Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Весільна пісенність. Символіка. Генезис мотивів



За тематикою власне-обрядова весільна пісенність розподіляється на пісні-пророкування, жальові та ліричні, величання та поздоровлення, гумористично-сатиричні, загально-описові святкові та сороміцькі пісні. Вони сповнені політематичністю і визначають необхідну поведінку кожного у межах суспільства. Поетичні тексти віддзеркалюють життєві позиції та мораль людської громади. Музично-поетичні тексти у межах весільного обряду виконують епічно-описові, драматургічно-діалогічні, імперативно-наказові та інтермедійні функції і розкривають семантику весільних ритуалів та емоційне ставлення людини до важливості подій, які відбуваються.

Інтонаційні джерела наспівів-формул сягають у далеку добу загальнослов`янської спільноти, про що свідчать, перш за все, стрибки на кварту або квінту в різних напрямках, постійне чергування мажорного та мінорного нахилу в межах вузькоамбітусного ладу з кватро-квінтовою основою (що в більшості випадків асоціює заклик, увагу, ствердження, підкреслення важливості подій) та речитативним відтінком мелодії. Розширення пісенного простору по вертикалі відбувається за рахунок гетерофонних відщіплень. Кадансові звороти, зупинки на головному устої та вигуки збагачують мелос наспіву-формули і підкреслюють значимість події, що відбувається.

Весільні наспіви-формули і пісні кожного ритуалу визначають початок, термін виконання та закінчення кожного ритуалу або комплексу ритуалів, які об`єднані у фази за змістом і функцією в обряді. На рівні ритмоструктури весільна пісенність в обрядових фазах об`єднуються за рахунок спільної дольної пульсації. Дольна пульсація є організацією музичного часу пісні. Вона не дублює ритм, складоритм чи метр наспівів-формул, а лише частково з ними збігається.

Весільна пісенність за своєю поетичною і метро-інтонаційною музичною структурою складає інтонаційно-стильовий модус мислення, повністю розкриваючи семантику весільної обрядовості.

Весільні наспіви-формули та пісні виконують жінки під час кожної обрядової дії. Сольне виконання пісенних зразків можливо лише у тих випадках, коли пісенним респондентом є одна жінка або коли гурт звертається до дійової особи, яка повинна відповісти сама - це соло світилки та свашки. Весільні наспіви-формули та пісні найчастіше "заспівуються" однією жінкою. Заспів може починатися в грудному регістрі, рухаючись угору до головного регістру. Перехід з грудного регістру в головний у більшості випадків тембрально майже не відчувається. Соло у високому регістрі звучить вільно (технічно), напружено (тембрально) й соковито. Заспів, що починається у головному регістрі і має низхідний рух, нагадуючи інтонації голосіння. Його виконує заспівувачка, яка відповідає за горяк або тоньчик. При цьому складається враження, що заспів повністю звучить у головному регістрі. Такий спосіб виконання посилює емоційне відтворення драматизму дії, що відбувається. У деяких випадках соло закінчується на гліссандо, або так званий з`їзд з подальшим плавним переходом до гуртового співу. Перехід між заспівом і приспівом воконавці можуть здійснити без паузи, або використати короткочасну переддихальну паузу. У будь-якому випадку підхват виконує гурт, не порушуючи загальної плавної динамічної лінії. Зустрічаються пісенні зразки без заспіву-соло, відсутність якого не змінює загального емоційно-драматичного характеру відповідних весільно-обрядових наспівів-формул.

Під час гуртового виконання переважає унісонно-гетерофонна фактура, яка може наближатися до мелодекламації та сповнюватися міжщаблевими внутрішньомелодійними секундово-терцієвими глісандуваннями. Останній склад поетичного тексту чи звуку рядка як правило недоспівувається, а попередній склад протягнений, має на собі принаймні темпоральний, ритмічний, часочисельний акцент на септиму. Останній звук весільної пісні виконується на крещендо і витримується особливо довго. Після цього можливо почути: раптовий короткий активний вигук угору, під час якого іноді спостерігається переключення голосу з грудного в головний регістр; швидке глісандування вниз на квінту-кварту, де особливо відчутні проміжні тони і речові обриви звуку; швидкий глісандуючий вигук угору на септіму-октаву з короткочасним переключенням голосу з грудного в головний регістр та наступним швидким глісандування вниз на квінту-септіму.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.