Валютний паритет визначається купівельною спроможністю валют

Валютний кошик - метод співвідношення середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют (визначається склад валют, їх доля в кошику, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі) .

Розрізняють: стандартний кошик з зафіксованим складом валют на визначений період; регульований кошик зі змінним складом; симетричний (з однаковими долями валют); асиметричний (з різними долями валют).

Максимальна межа відхилення (точка ревальвації) (експортна точка)

Валютний курс = золотий паритет + витрати на перевезення золота

Валютний(золотий паритет)

Валютний курс

Мінімальна межа відхилення (точка девальвації) (імпортна точка)

Валютний курс = золотий паритет “-“ витрати на перевезення

Рис. 1. Можливі відхилення валютного курсу від валютного паритету

Міжнародна валютна ліквідність (МВЛ):

здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами;

сукупність джерел фінансування та кредитування світового платіжного обігу;

сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані у міжнародних розрахунках.

МВЛ визначається відношенням золотовалютних резервів центральних банків країн світового співтовариства (BP) до загальної суми річного імпорту товарів та послуг (IP):

МВЛ=ВР:ІР *100%

Основні компоненти МВЛ:

офіційні золоті резерви країни - запаси золота у злитках та монетах;

валютні резерви країни - іноземна валюта, резервна для міжнародних розрахунків;

резервна позиція в МВФ (право країни – члена на автоматичне отримання безумовного кредиту в іноземній валюті в межах 25% від її квоти);

розрахунки в СДР та євро.

Стан МВЛ виражається такими показниками:

якість резервів, що визначається часткою золота у ліквідних резервах, темпами знецінення резервних валют, динамікою їхнього курсу та попиту на них на світових ринках, зовнішньою заборгованістю країн-емітентів резервної валюти;

відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначається кількістю ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій певної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточного, зовнішнім боргом, рухом короткострокових і довгострокових капіталів.

Міжнародна ліквідність виконує такі головні функції:

виступає засобом міжнародних платежів, що використовуються головним чином для покриття дефіциту платіжного балансу;

є засобом валютних інтервенцій.

Резервна валюта - національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків.

Об’єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти:

домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золотовалютних резервах;

розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном;

організований та місткий ринок позичкових капіталів;

лібералізація валютних операцій;

вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах;

активна зовнішня та валютно-кредитна політика;

упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.

Резервні валюти (світові гроші) це:

національні валюти провідних промислово розвинених країн – долар США, фунт стерлінгів, японська ієна, євро;

міжнародні валюти (СДР);

регіональні (ЕКЮ, з 1 січня 1999 р. – євро).

Міжнародні валютно-фінансові організації - інституціональний елемент валютної системи:

регламентація діяльності національних органів управління та регулювання валютних відносин країни (центральний банк, міністерство економіки, міністерство фінансів; в деяких країнах – органи валютного контролю);

міждержавне валютне регулювання здійснює МВФ (1944 р.), а в Європейській валютній системі – Європейський фонд валютного співробітництва (1973-1993 рр.), замінений Європейським валютним інститутом (1994-1998 рр.), а з 1 червня 1998р. – Європейським Центральним банком.

Поиск по сайту: