Нині у біотехнологічних лабораторіях іде активна робота над створенням наступних поколінь рослинних ГМО, які повинні зацікавити споживача. Це – рослини із вбудованими вакцинами і вітамінами, наприклад “Золотий рис” із вбудованим провітаміном А або банани із анальгіном. Експерименти біотехнологів не обмежуються сільськогосподарськими рослинами. Просто вони стали першими ГМО, які були дозволені для масового комерційного поширення. Зараз створені генетично модифіковані дерева, вівці, кози, свині, коти, риба...Поки що це надбання лабораторій. Однак, біотехнологічні компанії, які вважають удосконалені живі форми своїми винаходами із ентузіазмом описують майбутнє, де оточуюча жива природа буде максимально відповідати потребам людини. Зокрема, дерева будуть рости швидко і матимуть яскраво виражені корисні якості. Наприклад, із них можна легко отримати папір. Генетично модифіковані коти не будуть викликати алергію у людей, чутливих до котячої шерсті. Фермери будуть поливати рослини, коли вони повідомлятимуть про свою спрагу легким світінням листків. І так далі. Між іншим, людина теж може бути модифікована.
Про технологію генної інженерії
Тільки 20 видів рослин (із 220 000) складають більше 90% харчового раціону людства. А за останні 80 років у США, наприклад, зникло 97% всього різноманіття овочів. Із 7000 сортів яблук залишилось 900. Зараз існує 330 різновидів груш, тоді як було 2600. Навіть в Індії, де 50 років тому було 30 тис. сортів рису, зараз 75% культури представлено 10 сортами. Поняття біорізноманіття поряд із видовим і екосистемним розумінням включає генетичне, тобто генетичні варіації в межах виду і між видами. Це вся генетична інформація, яка міститься у всіх рослин, тварин і мікроорганізмів на Землі. Генетичне різноманіття допомагає пристосуватися до нових шкідників і хвороб,змін середовища існування, клімату і сільськогосподарських методів. Саме тому у багатьох країнах світу створюються так звані “банки рослин”, де намагаються зберегти кожну травинку – не виключено, що якась із них відіграє вирішальну роль у долі людства. Підтвердження даних про забруднення аборигенної кукурудзи у Мексиці трансгенними конструкціями внаслідок транспортування генетично модифікованої кукурудзи із США продемонструвало світовій спільноті, що, генетично модифіковані рослини небезпечні для центрів походження культур. ГМО становлять ризик для біорізноманіття (у тому числі генетичного), оскільки вони взаємодіють у природі із усім живим, що їх оточує. Вчені визначили декілька проблемних сфер – появу нових шкідників, бур’янів, генетичного забруднення, перехресного запилення генетично модифікованих культур і звичайних, появу нових вірусів та ін.
Із появою генетично модифікованих культур часто згадують про “монокультуризацію”, тобто цілком свідому відмову від вирощування всієї різноманітності сільськогосподарських рослин. Частково така тенденція пов’язана із диктатурою ринку, яка потребує, наприклад, яблука певного розміру і з певними характеристиками. Ще один момент пов’язаний із біотехнологічним підходом до сільського господарства – інтенсифікація і індустріалізація виробництва продуктів харчування. Проти такого підходу активно виступають багато європейських фермерських організацій, наприклад, VIA CAMPASINA, які намагаються протистояти витісненню дрібного, “сімейного” фермерства і створенню “латифундного” землеробства. На їх думку, інтенсифікація виробництва призведе до втрати існуючого сільськогосподарського біорізноманіття. Як альтернатива біотехнологічному землеробству розглядається так зване органічне (біологічне, біодинамічне), яке поки що не має підтримки у країнах колишнього Радянського Союзу. Такі країни, як Угорщина, Польща і Чеська Республіка навпаки активно розвивають подібні програми, які вважають економічно вигідними, оскільки попит на “органічну” продукцію особливо великий у країнах західної Європи, які є імпортерами “чистої” їжі. На політичному рівні розуміння важливості біорізноманіття постало у 1992 році, коли в Ріо-де-Жанейро більшість країн світу підписали конвенцію про біологічне різноманіття (офіційний сайт Конвенції - www.biodiv.org), частиною якого є єдиний міжнародний документ про регулювання ГМО у світі
Природа ГМО.
ГМО– живі організми, здатні до розмноження, поширення і мутацій, вони передають вбудовані в них характеристики наступним поколінням. Пилок генетично модифікованих рослин (наприклад, рапсу) переноситься на великі відстані завдяки вітру, птахам і комахам, що дозволяє модифікованим генетичним конструкціям “вбудовуватися” у звичайні рослини, перетворюючись у джерело генетичного забруднення. Коли чужорідний організм надходить у оточуюче середовище, то він стає причиною виникнення багатьох проблем. Експерти ООН підрахували, що другою головною причиною втрати біорізноманіття є вторгнення чужорідних видів, для яких не має хижаків. Таким чужорідним видом стали кролики в Австралії, які призвели до зникнення місцевих видів тварин. ГМО – теж свого роду чужорідний вид. Зараз від канадських фермерів поступає інформація про те, що генетично модифікований рапс (канола), стійкий до гербіциду, перетворюється на бур’ян, який розмножується і захоплює території сільськогосподарських угідь із великою швидкістю. Проблема полягає в тому, що для того, щоб вивести рапс необхідно застосовувати надзвичайно сильні хімікати. Експерти із міжнародного союзу споживачів Consumers International відмічають, що потужна хвиля просування ГМО зменшує інтерес політиків і землевласників до підтримання землеробства, у якому використовуються інші традиційні надійні методи боротьби із бур’янами, наприклад чергування культур, застосування біологічних організмів для боротьби.
Продукти харчування, що підлягали впливу генної інженерії, або які можуть містити генетично модифіковані компоненти Амілаза – використовується у процесі приготування хліба, крохмалу Сидр, вино, пиво та ін. Розрихлювач (пекарський порошок) – добавки Хліб – містить сою Масло канола Каталаза – використовується при приготуванні напоїв, яєчного порошку, сироватки Зернові культури (крупи) – містять сою Хімозин Продукти із зернових культур (круп) Крохмал із зернових культур Сироп із зернових культур Харчові добавки – містять дріжджі Фруктові соки – можуть виготовлятися із генетично модифікованих фруктів Сироп глюкози Морозиво – може містити сироп глюкози, сою Лактаза Кукурудза (маїс) Макарони – можуть містити сою Картопля Сичуг Легкі напої – можуть містити сироп глюкози Соєві боби Соєві продукти, такі як соєвий соус, соєвий гамбургер, соєве м’ясо (ковбаса) Газовані фруктові напої Тофу Помідори Дріжджі (закваска) Цукор.
ДО питання біобезпеки ГМО
Поняття “біобезпеки” відносно ГМО зовсім не випадкове: ці організми живі, а значить здатні до розмноження, передачі “набутого” зміненого матеріалу потомкам. Із самого початку комерційного використання генетично модифікованих рослин у сільському господарстві між вченими у всьому світі тривають дискусії про те, чи достатньо вони розуміють основи життя закладені еволюцією, щоб маніпулювати генами і починати масове використання у сільському господарстві та виробництві продуктів харчування. За даними на 2002 рік генетично модифіковані рослини вирощуються для комерційного використання у 16 країнах світу, в основному США, Канаді, Аргентині та Китаї. Одночасно із академічними баталіями занепокоєння почали проявляти люди найрізноманітніших професій. Це переросло у глобальний суспільний рух різних організацій. Вони вимагають обмеження поширення ГМО.
Прибічники застосування генної інженерії у сільському господарстві переконані: харчуючись трансгенною їжею, людина піддається небезпеці не більше, ніж споживаючи звичайні продукти. Більше того, вони вважають, що без генної інженерії людству аж ніяк не обійтися.
Вагомі аргументи на користь масового використання генної інженерії висувають компанії-виробники трансгенів. Протягом останніх 20 років кількість людей на планеті може зрости у два рази. Це потребує використання технології, яка дозволить виробляти більше продуктів харчування. Рослини, зконструйовані із допомогою генної інженерії, зможуть давати більші урожаї в порівнянні із традиційними культурами. Рослини можна модифікувати таким чином, щоб вони містили більше поживних речовин і вітамінів. Наприклад, вбудувавши вітамін А в рис, його можна буде вирощувати у регіонах, де люди страждають від нестачі цього вітаміну в організмі.
Генетично модифіковані рослини можна пристосувати до екстремальних умов, таких як посуха і холод. Використання генетично модифікованих культур дозволить менш ефективно обробляти поля хімікатами, оскільки вони самі будуть здатні вирішувати проблеми, раніше підвладні лише хімії. Продукти харчування, які містять генетично модифіковані інгредієнти, можуть стати корисними для здоров’я, якщо в них вбудувати вакцини проти різних хвороб. Наприклад, уже створений салат-латук, який виробляє вакцину проти гепатиту Б. Їжа із генетично модифікованих рослин може бути смачніша і дешевша. Зараз найпоширеніше перше покоління ГМО (із стійкістю до гербіцидів, комах і вірусів).
Однак, оцінка користі використання генної інженерії не однозначна навіть у сільському господарстві. Вирощування і використання генетично модифікованих рослин має певний вплив на здоров’я людей, навколишнє середовище (звичайні рослини, воду, птахів, комах, тварин, грунт), систему сільськогосподарського виробництва. генетичного забруднення, перехресного запилення генетично модифікованих культур і звичайних, появу нових вірусів та ін.
. Насамперед потрібно виокремити два різні питання — про можливі негативні наслідки від використання ГМО (тобто питання біобезпеки ГМО) та про право споживача на достовірну інформацію (тобто питання захисту прав споживача). Ці питання жодним чином не пов’язані між собою. Мало того, якщо якийсь конкретний генетично модифікований організм справді шкідливий і є джерелом потенційної небезпеки, то ні про яке маркування і мови бути не може — такий організм має бути заборонений до використання.
Упродовж останніх років з незрозумілих причин увага громадськості прикута виключно до питань та дискусій щодо генетично модифікованих рослин. При цьому поза обговоренням залишається тема генетично модифікованих мікроорганізмів, які вже досить давно й активно використовуються. Зокрема в харчовій промисловості — для виробництва сирів та у пивоварінні, у фармацевтичній галузі — для виробництва ліків. Прикладом таких ліків є рекомбінантний інтерферон, який є більш ефективним противірусним препаратом (порівняно з нативним інтерфероном) і який використовується в Україні вже досить давно. Практично не звучить і тема генетично модифікованих тварин, які теж, зокрема генетично модифіковані риби, вже мають певне комерційне застосування.
Почнемо з фактів. Генетично модифіковані рослини впершее були комерціалізовані у 1996 р., відтоді площа їх культивування зростає щороку. У 2006 р. генетично модифіковані рослини вирощували у 22 країнах світу на площі понад 100 млн. га. Отже, генетично модифіковану продукцію у різ-ному вигляді споживають в останні 10—12 років сотні мільйонів людей у різних, у тому числі й найбільш розвинених, країнах. В останні кілька років поступово збільшуються площі вирощування ГМ рослин і в країнах ЄС, що їх часто наводять як приклад спротиву поширенню ГМО. Насправді в ЄС у період з 1999 по 2004 рр. діяла тимчасова заборона на вирощування ГМ рос-лин, але не було жодної заборони щодо використання продукції, отриманої з трансгенних рослин, як харчу для людини та корму для тварин. Лібералізація позиції Європейського Союзу щодо ГМ рослин дала змогу вирощувати їх у країнах, що входять до ЄС. У 2007 р. таких країн було вже сім (у 2006 р. — п’ять), і ГМ рослини вирощували на площі понад 100 000 га.
