Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Генетично модифіковані організми: маркування відкладається



Зняттям ще одного бар'єру на шляху України до Світової організації торгівлі може стати очікувана відміна постанови Кабінету Міністрів про обов'язкове маркування харчових продуктів з вмістом генетично модифікованих організ-мів (ГМО).

Але от радіти цьому чи ні - питання відкрите, власне, як немає й однозначної відповіді на те, чи шкідливі ГМО для людини.

В Європейському Союзі норма про обов'язковість маркування продуктів з вмістом ГМО від 0,9% запроваджена з 2003 року. Аналогічну норму планувалося запровадити з 1 листопада цього року і в Україні згідно з постановою КМУ від 1 серпня 2007 року N 985.

У документі зазначається, що "ввезення та реалізація харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми в кількості більш як 0,9 відсотка, здійснюються за наявності відповідного маркування із зазначенням якісного складу таких продуктів. Забороняються ввезення, виробництво та реалізація харчових продуктів, призначених для дитячого харчування, що містять генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми".

Проте у США, Канаді та ряді інших країн - членів СОТ - вимоги до застосування ГМО при виробництві продуктів харчування відрізняються від європейських, і ця обставина певним чином вплинула на позицію цих країн при розгляді заявки України на вступ до СОТ.

На завершальному етапі переговорного процесу зі вступу України до СОТ особливої актуальності набувають питання технічного регулювання. Країни-члени СОТ, які беруть участь в переговорах, вимагають привести законодавчі, урядові та відомчі нормативно-правові і нормативні акти у відповідність до зобов'язань України щодо вступу в СОТ.

Однією з таких вимог і є скасування постанови Кабінету Міністрів України про маркування продукції з ГМО, оскільки, це, на думку деяких членів СОТ, є елементом дискримінаційного підходу у торгівлі.

Чи означає це, що Україна відступає у боротьбі за збереження своїх ринків від сумнівної продукції? Звичайно, ні.

У Держспоживстандарті не припиняють пошук компромісних варіантів і передбачають, зокрема, запровадження маркування відносно дитячого харчування, а також добровільне маркування виробниками своїх продуктів щодо відсутності ГМО.

Також пропонувалося до кінця 2007 року разом з іншими міністерствами і відомствами підготувати для розгляду Кабінету Міністрів України "пропозиції щодо розроблення необхідних актів законодавства про застосування процедури маркування сільськогосподарських товарів, вироблених за допомогою біотехнологій на основі сучасних методів та принципів оцінки ризиків, визначених в угодах Світової організації торгівлі "Про застосування санітарних та фітосанітарних заходів", "Про технічні бар'єри в торгівлі", документах Комісії Кодексу Аліментаріус, а також Міжнародній конвенції про охорону рослин з урахуванням існуючої передової міжнародної практики у цій сфері, що базуються та наукових принципах та відповідних міжнародних нормативних документах".

У цієї проблеми є й інший аспект - чи готова Україна до повномасштабного контролю за вмістом ГМО? За словами голови Держспоживстандарту, " в Україні слабка лабораторна база для визначення наявності генетично модифікованих організмів, це буквально 2-3 відповідних лабораторії". О.Шнипко пропонував розгортати мережу лабораторій хоча б на рівні обласних центрів для того, щоб реально знати, яку ж все-таки продукцію ми споживаємо. Адже нині навіть вітчизняний виробник не може гарантувати споживачеві відсутність ГМО у своїй продукції - вже понад 1 мільйон гектарів наших полів засіяно генетично модифікованою соєю, картоплею, кукурудзою, ріпаком.

За даними минулорічних досліджень, експерти виявили наявність ГМО у половині продуктів харчування на полицях магазинів у Києві. Встановлено, що у 42% з них маса мутагенних організмів перевищує безпечну норму (0,9%) в 5 разів. Особливо небезпечними виявилися сосиски, ковбаси і пельмені - саме у ці продукти найчастіше за все потрапляє генетично модифікована соя.

Зрозуміло, від застосування ГМО у новітніх сільськогосподарських виробництвах нікуди не дітися. Це здешевлює продукцію, спрощує її зберігання, транспортування і навряд чи у світі відмовляться від цих технологій на ринку продовольства. Тим паче, коли на нашій планеті за даними ООН голодують до 700 мільйонів чоловік.

Водночас у вчених немає одностайності відносно реальної небезпеки для людини споживання продуктів з ГМО. Є дані, що вони можуть викликати алергію, особливо у малюків, порушення обміну речовин, кишково-шлункові захворювання, виробляти стійкість до антибіотиків. Дехто з дослідників вважає, що основна небезпека криється у так званих мутагенних ефектах, мовляв, людина, яка зазнає впливу ГМО, може отримати небажані зміни структури ДНК, тобто негативний вплив на потомство. Проте є твердження про те, що вірогідність проникнення трансгенної конструкції з рослини у геном людини чи тварин вкрай мала і, по суті, недоведена.

Тобто, роблять висновок вчені, виявлені факти несприятливого впливу трансгенів на організм людини і тварин не свідчать про шкідливість технології створення ГМО як таких. Слід лише посилювати контроль на всіх рівнях виробництва та застосування ГМО, запроваджувати стандарти і норми експертизи та аналізу харчових продуктів з урахуванням уже відомих ризиків, та й загалом не виставляти генну інженерію як "продажну дівку імперіалізму", як це вже було в нашій історії.

І, звичайно ж, суспільство, споживачі повинні мати повний доступ до інформації про стан справ у життєво важливих галузях, у нашому випадку, і про новітні технології у виробництві продуктів харчування.

Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України Концепція Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року, проголошує серед генеральних пріоритетів національної екологічної політики, зокрема, захист здоров'я населення від техногенного та антропогенного навантажень, підвищення громадської екологічної свідомості.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.