Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Збирацька і видавнича діяльність В. Гнатюка



Досліджуючи становлення і місце у відродженні національної літератури, В. Гнатюк виділяв головні періоди цього процесу: а) зародження на початку 30-х років XIX ст. нового українського руху, який започаткували Осип Левицький та Осип Лозинський, а розвинули Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький; б) поширення після смерті Т. Шевченка “Кобзаря”, внаслідок чого зародився новий рух, розпочатий в 30-х роках. До цього руху приєдналися нові письменники: Євген Зварський, Федір Заревич, Володимир Шашкевич, Іван Верхратський, Юрій Федькович, Сидор Воробкевич. Разом з цим, діяч відзначав, що на Закарпатті порівняно з Галичиною і Буковиною письменство протягом усього XIX ст. не зазнало ніяких позитивних змін.

За час діяльності в галузі етнографії та фольклористики В. Гнатюк провів колосальну роботу. Зокрема, він зредагував і видав близько 60-ти томів “Етнографічного збірника” і “Матеріалів для української етнології”. Результатом його багаторічних досліджень були шість томів “Етнографічних матеріалів з Угорської Руси”, розвідки “Русини пряшівської єпархії і говори”, “Руські оселі в Бачці”, “Угорські духовні вірші”. Заслужену славу в слов`янському і, взагалі, європейському науковому світі мають “Галицько-руські анекдоти”, “Колядки і щедрівки”, “Гаївки”, “Коломийки”, “Галицько-руські народні легенди”, “Знадоби до української демонології”, “Українські народні байки”, які він упорядкував, відредагував і видав.

У 1913 році за фундаментальну працю “Народні оповідання про опришків” Академія наук у Петербурзі нагородила В. Гнатюка премією О. Котляревського.

Наукова діяльність вченого здобула загальне визнання. Він став академіком Всеукраїнської Академії наук, членом-кореспондентом Академії наук СРСР, членом-кореспондентом Чехословацького етнографічного товариства у Празі, почесним членом Етнографічного товариства в Києві та членом Етнографічного об`єднання у Відні.

63.Українська усна народна творчість на сторінках альманаху «РУСАЛКА ДНІСТРОВАЯ» — український альманах, який видавала «Руська трійця» 1837 р. в Будимі (тепер Будапешт).

Своїм змістом, мовою і навіть новою абеткою альманах рішуче заперечував анахронічні літературні традиції, культивовані до того в Галичині, став подією в духовному житті освічених українців. «Русалка Дністровая» об'єктивно викривала політику денаціоналізації західноукраїнського населення, ігнорування та приниження історичних і культурних традицій усього українського народу. Намагаючись піднести національну гідність своїх краян, М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич наголошували на історичній, культурній і мовній єдності мільйонів українців, роз'єднаних кордонами двох реакційних імперій.

Композиційно альманах складається з чотирьох розділів: «Пісні народні», «Складання», «Переводи», «Старина». Отже, упорядники звернули увагу на найістотніші питання в розвитку національної літератури — її зв'язки з фольклором, із словесністю інших народів, з художнім досвідом минулого. Розділ «Складання» містив десять оригінальних творів упорядників альманаху. Серед них — громадянський вірш «Згадка», балада «Погоня», ліричні поезії «Розпука», «Веснівка», «Туга за милою», «Сумрак вечірній» і казка «Олена» М. Шашкевича, балади «Мадей» та «Жулин і Калина» І. Вагилевича, поезія «Два віночки» Я. Головацького.

В альманасі принципово порушувалося й заплутане для галичан питання про шляхи розвитку української літературної мови. Звернувшись до народного мовлення, орієнтуючись на багатство й красу мови усної поезії, діячі «Руської трійці» вказали своїм сучасникам єдино правильний шлях у розв'язанні мовної проблеми. Вони рішуче виступили за цивільну азбуку, що вже слугувала літературам східнослов'янських народів.

«Русалка Дністровая» задокументувала початок становлення нової літератури в Галичині. Якщо досі тут культивувалися жанри «високої» поезії, представлені псевдопафосними панегіриками та одами на честь давньоруських князів і сучасних авторам митрополитів, якщо в тих запізнілих епігонсько-провінційних наслідуваннях іншомовної класицистичної літератури, власне, відбивалися кастові інтереси місцевого духовенства, то альманах розповідав про народ, його духовну творчість, звичаї та обряди, про його героїчну історію. Замість мертвечини в альманасі забуяло життя. Саме весняною свіжістю захопили ці справжні квіти «червоноруської» музи М. Максимовича, а І. Франко схарактеризував альманах як явище наскрізь революційне.

Не випадково складними були спроби видання альманаху, а після того негайний його арешт на довгі десять років.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.