РОЗДІЛ 7. ПЕРЕДУМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЯХ.
Системи управління компанією. Трансформація систем управління
Розглянутий в попередніх розділах механізм управління компанією є частиною системи управління, інструментом впливу на чинники управління, стан яких визначає потенціал і ефективність діяльності компанії. Іншою такою частиною, що забезпечує повноцінне використання механізму управління, є організація управління.
Організація управління(Орг. У) є складною категорією управління – сукупністю ряду основоположних категорій, що включає: суб'єкт управління (СбУ), функції управління (ФУ), управлінські відносини між різними суб'єктами управління (УВ), програму управління (ПУ), технологію управління (ТУ), технічні засоби управління (ТзУ). Запишемо цей вислів у вигляді:
Сукупність організації управління з механізмом управління (Мех. У) утворює систему управління (СУ) певним об'єктом управління (ОУ). Запишемо даний вираз у вигляді:
.
Останній запис рівносильний твердженню, що механізм управління стає активною категорією управління даним об'єктом лише за умови наявності відповідної організації управління.
Об'єкт управління разом з його зовнішнім середовищем визначає механізм управління (вимоги до нього), а останній визначає організацію управління, тобто має місце ланцюжок: ОУ → Мех.У → Орг.У. Із зміною об’єкта управління і його зовнішнього середовища перебудовується механізм управління, а відповідно до змін Мех.У змінюється організація управління. Так, фірми передових країн світу в епоху масового виробництва основну увагу в управлінні приділяли розробці і вдосконаленню механізму зниження витрат випуску продукції.
Перехід до епохи масового збуту супроводжувався перенесенням акценту управління на маркетинг. З настанням «постіндустріальної епохи», коли технічний прогрес докорінно змінює як попит, так і пропозицію, основна увага приділяється НДДКР: створенню високоякісних видів продукції на базі новітніх технологій.
Зміна вказаних епох супроводжувалася підвищенням темпів оновлення виробництва, посиленням невизначеності зовнішнього середовища і еволюцією систем управління. На трансформацію систем управління вирішальний вплив здійснили мінливість зовнішнього середовища і мінливість технологій. Чим складнішим і несподіванішим ставав стан суспільного виробництва, тим більше ускладнювалися системи управління. Виділяють чотири етапи розвитку цих систем:
· управління на основі контролю (постфактум);
· управління шляхом екстраполяції, коли майбутнє ще можна передбачити шляхом екстраполяції минулого (зокрема, цільове управління);
· управління на основі передбачення змін і визначення позицій (стратегічне планування по періодах, вибір стратегічних позицій);
· управління на основі гнучких екстрених рішень, своєчасної реакції на зміни (на основі ранжування стратегічних завдань і управління за слабкими сигналами).
Нестабільність зовнішнього середовища підприємств, несподіване виникнення нових проблем, що не мають аналогів у минулому, не дозволяють використовувати типові рішення в управлінні, що базуються на минулому досвіді і звичні для керівників, фахівців і менеджерів. Рішення, що приймаються по стратегічних проблемах, носять в цих умовах оригінальний характер, що вимагає особливих якостей від осіб, що їх приймають.
Відмічається й інший розріз еволюції управління – еволюція стилю керівництва від авторитарного до демократичного. Епосі масового попиту, коли успіх досягався випуском порівняно стандартної продукції з найменшими виробничими витратами і рішення були порівняно прості, відповідав авторитарний стиль керівництва.
Епосі масового збуту, коли запити покупця стали вимогливішими і різноманітнішими і успіх досягається підвищенням якості і оновленням моделей, а ухвалення рішень стало складнішим завданням, більше відповідає демократичний стиль керівництва, що сприяє залученню до розробки вирішення фахівців різного профілю і висококваліфікованих експертів.
Реакція на мінливість технологій привела до еволюції систем управління від моделі бюрократичної (механістичної) регламентованої системи до моделі органічної, яка дає простір ентузіазму, організаторським і новаторським здібностям керівників.
В українській промисловості склалася і широко використовується модель багатоцільової системи управління підприємством, в якій в широких межах поєднуються властивості нормативної (у термінології західних авторів — бюрократичної або механістичної) і органічної моделей систем управління, що дозволяє адаптувати її до умов ринкової економіки.
Автори назвали таку адаптовану модель управління організованою, оскільки вважають, що система управління у всіх випадках повинна бути організована, навіть коли в ній переважають елементи, що самоорганізовуються.
Зіставлення механістичної, органічної і організованої моделей управління наводиться в табл. 7.1.
Таблиця 7.1.
Зіставлення механістичної (бюрократичної), органічної і організованої моделей управління
№ з/п
МЕХАНІСТИЧНА структура управління
ОРГАНІЧНА структура управління
ОРГАНІЗОВАНА структура управління
Область розповсюдження: виробництво простих видів продукції; еволюційні нововведення
Область розповсюдження: виробництво складної наукоємної продукції; високорадикальні нововведення
Область розповсюдження: широкий спектр складності продукції і радикальності нововведень
1.
Організація заснована на формальному розподілі праці
Відсутній жорсткий розподіл праці, здійснюється систематичний перерозподіл обов'язків
Здійснюється гнучка тактика в розподілі праці; поєднуються формальні і неформальні методи розподілу обов'язків і сфер відповідальності; у міру підвищення радикальності і темпів змін жорсткість розподілу обов'язків знижується
2.
Загальні цілі диференціюються на приватні, досягнення яких здійснюється відособлено. Завдання наводяться в термінах кінцевої мети і розподіляються
Відсутня визначеність в розділенні і розподілі цілей, здійснюється їх систематичне коректування і перерозподіл
Цільове управління по стабільних довготривалих цілях поєднується із стежачим управлінням (стеження за метою) і програмним управлінням; ступінь диференціації цілей знижується у міру підвищення радикальності нововведень; реалізується принцип перетину зон відповідальності за досягнення цілей
3.
Організація будується за ієрархічним принципом; переважають вертикальні взаємозв'язки
Ієрархія порушується, переважають горизонтальні комунікації і неформальні зв'язки. Управління конкретними завданнями може здійснюватися на будь-якому рівні і в будь-якій ланці організації
У міру підвищення радикальності нововведення повноваження все більш передаються низовим ланкам ієрархічної структури і зростає роль горизонтальних взаємозв'язків; низові ланки структури всі більше впливають на технічну політику; за вищими ланками структури зберігається відповідальність за стратегію і технічну політику розвитку
4.
Діяльність працівників регламентується формалізованими правилами
Регламентація робіт обмежена, робиться ставка на ініціативу виконавців
У системі управління поєднуються формалізовані і творчі елементи; ступінь регламентації залежить від складності вирішуваних завдань і підготовленості кадрів управління
5.
Виконання всіх видів робіт мало залежить від персональних якостей працівника. Працівники взаємозамінні
Головне в організації – розвиток персональних якостей працівників, їх потенціалу, що є заставою якісного виконання робіт
Розвиток персональних якостей працівника поєднується з взаємозамінюваністю в певній сфері діяльності