

(8.3)

де — величина j-го результату в натуральному виразі у t-му році; а — вартісна оцінка одиниці окремого результату у t-му році.

Поиск по сайту: