Зовнішня конвертованість

Валютний курс:

мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн;

коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку.

Функції валютного курсу:

інтернаціоналізація грошових відносин;

забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів;

використовується для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних чи іноземних валютах;

використовується для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків;

перерозподіл національного продукту між країнами.

Багатофакторність валютного курсувідображає його зв’язок з іншими економічними категоріями: вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом тощо. При чому відбувається складне їх переплетення та висунення в якості вирішальних то тих, то інших факторів.

Фактори, що впливають на валютний курс:

1. темп інфляції;

2. стан платіжного балансу;

3. різниця процентних ставок в різних країнах;

4. діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції;

5. ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках;

6. прискорення чи затримка міжнародних платежів;

7. ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках;

8. валютна політика;

9. продуктивність праці;

10. довгострокові темпи зростання національної валюти;

11. місце і роль країни у світовій торгівлі;

12. вивіз капіталу.

Види валютних курсів:

1. Фіксований –в основу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях):

реально фіксований (золотомонетний стандарт);

договірно-фіксований – ординарний (прив’язаний до СДР, долара США, до французького франка до інших валют); кошиковий (прив’язаний до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних партнерів Австрії, Алжиру); валютний курс, заснований на системі змінного паритету.

2. Плаваючий – визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного “ кошика” товарів:

незалежне плавання (на девізних ринках);

кероване (регульоване) плавання (втручання центральних банків);

змішане плавання по відношенню до однієї валюти (долара США) – всього чотири країни застосовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати);

спільне плавання (використовують валютне угрупування ЄС).

3. Номінальний валютний курс –це конкретна ціна національної валюти на іноземну валюту і навпаки.

4. Реальний валютний курс:

це номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох країнах;

розраховується на базі середніх цін в країнах, які є головними партнерами даної країни (свідчить про конкурентоспроможність товарів відносно до імпортерів).

5. Спот курс –курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату.

6. Форвардний курс– узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження.

Купівельна спроможність (сила валюти) – виражається як сума товарів та послуг які можна придбати за певну грошову одиницю і визначається у порівнянні з базовим періодом.

Паритет купівельної спроможності – співвідношення купівельних спроможностей двох чи більше валют відносно певного набору (кошика) товарів і послуг.

Теорія паритету КС валюти – шведський економіст Густав Кассель (1866-1944) - Кассель підготував для Ліги Націй меморандум, в якому запропонував використовувати ПКС у міжнародній валютній політиці. Цей показник мав розраховуватись на базі середньозважених товарних цін і використовуватись у валютному обміні, зовнішній торгівлі, при наданні кредитів.

Сьогодні перерахунок національних показників виробництва продуктів на душу населення, продуктивності праці, рівнів заробітної плати в різних країнах і регіонах світу у долари (долар – загальний еквівалент) здійснюється на базі паритетів купівельної спроможності валют (ПКС). Визначено відносно стабільний набір споживчих благ, їх вага в купівельному кошику (хоча він потребує періодичного перегляду).

Цей набір оцінюється спочатку в національних валютах відповідно до внутрішніх цін, потім ці вартості зіставляються і на цій основі вираховується доларова ціна фунта стерлінгів, євро та інших валют. Так складається натуральний, або природний, курс валют.

Сьогодні, за даними МВФ і Світового банку, розраховуються на основі натуральних курсів, переведених у долари, валові продукти країн світу.

В основу валютного курсу при системі золотомонетного стандарту було покладено:

Золотий паритет - співвідношення двох грошових одиниць за кількістю чистого золота, що було в них покладено. Цей вміст, або вага чистого золота в грошовій одиниці країни, встановлювався державою і законодавчо фіксувався.

Класичний механізм “золотих крапок”. Діяв при двох умовах: вільна купівля – продаж золота та його необмежене вивезення; межі коливань валютного курсу визначались затратами, пов’язаними з транспортуванням золота за кордон (фрахт, страхування, втрата процентів на капітал, затрати на апробування та ін.) іВідхилення валютного курсу від золотого паритету в умовах золотомонетного стандарту не перевищувало 1% від паритету в кожний бік.

Після краху золотомонетного стандарту виникає валютний паритет.

Поиск по сайту: