Третій етап переходу до єдиної валюти (1999-2002 рр.)

з 1 січня 1999р. фіксуються валютні курси євро до національних валют країн-учасниць євро, євро стає їхньою загальною валютою;

євро замінює ЕКЮ 1:1;

розпочала свою діяльність Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) - включає ЄЦБ та центральні банки країн-учасниць ЄВРО;

ЄСЦБ заохочує впровадження ЄВРО на світові валютні ринки;

з 1 січня 2000р. до зони євро приєдналась Греція.

Сценарій перехідного періоду до євро:

з 1 січня 1999р. - тверда фіксація курсів валют країн зони євро для перерахунків;

з 1 січня 2002р. випуск в обіг банкнот і монет євро, паралельний обіг з національними валютами країн-членів, обмін останніх на євро;

з 1 липня 2002р. виключення з обігу національних валют і повний перехідний перехід господарчого обігу країн-учасниць на євро.

ОСНОВНІ ІНСТРУМЕНТИ ПОЛІТИКИ ЄСЦБ:

таргетування (встановлення цільових орієнтирів основних грошових агрегатів з метою контролю над інфляцією);

встановлення меж коливань основних процентів ставок, у тому числі з метою їхнього зближення по всій зоні євро;

операції на відкритому ринку;

встановлення мінімальних резервних вимог для банків.

Завдання ЄСЦБ такі:

визначення та втілення монетарної політики;

утримання офіційних резервів в іноземній валюті держав-членів ЄВС та управління цими резервами;

проведення операцій з іноземною валютою;

забезпечення чіткої роботи платіжних систем;

санкціонування випуску банкнот;

сприяння планомірному проведенню політики у сфері пруденційного нагляду.

Важливим інструментом зони євро є система взаємних розрахунків “ТАРГЕТ”, що керується ЄСЦБ.

Критерії входження в ЄВС:

Для вступу у Валютний союз необхідно дотримуватися визначених критеріїв за такими параметрами:

стабільність цін;

дефіцит платіжного балансу;

рівень процентної ставки;

стабільність обмінного курсу.

Стабільність цін – рівень інфляції в країні має не перевищувати середнього рівня інфляції в трьох найбільш стабільних у ціновому плані країнах більш ніж на 1,5%, тобто бути на рівні приблизно 3-3,3%.

Дефіцит державного бюджету. Рівень державної заборгованості має не перевищувати 60%, а дефіцит державного бюджету – 3% валового внутрішнього продукту.

Рівень процентної ставки. Значення довгострокової номінальної процентної ставки не має перевищувати середнього значення цього показника в трьох країнах із найстабільнішими цінами більш ніж на 2%.

Стабільність обмінного курсу. Відповідна валюта тієї або іншої країни має перебувати щонайменше протягом двох останніх років у дозволених межах коливання щодо інших валют.

ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

Поиск по сайту: