Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Системи управління компанією. Трансформація систем управління



РОЗДІЛ 7. ПЕРЕДУМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЯХ.

Системи управління компанією. Трансформація систем управління

 

Розглянутий в попередніх розділах механізм управління компанією є частиною системи управління, інструментом впливу на чинники управління, стан яких визначає потенціал і ефективність діяльності компанії. Іншою такою частиною, що забезпечує повноцінне використання механізму управління, є організація управління.

Організація управління(Орг. У) є складною категорією управління – сукупністю ряду основоположних категорій, що включає: суб'єкт управління (СбУ), функції управління (ФУ), управлінські відносини між різними суб'єктами управління (УВ), програму управління (ПУ), технологію управління (ТУ), технічні засоби управління (ТзУ). Запишемо цей вислів у вигляді:

Сукупність організації управління з механізмом управління (Мех. У) утворює систему управління (СУ) певним об'єктом управління (ОУ). Запишемо даний вираз у вигляді:

.

Останній запис рівносильний твердженню, що механізм управління стає активною категорією управління даним об'єктом лише за умови наявності відповідної організації управління.

Об'єкт управління разом з його зовнішнім середовищем визначає механізм управління (вимоги до нього), а останній визначає організацію управління, тобто має місце ланцюжок: ОУ Мех.У Орг.У. Із зміною об’єкта управління і його зовнішнього середовища перебудовується механізм управління, а відповідно до змін Мех.У змінюється організація управління. Так, фірми передових країн світу в епоху масового виробництва основну увагу в управлінні приділяли розробці і вдосконаленню механізму зниження витрат випуску продукції.

Перехід до епохи масового збуту супроводжувався перенесенням акценту управління на маркетинг. З настанням «постіндустріальної епохи», коли технічний прогрес докорінно змінює як попит, так і пропозицію, основна увага приділяється НДДКР: створенню високоякісних видів продукції на базі новітніх технологій.

Зміна вказаних епох супроводжувалася підвищенням темпів оновлення виробництва, посиленням невизначеності зовнішнього середовища і еволюцією систем управління. На трансформацію систем управління вирішальний вплив здійснили мінливість зовнішнього середовища і мінливість технологій. Чим складнішим і несподіванішим ставав стан суспільного виробництва, тим більше ускладнювалися системи управління. Виділяють чотири етапи розвитку цих систем:

· управління на основі контролю (постфактум);

· управління шляхом екстраполяції, коли майбутнє ще можна передбачити шляхом екстраполяції минулого (зокрема, цільове управління);

· управління на основі передбачення змін і визначення позицій (стратегічне планування по періодах, вибір стратегічних позицій);

· управління на основі гнучких екстрених рішень, своєчасної реакції на зміни (на основі ранжування стратегічних завдань і управління за слабкими сигналами).

Нестабільність зовнішнього середовища підприємств, несподіване виникнення нових проблем, що не мають аналогів у минулому, не дозволяють використовувати типові рішення в управлінні, що базуються на минулому досвіді і звичні для керівників, фахівців і менеджерів. Рішення, що приймаються по стратегічних проблемах, носять в цих умовах оригінальний характер, що вимагає особливих якостей від осіб, що їх приймають.

Відмічається й інший розріз еволюції управління – еволюція стилю керівництва від авторитарного до демократичного. Епосі масового попиту, коли успіх досягався випуском порівняно стандартної продукції з найменшими виробничими витратами і рішення були порівняно прості, відповідав авторитарний стиль керівництва.

Епосі масового збуту, коли запити покупця стали вимогливішими і різноманітнішими і успіх досягається підвищенням якості і оновленням моделей, а ухвалення рішень стало складнішим завданням, більше відповідає демократичний стиль керівництва, що сприяє залученню до розробки вирішення фахівців різного профілю і висококваліфікованих експертів.

Реакція на мінливість технологій привела до еволюції систем управління від моделі бюрократичної (механістичної) регламентованої системи до моделі органічної, яка дає простір ентузіазму, організаторським і новаторським здібностям керівників.

В українській промисловості склалася і широко використовується модель багатоцільової системи управління підприємством, в якій в широких межах поєднуються властивості нормативної (у термінології західних авторів — бюрократичної або механістичної) і органічної моделей систем управління, що дозволяє адаптувати її до умов ринкової економіки.

Автори назвали таку адаптовану модель управління організованою, оскільки вважають, що система управління у всіх випадках повинна бути організована, навіть коли в ній переважають елементи, що самоорганізовуються.

Зіставлення механістичної, органічної і організованої моделей управління наводиться в табл. 7.1.

 

Таблиця 7.1.

Зіставлення механістичної (бюрократичної), органічної і організованої моделей управління

№ з/п МЕХАНІСТИЧНА структура управління ОРГАНІЧНА структура управління ОРГАНІЗОВАНА структура управління
Область розповсюдження: виробництво простих видів продукції; еволюційні нововведення Область розповсюдження: виробництво складної наукоємної продукції; високорадикальні нововведення Область розповсюдження: широкий спектр складності продукції і радикальності нововведень
1. Організація заснована на формальному розподілі праці Відсутній жорсткий розподіл праці, здійснюється систематичний перерозподіл обов'язків Здійснюється гнучка тактика в розподілі праці; поєднуються формальні і неформальні методи розподілу обов'язків і сфер відповідальності; у міру підвищення радикальності і темпів змін жорсткість розподілу обов'язків знижується
2. Загальні цілі диференціюються на приватні, досягнення яких здійснюється відособлено. Завдання наводяться в термінах кінцевої мети і розподіляються Відсутня визначеність в розділенні і розподілі цілей, здійснюється їх систематичне коректування і перерозподіл Цільове управління по стабільних довготривалих цілях поєднується із стежачим управлінням (стеження за метою) і програмним управлінням; ступінь диференціації цілей знижується у міру підвищення радикальності нововведень; реалізується принцип перетину зон відповідальності за досягнення цілей
3. Організація будується за ієрархічним принципом; переважають вертикальні взаємозв'язки Ієрархія порушується, переважають горизонтальні комунікації і неформальні зв'язки. Управління конкретними завданнями може здійснюватися на будь-якому рівні і в будь-якій ланці організації У міру підвищення радикальності нововведення повноваження все більш передаються низовим ланкам ієрархічної структури і зростає роль горизонтальних взаємозв'язків; низові ланки структури всі більше впливають на технічну політику; за вищими ланками структури зберігається відповідальність за стратегію і технічну політику розвитку
4. Діяльність працівників регламентується формалізованими правилами Регламентація робіт обмежена, робиться ставка на ініціативу виконавців У системі управління поєднуються формалізовані і творчі елементи; ступінь регламентації залежить від складності вирішуваних завдань і підготовленості кадрів управління
5. Виконання всіх видів робіт мало залежить від персональних якостей працівника. Працівники взаємозамінні Головне в організації – розвиток персональних якостей працівників, їх потенціалу, що є заставою якісного виконання робіт Розвиток персональних якостей працівника поєднується з взаємозамінюваністю в певній сфері діяльності

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.