Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Монголо-татарська навала



Саме тоді, коли Київська Русь переживала державну роздрібненість, в центральній Азії монгольський хан Тємучин (з 1206 р. його звуть Чингізхан, тобто головний хан) об`єднав усі монголо-татарські племена в одну могутню державу. Він зумів спрямувати енергію і військову силу об`єднаних племен проти Китая. Оволодівши Північним і Центральним Китаєм, перейнявши воєнне мистецтво китайців у штурмі фортець, Чінгізхан рушив у Середню Азію, Іран. У 1223 р. монголо-татарські війська подолали Кавказ і рушили в половецькі степи. Половецький хан Кобяк звернувся за допомогою до руських князів. На річці Калка в Приазов`ї відбулася кровопролитна битва об`єднаних русько-половецьких сил з ордами монголо-татар. Через неузгодженість дій руських в половецьких полків перемогли татари. Але, не маючи достатньо сил, повернули назад. При переправі через Волгу були розгромлені волзькими болгарами.

Українським князям доводилося боронити свою землю і від інших іноземних загарбників. У 1238 р. галицько-волинський князь Данило Романович зі своїм військом завдав поразки німецьким рицарям-хрестоносцям в битві під Дорогочином (Сучасна Білорусія) і на деякий час зупинив просування їх на українські землі.

Проте, після 13-річної перерви, що не було чути монголів, у 1237 р. вони знову на чолі з онуком Чингізхана Батиєм опинились на кордонах Русі. Спочатку вони пройшлися по землях Північно-Східної Русі, зруйнували міста Рязань, Володимир. У 1239 р. військо Батия рушило на землі Південної і Південно-Західної Русі., де дощенту зруйнували Переяславщину і Чернігівщину, а в грудні 1240 року – Київ. Київ боронився героїчно під проводом галицького воєводи Дмитра, але татарам вдалося пробити таранами оборонні мури Києва і вдертися в місто. Боротьба продовжувалася й усередині міста, довкола Десятинної церкви, де сховалися багато жінок і дітей; стіни першого кам`яного храму не витримали і завалилися.

Наступного 1241 р. монголо-татари розорили галицько-волинські землі і рушили далі до Польщі і Угорщини і Чехії, де в кількох битвах розбили рицарів-хрестоносців, польське і угорське військо, але зазнали значних втрат в цих боях і отримавши повідомлення про смерть великого хана Огодая, орди Батия навесні 1242 р. спішно повернулися до Азії.

Вже перші наслідки навали були катастрофічними для руських князівств. З 74 міст екол шньої Київської Русі було розорено 49. 14 вже більше не піднялись з руїн, 15 – з часом перетворилися на села. У перші 50 років монгольського панування не було побудовано жодного нового міста, а до монгольського рівня кам`яного будівництва було досягнуто лише через 100 років.

Завойовані землі Русі увійшли до складу заснованої ханом Батиєм могутньої держави під назвою Золота Орда (у Нижній течії Волги /столиця Сарай) Татари стали видавати князям Русі `ярлики`-грамоти на княжіння, а все поневолене населення обклали чисельними податками, для збирання яких призначили спеціальних намісників – баскаків.

Незважаючи на такі наслідки навала не могла припинити розвиток розорених земель. Поступово населення відродило розорені міста і господарство. Після розгрому монголо-татарських військ на Синіх Водах у 1362 р. українські землі були звільнені віх їх панування.

 

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА

Галицька і Волинська землі заселені білими хорватами, дулібами, тиверцями, уличами ще від часу Володимира Великого входили до складу Київської Русі. Обидві землі мали вдале розташування, недосяжне для нападів кочівників зі степу. Міста стояли на важливих торгівельних шляхах. В другій половині ХІ ст., після смерті Ярослава Мудрого, Галицьке князівство відокремилося від Києва.

У Галичиніправила династія (рід) Ростиславичів (нащадків Ростислава, онука Ярослава Мудрого); вони боронили галицьку землю від поляків та угрів. Надзвичайно заможним і впливовим в Галичині було місцеве боярство.

Значно посилилося Галицьке князівство при князі Володимирку, який підпорядкував своїй владі всі галицькі землі і переніс столицю держави в місто Галич над Дністром (звідси назва `Галичина).

Найвизначнішим галицьким князем був Ярослав Осмомисл (1153-1187), син Володимира. Він поширив кордони князівства аж до гирла Дністра, розбив половців, підтримував добрі відносини з Угорщиною та Німеччиною. Галицьке князівство стало могутньою і багатою державою, але з невдалим правлінням Володимира П, сина Ярослава Осмомисла, закінчилося княжиння роду Ростиславичів в Галичині. Володимир ІІ, виборюючи своє право на престол, звернувся за допомогою до угорського короля Андрія, який скористався ситуацією для захоплення Галичини. Бояри, не бажаючи змиритися з цим, звернулися до волинського князя Романа Мстиславича, який на нетривалий час став галицьким князем. Володимир, не скорившись долі, звернувся по допомогу до німецького короля Фрідріха Барбариси і польського короля Казиміра і в 1189 р. відновив свою владу. Після його смерті династія Ростиславичів у Галичині припинилась

Скориставшись цим, Роман Мстиславич вдруге прийшов у гали і в 1199 році об`єднав Галицьке і Волинське князівства. Після об`єднання він повів рішучу боротьбу з галицьким боярством, придушив боярську опозицію. У 1203 р. він встановив владу над Київською землею, Переяславщиною, підкорив чернігівських князів. Ходив походами проти половців, Угорщини, Польщі, Литви. У 1204 р. папа Римський Інокентій ІІІ запропонував Роману королівську корону. Але в 1205 р. він загинув під час походу на польських князів, потрапивши у засідку.

Заслугою Романа Мстиславича було об`єднання Галицького й Волинського князівств в єдиний політичний центр, який поступово став спадкоємцем занепадаючого Києва, продовжувачем традицій і надбань Київської Русі.

Після смерті Романа у 1205 р. у галицько-волинських землях знову спалахує міжусобиця. Боярство, скориставшись малолітством синів Романа Данила і Василька, прагнули відновити свій вплив і владу. Малолітні сини Романа Данило і Василько, разом з матір`ю, спершу мусили залишити своє князівство. Це привело до загарбання галицьких і волинських земель уграми і поляками.

Лише після тривалої боротьби з галицьким боярством та іноземними загарбниками, в якій Данило і Василько діяли спільно, братам вдалося при підтримці селянського війська повернути свої землі. Старшим князем був Данило, якого прозвали Галицьким(у 1238 р. утвердився у Галичині), а Василько отримав в управління Волинську землю.

Данило Галицький вів активну зовнішню і внутрішню політику: встановив родинні зв`язки з багатьма монархами Європи. Зміцнив православну церкву, укріпив багато існуючих міст і заснував десятки нових, серед яких Холм, який став новою столицею держави, та Львів, названий іменем його сила Лева.

Данилу довелося відразу протистояти наступу зі сходу Тевтонському ордену. У 1238 р.він розгромив війська хрестоносців під Дорогочином. Одночасно на сході йому довелося вести боротьбу з монголо-татарами. У 1239 р. монголо-татари руйнують Переяслав, Чернігів. За такої ситуації Данило направляє до Києва свого воєводу Дмитра, і той у 1240 р, мужньо захищає місто від головних татарських сил на чолі з Батиєм. Реформаторська діяльність Данила була перервана монголо-татарами, під ударами яких впали міста Галич, Володимир, Кам`янець та інші. У 1246 р. князь змушений поїхати до татарського хана, щоб отримати дозвіл на правління Галицько-Волинським князівством – ярлик.

Після повернення з Золотої Орди, князь Д. почав усюди шукати союзників у боротьбі з татарами. Він уклав союз з західними князями: сподівався на допомоги Папи Римського – згодився навіть на церковну унію, й у 1253 р. коронувався на короля. Але сподівана допомога з Заходу не прийшла й у розпочатій війні українське військо поступилося татарським ордам Куремси (1254 р.) і Бурундая (1259), які знищили міста Володимир, Львів та інші. В розпалі цієї боротьби король Данило 1264 р. помер в столиці своєї держави м. Холмі, якого татари не змогли здобути.

Після смерті короля Данила Галичину і Холмщину одержав його син Лев (1264-1312) Столицею держави він зробив місто Львів. Він зумів знайти порозуміння з татарами і з їхньою допомогою здійснив походи проти Польщі, Литви, Угорщини. Він розширив володіння держави, приєднавши до своїх володінь Закарпаття (від мадярів). і частину польських земель (Люблін).

По смерті Лева, його син Юрій І (1301-1308) знову об`єднав в одну державу Галичину і Волинь. Він встановив окрему митрополію для Галичини і Волині після переїзду київського митрополита до Володимиро-Суздальського князівства.

Сини Юрія, Андрій і Лев (1308-1323) були останніми представниками з роду Романовичів і князювали разом. Вони уклали мирні угоди з хрестоносцями, Польщею та Литвою, але загинули в бою з татарами.

Галицькі бояри запросили на княжий стіл сина сестри Андрія та Лева – Марії, що свого часу вийшла заміж за мазовецького князя. Син Марії Болеславприйняв православ’я під іменем Юрія ІІ. Але Юрій порушував права бояр, сприяв німецьким і чеським колоністам, підтримував католицьку церкву. Хоча він і зумів встановити нормальні відносини з сусідніми державами, його похід разом з татарами на Люблін став фатальним. Польща і Угорщина об`єднали свої зусилля проти Юрія ІІ. Намагаючись вийти з такого скрутного становища, він підписав угоду, згідно з якою у разі його смерті трон мав перейти до польського короля Казимира ІІІ. Коли про це стало відомо галицьким боярам, вони на Великдень у 1340 р. отруїли Юрія ІІ. У відповідь на це на Галичину рушив Казимир ІІІ. Хоча йому і вдалося оволодіти Львовом, проте галицькі бояри запросили Дмитра Любарта (зятя Юрія ІІ, сина Литовського князя Гедиміна і проголосили його галицьким князем.). Але у 1349р. Галичина була загарбана польським королем Казимиром ІІІ.

Значення Галицько-Волинська держава була спадкоємицею Київської Русі протягом майже півтораста років. Це перша держава, яка існувала лише на українських етнічних землях. Протягом 100 років князівство було опорою української державності і культури.

 

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.